Українська самосвідомість, призначення та історична місія нашого народу

УКРАЇНСЬКА САМОСВІДОМІСТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ІСТОРИЧНА МІСІЯ НАШОГО НАРОДУ

Цей нарис не висловлює окрему думку самотнього мислителя. За ним стоїть цілий світ вічної мудрості, яка панувала в стародавню епоху в Україні, була дбайливо збережена до нашої доби і довела свою актуальність і ефективність у сьогоденні. Це бачення законів і процесів, що в найближчі часи вестимуть і приведуть нашу країну до її величі на благо всього світу, я отримав від мого духовного батька, який вклав його в моє серце, змінивши моє життя і зробивши мене вільним та щасливим, і тим доказавши мені, що весь мій народ також змінить своє життя і стане вільним та щасливим, ідучи шляхом свого призначення.

В призначенні є секрет успіху

 

Чому ми повинні розібратися, що є нашим призначенням? Бо в призначенні є секрет успіху, щастя, процвітання, сили, могутності, тобто всього, чого ми насправді хочемо. Коли ми використовуємо свою природу за призначенням, ми отримаємо всю підтримку від життя. Такий закон існування. А коли ми діємо не за призначенням, ми приречені на неуспіх. Поразка є результатом того, що ми слідуємо не своїй природі, йдемо не своїм шляхом, займаємо не своє місце, отримуємо не свою зарплату, привласнюємо те, що нам не належить, а те, чого життя від нас очікує, те, для чого ми живемо, важливі кроки, які лежать у сфері нашої відповідальності, ми не робимо, скарбами, якими ми наділені, не користуємося.

Самосвідомість починається з пізнання себе як фізичного тіла, яке має своє призначення. Але розвиток на фізичному рівні має межі. Припустимо, є гарний одяг, добра машина, гроші, а що далі? Далі більше: більше грошей, більше машин тощо, але є свої межі. Багато людей цьому присвячують життя, і це перетворюється в параною, божевілля. Це не є наше призначення – збільшувати свої володіння або накопичувати багатства і потім померти в тих багатствах. Фізичне призначення має межу, яка називається здоровий спосіб життя, і людині цього достатньо. Звісно, на всяк випадок потрібні певні накопичення, щоб ми були підстраховані, але надмірні речі – це вже є параноя. Саме ця параноя – типовий симптом людей, які керували Україною за останні часи.

Далі наше призначення має психічний бік – це є наш характер, емоції, умонастрій та бажання. Наше призначення на цьому рівні – це є розуміння, яке я займаю місце в суспільстві і в світі, як я можу впливати, які корисні функції можу виконувати, реалізація і вдосконалення цього, робота над собою, розвиток.

Ум, який не умиротворився, що не відполірований від оманних ототожнень, знаходиться в стані рябі. Коли дме вітер, то поверхня води рябить і не може віддзеркалювати ясно все навколо. Ум поводиться так само і не бачить речі, як вони є, бо все спотворено нашими власними оманними уявленнями. Перший крок на шляху нашого призначення – умиротворитися, стати самодостатніми і незалежними всередині себе.

Призначення, обов’язок означає, що ми не звертаємо зі шляху, і тут є один секрет. Кожний з нас може стати дуже сильною, великою людиною, якщо потрапить у потрібне середовище. Отже ми повинні зробити нашу країну таким потрібним середовищем.

 

 

Місія і основні задачі України

 

Згідно з ведичною натальною картою, місія України – захищати вищий закон. Карта України підкреслює зв’язок з вищим законом і вищим обов’язком і визначає, що Україна має призначення воїна-захисника. Тобто задача України у світі – захищати вищий закон, вищі цінності життя.

Державі спочатку потрібно чітко зрозуміти, що є істинний закон, отримати фундаментальне знання про природу речей і своє місце у світі. Без правильного духовного керівництва розібратися в тому, що є істинні цінності життя та істинний закон, неможливо. Якщо енергія воїна некерована, вона неминуче стає руйнівною.

