Чи святкуватимемо «День Перемоги» через десять років?

Чи святкуватимемо «День Перемоги» через десять років ?

Питання в заголовку не таке вже і придуркувате, бо років через пять-десять, на жаль не залишиться жодного «справжнього переможця». Як на мене, то донедавна це було уже велике свято. Я не сприймав до душі гучні вшанування та промови, яскраві паради. Для мене це свято, як колись було просто сімейним, бо всі чоловіки у моїй родині воювали. Мій дід полковник у російсько-японську та першу світову, батько у другій світовій, і лише я спостерігав на власні очі початок війни у Придністров’ї.
9 травня всі родичі, і я в тому числі приходили вітати мого батька, який визволяв Україну, Білорусь, Польщу та брав Берлін. Лише в цей день мій тато розповідав про війну. В інший час на цю тему було накладено табу. Він ніколи не ходив по школам та училищам, як інші, ніколи на одягав нагород. Це правило самочинно одного разу порушив я, начипиівши іконостас з півтора десятка медалей та орденів на батьків піджак. Було це вже за часів незалежності. Батько похитав головою, нічого не сказав та пішов на роботу, де було вшанування фронтовиків, і до якої було треба пройти всього три квартали. Потім він все зняв і більше не одягав. На згадку про те залишилося лише трохи браковане пожовтіле фото.

