Влада переконана, що тарифних бунтів в Україні не буде

коктейль Грушевського

Останнім часом уряд не втомлюється шокувати українців постійним підвищенням тарифів.

На початку травня нам підняли тарифи на централізоване теплопостачання в середньому на 75-90%. Їх підвищили на тлі встановлення з 1 травня єдиної ціни на природний газ для населення в 6 879 грн / тис. куб. м. Саме підвищення тарифів на тепло планується з 1 липня.

14 червня ми дізналися про підвищення тарифів на холодну воду на 50%.

До цього нам підняли тарифи на газ, і ми вже навіть не намагаємося підрахувати, у скільки ж нам буде обходитися оплата комунальних послуг в опалювальний сезон. А який сенс підраховувати, якщо ця сума вже знаходиться за межею логіки?

Але якщо до підвищення люди оформлювали субсидії і так-сяк оплачували платежі, то чи будуть вони платити, розуміючи, що після візиту в касу вони просто приречені залишитися без грошей на їжу? Де та межа неповернення, за якою народ перестане боятися накопичення боргів за комуналку і просто забуде дорогу в касу? Чи не підійшли ми вже до цієї межі? І головне: що буде, коли ми її переступимо?

Провладні «експерти» невтомно відробляють свої зарплати, заспокоюючи народ.

Так, Костянтин Бондаренко, член Гуманітарної ради при Президентові України, голова правління Інституту української політики і Фонду «Українська політика», цинічно розповідає про «необхідність науково обгрунтувати тарифи» і про те, що у всьому винний МВФ:

«Народ перестане платити, коли побачить, що сума комунальних платежів становить більшу частину їх доходів. Ось тоді люди просто перестануть платити і будуть просто сидіти і чекати, що ж буде далі. Необхідно, щоб були науково обґрунтовані цифри, виходячи з того, який насправді має бути ціна на газ, на воду і так далі.
Інакше ця ситуація просто призведе до колапсу. А якщо говорити про те, коли він може статися, то ми можемо з ним зіткнутися вже в найближчі півроку. Чим більше ми будемо прислухатися до Міжнародного валютного фонду, чим довше будемо йти у нього на поводу, тим швидше прийдемо до колапсу».

Володимир Фесенко, політолог, голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» переконаний, що межа терпіння українців ще не досягнута і наврядчи буде досягнута:

«Точку неповернення, за якою народ перестане платити за комунальні послуги, теоретично визначити неможливо. Це неможливо визначити емпіричним шляхом, це покаже тільки життя.

На мій погляд, зараз набагато більше ризиків збільшення неплатежів, ніж соціальних бунтів. Соціальні бунти рідко виникають самі по собі, а якщо виникають, то це, як правило, локалізовані прояви протесту. Якщо ж мова йде про досить великих протестних акціях, то їх хтось повинен організовувати. До того ж зараз дуже високий рівень недовіри до всіх політичних сил і практично до всіх політичних лідерів. А це також істотно знижує ймовірність якихось організованих протестних акцій, хоча ризики, звичайно, є.»

Фесенко, певно, «забув», що Майдан проти Януковича ніким не був організований і не очолювався жодним політиком, був спонтанним і масштабним. Тож він просто намагається переконати і себе і «простих» українців, що геноцид буде успішно продовжуватися і населення України не буде чинити ніякого опору режиму.

«Насправді тут ситуація дуже складна і суперечлива. Мені здається, що уряду слід звернути більше уваги на цю проблему. І наскільки я розумію, міністр соцполітики Рева в цьому плані дуже компетентний. Він відчуває ситуацію на рівні місцевого самоврядування, на рівні споживача. Він знає, як працює система компенсацій, і прекрасно розуміє, наскільки непросто споживачам при такому рівні тарифів. Безумовно, рівень ризиків зараз досить великий, і у чиновників є ще час до початку опалювального сезону, щоб зменшити ступінь цих ризиків. Як вони це будуть робити – це вже інше питання. Тут є різні варіанти. Я не виключаю, що може статися деяка корекція тарифів. У нас зараз монополісти, те ж «Київенерго» і йому подібні, починають штучно підвищувати тарифи. Є загальне урядове рішення, є рішення НКРФ, а ось монополісти на місцях починають штучно завищувати тарифи. Я думаю, що тут треба кілька приборкати спритність цих товаришів.