Положення Юпітера в дев’ятому домі, домі призначення і удачі, є дуже сприятливим. Тобто ця держава має ангела-хранителя. Якщо Україна воюватиме за істинні цінності життя, то наш народ непереможний. У дев’ятому домі також знаходяться три раджайоги – особливі поєднання планет, які дарують могутність та успіх. Задача Стрільця і Юпітера – нести знання. Призначення України – бути державою, що несе світу знання. Юпітер, Сонце, Венера і Меркурій знаходяться під зіркою, яка зв’язана з предками. Україні потрібно згадати знання, що ними володіли предки, відкрити його знов і подарувати світові. Надзвичайно важливо вивчання прадавньої науки, історії і культури.

Така велика кількість планет у дев’ятому домі, а також те, що господар дев’ятого дому знаходиться в своєму домі, показує, що призначення України стати дуже важливим членом міжнародної спільноти. Такі сильні міжнародні енергії ставлять задачу міжнародного обміну знанням і духовними цінностями. Гостинність має стати відзначною рисою, за яку Україну будуть шанувати і цінити у світі. Вона повинна бути країною фестивалів, свят, духовних і культурних заходів міжнародного значення. Багато планет у знаку Лева показують широку, щедру, великодушну, сонячну природу.

Тепер розгляньмо труднощі, які ми мусимо подолати. Важкий момент у нашій карті – складна доля, проблеми, інтриги, свари, розбрати. Але той самий фактор, який дає ці проблеми, створює колосальну силу, якщо ми виносимо правильні уроки зі свого досвіду. Раху в першому домі вказує на задачу досягти незалежності і на труднощі на цьому шляху. Отже наше призначення бути незалежною державою, але це потребує великої боротьби.

Друга проблема в тому, що Венера, господар шостого дому, дому ворогів, знаходиться разом з Юпітером, господарем першого дому. Отже Україна матиме ворогів. Юпітер з Венерою – погане сполучення з багатьох причин. Це вказує з одного боку на тенденцію до ненаситної жадібності, яка породжує олігархів. З другого боку це вказує на тенденцію потурати зловживанням, бути занадто м’якими, лояльними, терплячими в ситуаціях, що потребують рішучості, ясності та прозорості. Коли Венера є ворогом карти, вона не вміє протистояти зовнішньому і внутрішньому противникові, якщо він застосовує шахрайство, підкуп, хитрість і брехню. І задача нашого народу – подолати цю слабкість.

В економіці ми маємо розвинути землеробство, екологічні технології, туризм, оборонну промисловість. Україна повинна стати і стане заможною країною. Але для цього необхідно покінчити з корупцією і розкраданням. Сатурн вказує на те, що ми сягатимемо успіху на шляху свого призначення за допомогою іноземців. Ретроградний Сатурн ставить жорсткі умови для розвитку економіки і процвітання, він вимагає досягати успіху виключно благочестивими методами, змушує змінити свідомість, навчає знаходити ресурси в собі, а не зовні. І цими ресурсами є якості, які ми повинні розвинути в собі. Які саме – підказує ведична натальна карта України.

Марс дуже сильний, знаходиться в десятому домі. Отже воєнне мистецтво принесе Україні світову славу, бо Марс указує на сміливість і воєнну доблесть. Марс у знаку Діви вказує на талант в області інженерних мистецтв і високих технологій, а також медицині. Зірка, під якою знаходиться Марс, пов’язана з багатством через партнерство і любить допомагати, брати під покровительство. Це є дуже шляхетна зірка. Враховуючи, що Марс у ній, наша держава повинна захищати справедливість і допомагати слабким.

Сонце дуже сприятливе для карти України. Для нього вельми важлива така якість, як правдивість і чесність. Це важливо як для політичної еліти, так і для звичайних громадян. Чесність і правдивість – це якості, згідно з якими наш народ повинен оцінювати свій уряд.

