В бій пішли одні мажори

В бій пішли одні мажори

Про Крути багато нині пишуть. Все в діапазоні від захоплення героями до осуду бездарного вчинку тої влади, що загубила хлопців, але спричинила героїзм. Складаються пісні пишуться дослідження і трактати. Згадують загиблих та виживших, імена яких через червону пошесть були під забороною.

А між іншим, ті хлопці під Крутами були синами не бідних людей. По нинішньому – мажорами. Виникає слушне питання: “Чи багато нинішніх мажорів ось так, як це зробили молоді українці під Крутами, встали б на захист свого міста чи містечка?” Ось в цьому їх подвиг. Пишуть про Берестечко та грецькі Фермопіли, які мали аналоги трьохсот героїв… І спартанці, і козаки виховувалися такими, і то це для них був їх обов’язок, а не подвиг в сьогоднішньому розумінні. І ті хлопці здійснили саме подвиг, бо цьому їх ніхто не вчив, і цьому їх ніхто не муштрував і не примушував. По великому рахунку спрацювало шляхетне виховання, українські національні гени та справжній патріотизм, на той час бездержавної нації.

Нині після того бою майже сто років всі аналізують те, що трапилося тоді, але сучасне суспільство не виховало таких мажорів для сьогодення, і в цьому є велика прикристь. Нинішні мажори замість слова Крути мислять категорією “круто” запозиченої з “фєні”… В цього часткова трагедія сучасної України та в бездушності, бездуховності,і космополітизмі населення, а не нації, яка ще й досі формується. Зараз ми лише замріяно можемо вигукнути: “Який був час! Які були мажори…”

А що нинішні мажори? Вони повна протилежність крутянським, яких так і хочеться і мабуть таки варто назвати по-справжньому крутими. А як ще може бути в суспільтві, що деградує? Їм дали волю, а вони і вдурні не пошилася і людський бік не завжди дивлять. І як тут не пригадати відомий історичний факт, коли Іван Сірко звільнив з рабства українців і відпустив на всі чотори боки, але частина з них пішлв назад у рабство до господарів. Сірко тоді тих з рабською психологією скарав на смерть. Зараз такого “фільтру” у суспільства немає, тому і маємо різноманітну безліч моральних покручів, вихованих за допомогою табачників і чечетових. На щастя України не вся молодь така, і в цьому полягає надія на майбутнє.

Але хто піде в бій за Україну завтра, якщо у тому буде потреба? Та йти в бій, у широкому переносному сенсі конче потрібно вже сьогодні, щоб настало те завтра з справжніми мажорами, з державою для українців, а не з українцями під когось іншого.

Анатолій Авдєєв

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s