З історії Кіровограда: 1 травня 100 років тому

Білі плями, які покрили період визвольних змагань 1917-1921 років, ховають під собою цікаві події, які майже століття лишаються невідомими для переважної більшості кіровоградців.

В Україні свято солідарності працівників, яке зараз відоме як свято 1-го травня, стало офіційним у 1917 році. Саме у 1917 році його вперше почали вільно відзначати, проводячи демонстрації. Організаторами демонстрацій виступали чисельні партії соціалістичного спрямування, які зазвичай також підтримували Центральну Раду УНР. Нагадую, що після подій лютневої революції сталось багато змін, зокрема Російська імперія стала Російською республікою, до складу якої входила Україна. На місцях тимчасовий уряд Керенського представляли комісари, а жандармів та поліцію замінила міліція. Єлисаветград зустрів свято 1 травня у підготовці до перших демократичних виборів до міської думи. 1 травня 1917 року було обрано членів виборчих комісій від Ради робітничих і солдатських депутатів. Саме ця рада виступила організатором першотравневої демонстрації. Демонстрація була чисельною. Крім робітників в ній брали участь зокрема представники єврейської общини міста та військові частини. Маршрут демонстрації проходив від Кавалерійського плацу (Ковалівського парку) до могил борців за революцію на території фортеці.

Вже наступного травня 1918 року на вулицях майоріли жовто-сині стяги, а місто змінило офіційну назву на Єлисавет. 1 травня мешканці Єлисавета вже сформували своє негативне ставлення до австрійських та німецьких загонів, а владні органи перебували у невизначеності, адже 29 квітня у Києві відбувся державний переворот Скоропадського. Не зважаючи на це, у місті відбулись заходи, присвячені дню солідарності трудящих, під час яких були озвучені згадані настрої. У ході заходів була вшанована пам’ять полеглих мешканців міста у боях з загонами більшовицького ватажка Беленкевича та анархістки Маруськи Нікіфорової, які намагалися захопити місто для встановлення більшовицької влади у лютому 1918 року, зазначає у своїх дослідженнях Юрій Митрофаненко. Більша частина з 86 загиблих були робітниками. Частина загиблих була похована на Кавалерійському плацу. Під час мітингу прозвучала пропозиція перейменувати Кавалерійську площу на площу Перемоги.

1 травня 1919 року влада у місті належала більшовикам. В місті відбулась вже звична демонстрація. Але і у 1919 році вона мала свої особливості. Саме з першотравневої демонстрації почалось антибільшовицьке повстання та захоплення міста Григор’євим, загони якого у травні влаштовували єврейські погроми, внаслідок яких було вбито за різними даними від 1500 до 3000 євреїв міста. Ще наприкінці квітня 1919 року загони Григор’єва, який на той час воював на боці більшовиків, а до того – за Директорію, Скоропадського, Центральну Раду, самовільно відійшли на відпочинок на Єлисаветчину. На першотравневій демонстрації загони отамана пройшлись Єлисаветом під червоними та жовто-блакитними знаменами, співаючи Гімн України та вигукуючи «Слава Україні», пише Микола Правда у своїй краєзнавчій статті. Ця неординарна подія знайшла відображення у художній літературі, ставши прообразом для сцени новели Юрія Липи «Рубан». Хоча художня версія, події якої розвивались у Києві, відрізняється від справжньої, але вона передає атмосферу тих часів.
«Іде частина на Хрещатику. Зустріли її червоні патрулі – китайці. Слухають – частина Інтернаціонал жваво по-українськи співає. Салютують китайці, дивуються: «Гай, гай, весела частинка!».
Коло касарень 1-го інтернаціонального полку – знов співають. Вийшли мадяри, слухають, салютують. «Добре, – кажуть, – темпо українське».
Коло штабу армії спинилась частина, вишикувалась, кулемети, певне, до перегляду встановлює…
– Товаришу політрук, – хтось із міста денервується в телефоні, – там коло вас прорвалась частина. Дурні мадяри, естонці і китайці не зрозуміли, що вони співають на мотив Інтернаціонала. Я зрозумів, що вони співають:
Іде військо, як мури,
За те діло святе;
То наш батько Петлюра
До щастя й волі веде.
– Не деклямуйте мені, товаришу, – відповідає гнівно чорненький політрук, – тепер я й без вас знаю. Ось вони розвинули свій жовто-блакитний прапор. Ось, чуєте? Вони поливають нас із кулеметів, ось вони вдираються до штабу. Ах, дорогий товаришу, прощавайте, я чую їх кроки на сходах. …»

1 травня 1921 року також мало шанси стати історичною визначною датою. Саме на цей день з більшовицького Єлисаветграду планувався початок всеукраїнського повстання, яке мав очолити генерал-хорунжий Андрій Гулий-Гуленко. Однак завдяки зусиллям чекістів та зраді колишнього повстанця Степової дивізії Кравченка плани було розкрито, а частина повстанців була заарештована.

Викладені вище події охоплюють лише 4 з понад 1 000 днів, покритих білими плямами. Сподіваюсь, що цей допис стане цікавим для моїх ФБ друзів, і для багатьох з них стане відкриттям.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s