Юпітер, планета мудрості і знань, також є могутнім, хоча подеколи невидимим ресурсом нації. Юпітер аспектує першій і п’ятий доми. Господар п’ятого сильно розташований у десятому домі. Все це показує, що правильне навчання, виховання дадуть приголомшливі для нації результати. Звісно, коли країна бідує і воює, це здається другорядним, але для карти України це є настільки важливий ресурс, що краще вкладати в нього з самого початку. Юпітер також відповідає за духовне життя країни. Такі потужні дев’ятий дім і Юпітер накладають на Україну обов’язок дбати про повернення людству духовних цінностей, які воно втратило за часи матеріалістичної епохи.

Українці повинні розвивати мистецтво, особливо поезію і музику. Місяць під зіркою Данішта вказує на музичний талант нації. Українська мова, українська поезія, українські пісні призначені мати великий вплив як на духовне відродження української нації, так і на духовне відродження всього світу. Для цього вони повинні мати піднесений зміст, відповідати на вічні питання суспільства і приводити людину до вищої мети життя. Місяць є атмакарака України, це визначає, що загальний метод духовної практики народу ґрунтується на співі.

Чотири планети під зіркою Маґга змушують звернути особливу увагу на цю зірку. Маґга пов’язана з предками, зі славою роду. Три ретроградні планети та чотири планети під зіркою Маґга вказують, що країна не виконала покладену на неї якусь велику, важливу місію, але виконання цієї місії залишилося її обов’язком, її призначенням.

Призначенням України також є зміцнення, гармонізація близьких сімейних стосунків, створення міцних, гармонійних родин. Роблячи це, ми приречені на успіх в усіх сферах життя. Без цього принципу нічого не працюватиме.

Згідно з ведичною натальною картою України очікується, що наша країна має бути прикладом для всього світу. Карта України вимагає від нації розвивати мудрість і знання. Кожний на території України, хто робить це, автоматично сягає успіху і удачі. Не розвивати мудрість і знання для українця означає не виконувати своє призначення.

 

 

Знання звільняє людину

 

Душа, що отримала знання, стає звільненою душею. Коли ми звільнимось, ми зможемо зрозуміти Бога і дізнаємося, за якими законами Він живе. Адже ми також можемо жити за Його законами. Щоб відкрити знання в людині, потрібно спочатку знайти його джерело і встановити з ним зв’язок. У цьому може допомогти тільки добрий духовний вчитель.

Найкращим з людей є той, хто вміє робити добро іншим. З тих, хто робить добро, найкращими є ті, хто створює добре організоване суспільство, в керівництво якого обирають найблагочестивіших. З усіх благочестивих людей найкращі є ті, хто цікавляться абсолютною істиною. З усіх, хто цікавиться абсолютною істиною, найкращі ті, хто пізнає її. Ступенем вище стоять ті, хто пізнав. І на самій горі розвитку знаходиться людина, що досягла любові.

 

 

Мудрість і любов

 

Наш обов’язок – розвинути мудрість. Справжня мудрість – це любов. А справжня любов – це мудрість. Отже насправді справжня мудрість і справжня любов є одне і те саме. Головна якість мудреця – мати глибоку повагу до людей. Тоді можна бачити майбутнє і керувати ним. Отже мудреці завжди доброзичливі, співчутливі, милосерді і люблячі. Справжня любов безкорислива, самодостатня і не потребує матеріальної підтримки. Любов є головним, чого хоче будь-яка людина. Якщо ми розвинули в собі любов, весь світ прийде до нас з протягнутою рукою: бідні та багаті, сильні та слабкі, дурні та розумні, бо всі насправді жебраки щодо любові.

У наших особистих стосунках ми повинні мати вічні цілі. Родина має будуватися на вічному духовному принципі: принципі вічного безкорисливого служіння. Це сила, яка повинна підтримувати будь-які стосунки між нами. І тоді ми дійсно станемо однією родиною.

