Зображення, що читаються і розповідають

Герб міста чи села – це не лише «гарна картинка». Але чомусь більшість авторів гербів, хто намагається їх розробляти, саме малюють їх а не складають, користуючись правилами геральдики, як це робиться у всьому світі. Дивишся наприклад на герб Кіровограда створений і затверджений в 1996 році, і думаєш: «От намалювали…» А прочитавши перший опис (намальоване за один раз описати не змогли) дивуєшся його безграмотності та вживанню негеральдичних термінів. Прикро що за такі витвори ще платяться чималі гроші, пристойного чогось і довершеного не зробили, не уникнули прикрих помилок. Дилетантство та практика звичайно, що речі протилежні. «Малювання» герба ймовірно здійснювалося після поверхневого прочитання пару книжок з геральдики. Картинка зовнішньо виглядає привабливою, якщо не прочитати через окремі елементи суть герба, тобто не розбирати «геральдичні граматичні помилки».
 
 

В гербі на вилоподібний перевернутий хрест «навісили ще одну фігуру негеральдичного характеру – контур фортеці, в середині якого ще одна недоречність – «вензель Святої Єлизавети». Але вибачте, кожна більш менш освічена людина повинна знати, що святі ніколи ніяких вензелів не мали… Вензелі прерогатива коронованих осіб та аристократів, а якщо в полі герба трапляються літери, то це лише літери, які так і називають. Одне з полів герба, щоб мабуть не виглядав термін комуністичним замість червоного назвали малиновим, і пофарбували таким же чином. Червоний же колір, що належить до п’яти геральдичних кольорів символізує мужність, і не має ніякої «крамоли». Малиновим кольором хотіли ніби підкреслити, що місто будували на козацьких землях, але тут же «схрестили їжака з вужем» розмістивши контур російської фортеці збудованої на загарбаних у Запорожської Січі землях. Цим недоречності в горботворенні не закінчуються, бо в описі геральдичні терміни замінили мало не вуличними. Замість терміну «відділити» вжито слово «відсікти», а геральдичні терміни «база» або «пониззя» замінили «сектором» (добре хоч не зоною).

Цікаве питання і щитотримачами герба. За їх допомогою ще раз «плюнули в класичну геральдику. В їх якості використали двох лелек з неприродними (якимись вивернутими) ногами. Лелеки за нашими повір’ями приносять дітей, а тут їм в лапи дали тримати щит у великому гербі міста. Лелеки без каменя в лапі у класичній геральдиці є символом боягузтва… Чого боїться Кіровоград? Загадка для всіх, в тому числі і творця герба. І ще один приклад простого малювання з відсутністю базових геральдичних знань. Подібні розшифровки невміло використаних символів мають не лише герб Кіровограда. Все це є свідченням того, як далеко на обрії, або навіть за ним для багатьох малювальників знаходяться канони класичної геральдики, і як близько вони дотягуються до грошей за свої сумнівні витвори-картинки.

Девіз герба теж не поєднується з намальованим. Зобразивши в гербі контур колоніальної фортеці примудрилися мудро написати на девізній стрічці «З миром і добром». А ще містом з часів творення герба ходить чутка, що герба не один, а два автора. Крім офіційного малювальника другим був тодішній міський голова, що давав команду про те що , як і де малювати. Тому і з правилами геральдики мир не проглядається.

А чому лелеки з спотвореними лапами топчуть колоски? Топчуть хліб!!! Крім того вони стоять не на геральдичному постаменті, а знову топчуть девізну стрічку з написом про добро. То якого добра можуть у місті чекати його мешканці? Така от дика символіка  від творців шарлатанів в геральдиці. Але здається багато що цим сказано навіть без підозри на те.

В книзі «Українська міська геральдика» можливо саме за подібні герби пише її автор пан Андрій Гречило: «… затвердження низькопробних гербів підриває, перш за все, авторитет самого населеного пункту і виставляє його мешканців на посміховисько.» Окрема розмова ще й про антиукраїнську сутність та негативну енергетику, яку може містити невдалий герб. Над гербом же міста, що замінив радянський «страждали» більше п’яти років, і достраждалися…

Нині Кіровоград став Кропивницьким… Тому і герб не про те. Його славна історія не в зображені колоніальної фортеці з якої рушили руйнувати Січ. Місто народило український професійний театр, батьком якого був Марко Кропивницький. Тож мова геральдики не повинна розповідати про ганьбу російського загарбання, а говорити про славу міста.

Анатолій Авдєєв

Читать полностью: http://h.ua/story/431771/#ixzz4It3TZuMQ

http://novokozachin.at.ua/publ/1-1-0-64

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s