Володимир Панченко: У нас кого не обирай президентом, усе одно виходить «Янукович»

Наприкінці квітня в Укрінформі відбулася прес-конференція Ініціативної групи «1 грудня», на якій було оприлюднено звернення «Збережімо державу від саморуйнації». Серед тих, хто представляв документ журналістам (Блаженнійший Любомир Гузар, Євген Захаров, В’ячеслав Брюховецький, Мирослав Маринович, Вадим Скуратівський), був і відомий науковець, громадський діяч Володимир Панченко. Скориставшись його приїздом до Кіровограда, газета «З перших уст» попросила відповісти на кілька запитань.Про це повідомляє “З перших уст”.

– Володимире Євгеновичу, поясніть, чим викликане ваше звернення?

– Тривогами. Дуже багато назбиралося в країні таких тенденцій, які викликають побоювання за долю держави як такої. Ми хотіли висловити тривогу з приводу занепаду державних інститутів, а держава, в строгому значенні слова, це і є система державних інститутів. Суди, прокуратура, поліція, органи виконавчої влади, Конституційний суд – це все разом і називається державою. У нас усі ці інститути вже напівзруйновані, неефективні. Один із найяскравіших прикладів – прокуратура. Або ще така проблема: держава значною мірою втратила монополію на насилля. «Махновщина» пішла далеко: в нас повно озброєних людей, некерованих…

– …котрі, нерідко прикриваючись патріотичними гаслами, чинять мародерство, насилля…

– Так. Чому відбувається розпад державних інститутів? Багато проблем виникає від монополізації влади президентами. Занепад судової системи розпочався тоді, коли від суддів почали вимагати, щоб вони були ручними, слухняними. Щоб вони обслуговували не закон, а владу, партії, олігархів. Один із посилів нашого звернення якраз у тому й полягає, що президент переводить у ручне управління Генеральну прокуратуру, суди, в тому числі Конституційний, Центральну виборчу комісію, яка вже майже два роки є нелегітимною.

– З цього починав Янукович…

– Усе, на жаль, повторюється. Виходить так, як казав колись Чорномирдін (російський посол в Україні. –
В. М.): яку партію не створюй, виходить КПРС. А в нас: кого не обирай президентом, все одно виходить «Янукович». Чому? Тому, що кожен із новообраних гарантів починає з того, що каже: в мене мало повноважень. Я хочу багато зробити, але мені бракує повноважень.

– Хоча в нас парламентсько-президентська республіка.

– Формально так, а фактично все вирішується на Банковій (в Адміністрації президента. – В. М.). Навіть переговори по уряду велися не в парламенті, а на Банковій. Як і багато чого іншого. Тобто кожен президент, починаючи від Кучми, скаржиться на брак повноважень. А далі: треба внести зміни в Конституцію на посилення влади. Потім настає момент, коли президенту не подобається публічна критика. Починається кримінальне переслідування журналістів, закриваються різні дискусійні майданчики… Зрештою, настає момент, коли президент починає втрачати почуття реальності. Бо коли закривають дискусійні майданчики, а правоохоронні органи працюють як обслуга президента, а «свита» каже, що він найкращий у світі керівник, – тоді й починається класична втрата відчуття реальності. І закінчується це погано для всіх – для суспільства, для держави. Але й для влади також. Їй доводиться втікати, як Янукович, або набирати на виборах п’ять відсотків, як Ющенко, або йти достроково, як Кравчук, або ховатися в Кончі, як Кучма. Зверніть увагу: всі наші президенти закінчили погано…

Порошенко іде шляхом своїх попередників, накопичуючи владу й переводячи все в ручне управління. І починається колізія. З одного боку, він ніби декларує реформи, а з іншого – зберігає стару систему. Це балансування між реформаторством і олігархократією є реальністю сьогоднішнього дня. Ось це ми хотіли сказати в зверненні.

Але не варто уповати лише на владу. За два останніх роки українське суспільство змінилося, стало сильнішим, голос його набагато міцніший, ніж два роки тому.

– Володимире Євгеновичу, що б мала зараз зробити влада?

– Передусім, вона мала б суворо дотримуватися Конституції. Максимально швидко реформувати правоохоронну систему – поліцію, прокуратуру, СБУ. Її завдання – захист закону, забезпечення правопорядку, а не обслуговувати владу. В цьому й корінь зла. Якби правоохоронна система функціонувала як правоохоронна система, ми б не мали такої корупції і такої загрози «розповзання» держави.

Друге, що мене дуже непокоїть, це ситуація з Мінськими угодами. Від нас зараз вимагають проведення виборів на Донбасі, амністії бойовикам і змін до Конституції («особливого статусу» Донбасу). Але ж сподіватися, що ми проведемо вибори, а Росія потім виведе війська, може тільки ідіот! Мінські угоди – це пастка. Писалися вони явно за російськими заготовками. Якщо угоди виконати так, як вони прописані, це означатиме, що ми матимемо на Донбасі державу в державі, яка керуватиметься з Росії і відповідно фатальним чином впливатиме на Україну в цілому.

Можливо, варто провести загальнонаціональний референдум і запитати в народу: «Чи згодні ви, щоб окремим районам Донецької і Луганської областей було надано особливий статус?» Переконаний, що люди скажуть: ні, не згодні. І тоді Україна матиме серйозний аргумент на переговорах з нашими союзниками й ворогами.

– Останнім часом дуже часто претендентом на посаду генерального прокурора згадується Віктор Шишкін, із яким ви представляли Кіровоградщину в парламенті першого скликання. Наскільки реально, що президент прислухається?

– Звичайно, було б добре, аби Віктор Іванович став генеральним прокурором, але я певен, що цього не станеться. Адже ми перебуваємо в такій ситуації, коли за цю посаду все одно боротимуться політичні сили. Шишкін – поза політичними силами, тож він не вписується в цю боротьбу. Це по-перше, а по-друге, він стільки зробив різких публічних заяв, що його ніхто не захоче призначити. Наприклад, в одному з останніх інтерв’ю він сказав: «Якби мене призначили генеральним прокурором, я б першим арештував Порошенка, другим – Гройсмана». Як після цього сподіватися, що його призначать генеральним прокурором? Це не реально, хоча саме такий кваліфікований юрист мав би там бути.

Нинішні дії влади нагадують сумнозвісний «ямковий ремонт», чи не так? Латаємо дірки, коли потрібно капітально ремонтувати.

– Ситуація справді вибухонебезпечна; боюся, щоб усе не закінчилося повзучим політичним реваншем тих, хто два роки тому програв. Загалом, усе впирається в проблему якості політичного класу. Це наша історична проблема, вона була й сто років тому. А в чому суть цієї низької якості? У відсутності державного мислення. У розбраті, партійних чварах, невмінні консолідуватися. І, звичайно, у жадібності! Через те єдиний вихід – робити все, щоб суспільство не дозволило своїй «еліті» те, що дозволяло досі. Дуже хочеться, щоб громадський сектор посилювався, і в першу чергу – за рахунок молоді. На цьому ми й наголошуємо в зверненні.

Докладніше в розділі Володимир Панченко: У нас кого не обирай президентом, усе одно виходить «Янукович» — Інформаційний портал Кіровоградщини – Гречка – Новини Кіровоград на сайті gre4ka.info

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s