З іншого боку, потрібно більш серйозно попрацювати над вдосконаленням системи субсидій.

Вона повинна охопити більшу кількість споживачів, і, можливо, повинна бути збільшена сама сума субсидії з розрахунком збільшення тарифів. Ну і, звичайно ж, може бути, доведеться витратитися в зв’язку зі збільшенням зарплат і пенсій. Набагато не зростуть, і, звичайно ж, це збільшення не покриє зростання тарифів, але, тим не менш, це теж соціальний компенсатор.

Тут потрібно сідати і рахувати, яким чином можна мінімізувати цю навантаження для мільйонів споживачів, а для влади – соціальні ризики. Такі шанси в уряду є. І я думаю, що там є люди, які розуміють, наскільки складною є ця ситуація. Гройман не хоче бути камікадзе, тому я думаю, вони будуть шукати соціальні компенсатори, щоб мінімізувати можливі ризики.»

Всі ці роздуми про субсидії цікаві, але хто буде оплачувати ці субсидії? МВФ не буде, у бюджеті грошей немає.

Вадим Карасьов, політолог, директор приватного підприємства «Інститут глобальних стратегій»:

Питання не в тому, буде народ платити чи ні, а в тому, скільки людей із загального числа платників не платитимуть. За заявою Кабміну, вони вже готові до того, що 30% споживачів будуть неплатниками. Однак потрібно розуміти, що Кабмін завжди дає дуже оптимістичні прогнози. А ось якщо йти за песимістичним сценарієм, то не платити будуть, напевно, не 30%, а всі 50% і навіть більше. Люди банально перестануть платити, і вся країна просто потоне в неплатежах, оскільки навіть холодна вода, не кажучи вже про гарячу або тепло, стане недозволеною розкішшю для наших громадян.

Зараз Кабміну потрібно не займатися псевдостатістіческімі вправами про те, скільки споживачів не платитимуть – 30% або 40%. Кабміну потрібно зайнятися іншою статистикою: подумати над тим, як полегшити тягар комунальних тарифів для середнього українця, не кажучи вже про бідного. Потрібно постаратися не підвищувати, а знижувати тарифи. Якщо не будуть знижені тарифи, значить, буде підвищено градус соціального невдоволення і політичної напруженості в країні. І боюся, що пар в котлі невдоволення при відсутності нормальних комунальних послуг, але при захмарних цінах може банально соціально підірвати країну. Тому потрібно поменше поїздок за океан, побільше конкретної практичної роботи «в полях»,  в країні, поменше різного роду заяв про те, скільки людей готові або не готові платити. Потрібно зробити все, щоб зараз шукали не крапку неповернення, а точку, з якої можна було б починати зворотний відлік: нехай на першому етапі не істотного, але хоча б помірного зниження тарифів. Інакше люди відмовляться від такого уряду, який пропонує свої послуги по захмарних цінах, при цьому підраховуючи, хто заплатить, а хто не заплатить.»

У XXI столітті вести мову про недосяжність оплати холодної води – це верх цинізму та ставлення до «простих» українців як до рабів, які терплять і будуть терпіти: «А як же ж інакше, — думають вони, — у нас 300-тисячна армія озброєних до зубів владоохоронців, а у них — нічого, крім кухонних ножів».

Час покаже, наскільки віддано ці владоохоронці будуть захищати режим, усі ми пам`ятаємо, як під час Майдану і довго після нього вони навіть свою форму боялися вдягнути, але у узурпаторів влади дуже коротка пам`ять.

Оксана Матвейчук

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s