ВИГАДКИ КІРОВОГРАДСЬКИХ “ЄЛИСАВЕТИНЦІВ”

На одному з мітингів стосовно перейменування Кіровограда почув таке: “Єлисавета – головна свята у християнстві”. В іншому місці кажуть – “друга після Марії Богородиці”. Подібні дифірамби слухають і духовні особи МП. Дивуюсь – якщо вони знають правду і змовчують, значить лукавлять, а Бог застерігає від лукавства. Якщо не знають – то які ж вони священники? Аби встановити істину, звернувся до “Православної енциклопедії”, виданої у Москві під редакцією самого митрополита Кіріла. Не буду вдаватися у тонкощі біографії представниці роду Аарона, що жила “во дні Ірода, царя іудейського” у шлюбі з священником Захарією – це відомо багатьом вірянам. А ось щодо “почитания” і покровительства Єлисавети виникають запитання. У місяцеслові православної Церкви довгі століття не існувало окремої пам’яті про Єлисавету, славили тільки Захарію 5 (18) вересня. Аж з ХІІ століття піснєспіви Єлисаветі запровадили у деяких помісних храмах Ієрусалима. Далі цитую вказану енциклопедію. “В начале ХVIII в. рождение одной из дочерей Петра I, получившей в крещении имя Е., послужило поводом отмечать память Е. 5 сентября более торжественно…для тезоименитства дочери Петра I.С 1719 г. по всей России 5 сентября совершалась торжественная служба в честь Е.” Коментарі потрібні, панове шанувальники “головної” чи “другої після”?

В іконографіі збереглися сцени зустрічі Марії і Єлисавети на мозаїці кафедри однієї церкви у Хорватії та тих самих осіб у деяких інших храмових розписах. У російських іконописних оригіналах, незважаючи на те, що пам’ять Єлисавети і Захарії (лише разом) вказані під 5 вересня, подається опис тільки праведного Захарії. Одноосібного зображення Єлисавети не існує, так само як храмів з її іменем. До створення ікони додумалися лише у Кіровограді ХХІ століття. Місцеві художники на замовлення церковників МП створили ікону з вигаданого ними “оригіналу”, невідомо ким розшуканого у загадкових архівах. Мені, як репортеру обласної газети, тоді під різними приводами відмовили показати той “оригінал”. Процитую витяг з книги-альбому “Спасо-Преображенський собор”, виданої у Кіровограді 2005 р. “За ініціативою настоятеля Спасо-Преображенського храму при підтримці віруючих була споруджена велична ікона святої праведної Єлисавети. Цю ікону встановили у храмі у 1995 році, коли було започатковано святкування Дня міста.

” Написане потребує суттєвого уточнення. День міста запроваджено і вперше проведено, згідно з рішенням міськвиконкому, у останні вихідні вересня 1989 року. Свято проводилося спільно з “Вересневими самоцвітами”, які традиційно відзначають на честь народження одного з корифеїв українського театру І. Карпенка-Карого 29 вересня. Мені випала честь бути членом оргкомітету з заснування Дня міста і написати репортаж на увесь газетний розворот великоформатної газети з свята його відзначення. Неодноразове перенесення дати проведення Дня міста є грубим порушенням рішення міської влади на забаганку наступних міських голів. Втім, вигадки “святості” і “величі” започаткували імператори Росії, підхопили лідери більшовизму, москвофіли прагнуть відновити у незалежній Україні. До речі, на території собору понад 15 років тому встановлено пам’ятний знак на честь 2000-ліття Різдва Христового. Місцезнаходженням храму вказано… Єлисаветград. З усіма його атрибутами, вигадками і нездійсенними мріями.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s