Чи святкуватимемо «День Перемоги» через десять років ?
Батька не стало, і моє свято Дня Перемоги перемістилося до його могили, куди я покладаю квіти та іноді з друзями поминаю його «фронтовими сто грамами». Гамір навколо свята його ідеологізація, як цього року, для мене втратило те значення, що було раніше.
Вражає ідеологізація свята. Просто якийсь дикий PR компартії, яка знову отримала «кусень від владного пирога». Але Перемогу здобула не вона, і не її генсек Сталін, а прості солдати, як мій батько, яких комуністичне керівництво СРСР використовувало просто, як гарматне м’ясо, про що красномовно свідчить статистика втрат.
Кілька місяців під шовіністичне завивання та цинічні прояви ”піклування” про ветеранів та інвалідів (котрих ще сотні і сотні тисяч не отримали житла протягом майже 50-літнього повоєнного панування комуністичної влади) наближаються дні Перемоги. Перемоги, до якої, як тепер з’ясовується, український нарід має, нібито, дотичне відношення.
Але все ж, у ці дні 65 років тому закінчились бойові дії Другої світової війни у Європі. Війни, розв’язаної фактично двома агресорами, що поділивши світ на мапі, взялися різати його по живому. У тому числі й тіло України – у німецько-радянькому розділі Польщі і Галичини з Волинню, мадярському аншлюсі Карпатської України та ”добровільному” поверненні Бесарабії.
Сивочолі ветерани «налаштовані проти бандерівців» багато про що говорять, але обходять, мабуть за правом переможців, цю правду. Старенькі та затяті за вказівкою комуністичних поводирів перебувають в ненавесті. Ненавесті, яку наше надто хворе суспільство, здається, не збирається вгамувати.
Пригадався мені, нині покійний друг, ветеран війни, єврей за національністю, полковник Михайло Якович Темпер. Він розповідав, що років з десять тому, і навіть більше Президент України Леонід Кучма зафрахтував пароплав, на який до Києва прибкли по 50 ветеранів Червоної Армії та Української Повстанської Армії. Зібравши разом цей бойовий контингент, Презедент відправив його в кількаденну подорож униз по Дніпру. Як розповідав полковник Темпер, непорозуміння між вояками двох армій тривали лище один день, а потім настало примирення, яке для багатьох переросло у справжню чоловічу дружбу. А що робить нинішній Президент України та компартія, що злодійкувато виглядає  із-за його спини? «Переможний «розкол» суспільства?
Окремо кидається в очі ганебно недолугий PR, я в якому ведеться мова про квартири, машини та навіть телефони для ветеранів. Ким треба бути, щоб допустити до цього та ще й констатувати таку ганьбу вголос та на весь світ? Оприлюднена сумма в 601 000 000 гривень виплат ветеранам… А скільки коштів пішло мимо і на дрібязок, серед якого сталінські стрічки, оплата галасу у мас-медіа та пошиття червоних прапорів, виготовлення біл-бордів та таке інше. Кому від тої трати-розтрати в Україні стало легше жити? А ще шикарні паради в десятках міст України… Так з ними прорвало вперше. Влада галасом відвертає увагу від своєї політики, проблем з безробіттям, цінами, бідністю. Закінчиться свято та галас, і що після того побачить суспільство?
Для мене свято не в тому галасі, а просто в дні, завдяки якому я особливо і особисто згадаю свого батька, що вийшов з війни переможцем, яким я пишаюсь. За життя від держави він мало що бачив доброго. Військомат іноді заникував державні нагороди, пільги носили декларативний характер, лікування було не безкоштовним і дорогим . Батька теж і тоді нервував такий галас. От свята за таких обставин у нього наспраді на очах з’являлися сльози. Галас – не шана, а якесь незграбне виправдання незграбності влади… Я пам’ятаю в якому званні він прийшов з війни, але через фальшиву увагу до нього, я лише здогадуюсь в якому званні він пішов з життя, бо за дивним збігом обставин, здається і він цього не знав. А мати «збарали з боєм» не вручені батькові за життя здобуті ним ордени та медалі.
Пройде ще п’ять років до чергового ювілею Перемоги, і ветеранів-комбатантів майже не залишиться, бо і зараз їх уцілілих від війни і цього життя в такому суспільстві не дуже густо. Їм по 85 і більше. Хтось гірко про це пожартував, що такі люди точно заслужили зірки героїв. Жарт слушний та справедливий, але і героям у нас не солодко…
Чи святкуватимемо «День Перемоги» через десять років ? Святкуватимемо, але зовсім не так, бо то буде лише день пам’яті, що по суті буде днем перемоги без переможців…
А яке було 9 травня 1964 року? Напівголодне, без вихідного дня в календарі, без галасу та обіцянок, з мільйонами незадоволених життям фронтовиків, у яких забрали виплати за кров’ю здобуті ордени і медалі, частину яких силоміць випроводили з армії-переможниці. Хто про це згадує і говорить? Ніхто, бо комусь під ейфорично патріотичний галас треба здобувати дешеві рейтинги та красти великі гроші.
Здається, гучне «свято перемоги» влада влаштовує для відволікання уваги від проблем та інших своїх потаємних дій по здачі українських державницьких інтересів. Свято неіснуючої імперії прикривається, на жаль, одиницями уцілілих учасників бойових дій, про яких наступного дня знову забувають. Широко використовуються брудні совкові ідеологічні штампи про бандеріваців-бандитів, і тому подібне є метою подальшого розколу суспільства. Дивна, здавалося, поведінка влади на розкол, практично спрямована запобіганню єднання під час можливих масових збурень через складну соціально-економічну ситуацію в Україні. Українцям насаджуюсь «примус до дружби» з північним сусідом, що є фактично колонізатором в минулому, катом та організатором голодомору, лінгвоциду, геноциду, масових переселень у Сибіри. Все це, з дня на день українцям пригадувати, чого доброго, просто можуть заборонити. Нам нахабно через табачників знову нав’язують писаний колонізаторами курс історії для наївних , пришелепкватих та заляканих і довірливих хохлів.
Збережене і нав‘язане українцям свято дуже сумне, як по суті, так і за наслідками. Спорожніла в наслідок зомбування голова, повернення після галасу у злиденну дійсність з горою проблем, які для влад ще гикнуться небажаним відлунням. Які від цього ліки? Ліки від брудної брехні та викривлень історичної сутності лише одні: недовіра брехні, боротьба з носіями брехні та твердість духу, який з нас здавна та довго намагаються вичавити. Неіснуюча імперія, що впала не повинна тяжіти над нами, бо то синдром рабства, що принижує, позбавляє волі та примушує бути несправжнім: коритися чужій злій волі, переповідати вигадану на замовлення брехню та чекати милостині від господаря.
Цього разу смак розколу країни, що починає скочуватися до тваринного жевріння, довершують його і провокаційним використанням червоних ганчірок з недавнього минулого. З зубожілого українця червоною ганчіркою моделюють розлюченого бугая, щоб найти потім привід накинути на нього додаткове заспокійливе гамівне ярмо.
Подібними святами влада намагається камуфлювати реалії непривабливої дійсності та показати зовнішньому світові, що святкуючі люди завжди щасливі, і нібито все в Україні добре…
Момент істини “державних заходів 9 травня” в тому, не лише щоб відзначалося “свято” вже неіснуючої, розваленої історією імперії – СРСР. Ініціаторами подій і головними діючими особами виступили комуністи, соціалісти, регіонали-сталіністи (в тому числі найвищі посадовці країни), тобто всі ті, хто сповідує ідеологію ленінізму-сталінізму-комунізму, чи прикривається нею, але яка засуджена і визнана злочинною світовим співтоваристсвом та Євросоюзом.
Маємо реальні нахабні спроби реанімації імперії тепер, вже у вигляді союзу Росії, Білорусі, України та тих, кого ще зможуть силком припнути «примусом до миру та єдності братніх народів». Однозначно маємо у себе антиукраїнську владу, що підтримується абсолютною меншістю населення і опирається на “закидних” переселенців з Росії, членів карального апарату колишнього СРСР та їхніх нащадків, які не знали геноциду голодомором, які його здійснювали власноруч, і тому ніколи не визнають, що саме вони та їм подібні є злочинцями.
По суті, існуюча влада в Україні нелегітимна, українофобська, як, до речі, і різношерстна опозиція, а вірніше багатолідерна лжеопозиція. Український відлік часу ніби завмер і призупинився у своєму поступі. Кожного ранку, продираючи очі, змиваємо з себе червоно-коричневий бруд минулого дня, в який нас ніби вмокає щодня влада через підконтрольні ЗМІ. Ворожі однокореневі неосталіністські та неонацистські впливи методично насаджуються повсюди владним оновлюваним адмінресурсом за допомогою поплічників з “лялькової опозиції”.
Це успадковане з колоніального минулого державне свято іноді проходить навіть без виконання державного гімну та з «захованими» державними прапорами є видбитком ступіню моральної деградації та зубожіння суспільства .На часі стати Європою, і відзначати (не святкувати) День Пам’яті та Примирення, і не 9-го, а 8-го травня, як всі люди. Невже ступінь нецивілізованості та відірваності від нормального життя світу заважає це збагнути?

Анатолій Авдєєв

травень 2013

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s