 

 

Шлях героїв

 

Одна з перепон на шляху призначення – ярлики. Ярлик – це оманне ототожнення. Істинне ототожнення людини: «я є дух». Це єдине ототожнення, яке не є оманним, яке не є ярликом. Це є суть. І ця суть не має вад. Дух – це чиста свідомість людини. Насправді свідомість первісно чиста, як дощова вода. Але коли крапля падає на землю, вона змішується з гряззю і ми називаємо це «брудна вода». Та це не є правильно, бо не буває брудної води. Буває чиста вода, що змішана з гряззю. Якщо застосувати цей приклад до людини, то брудом тут буде почуття власності, егоїзм, жадібність, хтивість тощо. Але душа не така. Насправді ми не є такі. І ми прекрасно це знаємо. Ми усвідомлюємо, що ми не такі. Просто через якісь причини я не можу бути самим собою, чомусь я не здатний на це. Отже наше призначення отримати цю здатність і очиститися від вад. Людина, яка очищується від усього цього бруду, тим самим здійснює своє призначення.

Наше призначення – пізнати себе як душу, звільнитися від омани, побачити реальність, жити в унісон з довкіллям, з іншими людьми, доповнювати цю гармонію, збагачувати цей світ своїми думками, словами, вчинками.

Наше призначення – знайти той скарб, що називається самоусвідомленням, усвідомленням себе. Це є великий шлях, шлях героїв. Тільки герої володіють своїми чуттями. Тільки герої можуть бути одночасно з одного боку скромними, терплячими, шанобливими і ні від кого нічого не очікувати, а з іншого боку бути безстрашними, мужніми, доблесними і дбайливими. Щоб навчитися цьому, потрібно прожити важке життя і щодня свідомо працювати над собою. Це є наше призначення.

Другий момент, який заважає йти шляхом призначення, – страх. Страх стати першим на цей шлях, страх бути білою вороною. А також страх, що шлях призначення заважкий, а ми заслабкі для нього. Крім того ми прив’язані до свого способу життя, нам не хочеться мінятися, нам хочеться котитися по похилій площині. Але це просто через те, що ми недооцінюємо альтернативу. Насправді мудрість – дещо набагато цінніше за будь-що інше. Насправді розум – найбільше багатство у світі. Бо багатство приходить до того, хто має розвинутий розум, розвинуту свідомість. Навіть більш за це: той, хто має чистий розум, чисту совість, чисте серце, не потребує грошей, життя само підтримує його.

Коли ми починаємо йти шляхом свого призначення, ми навчаємося ходити заново, бо ми позбавляємося стереотипів. Це є не так просто, як здається, бо все стало складним у нашому умі, все стало складним у нашому житті. Нам потрібно очищення і допомога, яка зветься милістю та підтримкою, нам потрібен провідник. Нам потрібен духовний наставник, духовний вчитель, нам потрібні священні книги, нам потрібен досвід святих людей. Насправді призначенням кожного з нас є стати святим. Святість – це просто чистота. І чистота – наша сила. В цьому секрет могутності. Отже нам потрібна духовна практика, яка очищує розум, чуття, ум.

Якщо ми безкорисливі і не шукаємо ніякої вигоди, ми легко бачимо своє призначення. Але якщо ми просто заробляємо гроші, то наше призначення сховано від нас, і що б ми не робили – це не є правильний шлях, це є шахрайство. Шахрайство не є нашою місією. Воно не приносить щастя.

Наше призначення бути не просто щасливими, а безмежно щасливими. Безмежне щастя – законний стан життя, який ми повинні розвинути.

Як знайти своє індивідуальне призначення, як відкрити в собі великі здібності, що ми їх всі маємо? Всі здібності людина втрачає тоді, коли вона використовує їх у корисливих цілях. І всі здібності розкриваються, розцвітають, відновлюються, коли людина спрямовує їх на безкорисливе служіння.

Служіння народові і Богу робить людину досконалою. Всі найкращі якості розвиваються у свідомості служіння. Слуга народу і слуга Бога завжди розумний, уважний, чутливий, швидкий. Хоч чим би я займався, особливо якщо я керівник всієї країни, я повинен знати, що це є моє служіння, а не панування. Наш шлях до процвітання лежить через принцип служіння. Якщо ми всі пани, ми просто заважаємо одне одному, конкуруємо, протистоїмо одне одному. Слуга не конфліктує, а пани конфліктують. «Ми слуги народу і Бога» – наше ототожнення, наш настрій має бути таким.

Довіряти можна тільки безкорисливим людям. Неможливо довіряти тому, хто мотивований вигодою. Навіть самому собі. Отже для того, щоб довіряти самим собі і одне одному, нам потрібно стати на шлях безкорисливого служіння. Таким є шлях героїв, шлях нашого призначення.

 

 

Наша доля

 

Щодо саме долі, то якщо казати про поняття долі, вона є незмінна. Доля означає, що зроблена діяльність у минулому і тепер нам загрожують наслідки. Погана діяльність – погані наслідки. Добра діяльність – добрі наслідки. І цих наслідків не уникнути.

Ми хочемо, щоб було все добре. Але робимо так, що стає погане. Це через те, що ми не маємо знання.

І навіть з тим знанням, що ми маємо, ми не погоджуємося. Тобто ми, звичайно, теоретично погоджуємося, але до практичного застосування справа не доходить. Ми знаємо: не перелюбствуй. Але нам це не подобається. Ну як це так, не перелюбствувати!? Або не кради. Та ж усі крадуть! Якось не практично зараз такі речі казати, якось не сучасно.

Як бути чесним протягом всього життя?

– Мені здається, що я чесний. Принаймні не гірший за інших. Подивіться, що роблять інші. В порівнянні з ними я чесна людина. Я знайшов точку відліку і завжди порівнюю себе з тими, хто гірший.

А порівняйте себе зі святою людиною. Ніхто цього не робить. З сусідом порівнюють себе, з начальником-негідником на роботі, який повсякчас обманює, з урядовцями-корупціонерами, які продали і Батьківщину, і рідну мати.

– Навіщо порівнювати себе зі святою людиною? Та таких людей взагалі не буває. Чого про це казати? Забудьте взагалі, живіть нормальним життям.

Отже навіть маючи якесь знання, ми живемо на такому рівні. І потім дивуємося, що все так погано в країні, все так погано в нашому житті. А звідки візьметься щось добре? Щоб було добре, потрібно робити те, що приводить до добрих наслідків. Удача не є випадковий збіг обставин. Удача – це наслідок наших правильних вчинків.

Якщо людина відкидає всі ці поняття, вона думає:

– Ні, так я не виживу, не вигідно. Я сам вирішу, що добре, що погане. Та й взагалі, що хочу, то й роблю. Мене ж обманюють. І я також обманюю. В мене крадуть. І я також краду.

Результати цього ми пожинаємо. І якщо не станемо на шлях свого призначення, на шлях благочестя, на шлях служіння, пожнемо такий жах, який нам і не снився.

 

 

Наше призначення – слугування життю

 

Існує лише два види діяльності: 1) безкорисливе застосування своїх здібностей, сил, часу, енергії, уваги на те, щоб робити добро в цьому світі, дбати про когось, творити прекрасне; 2) визискувати щось і когось для своєї вигоди. Перший вид діяльності є слугування життю, другий – експлуатація життя. Слугування життю є призначенням людської істоти в світі.

 

 

Наше рабство і наша свобода

 

Ви скажете, що ми не раби. Помиляєтеся. Подивімося уважніше на своє життя. Нам подобається думати, що ми вільні люди. Рабство означає залежність. Подивімося, наскільки ми залежні від системи. Ось, здається, багата людина, який же він раб? Але криза – і він пускає собі кулю в чоло. Де ж його воля? Я маю на увазі його свідомість. Він ніколи не був вільним, він завжди залежав від системи.

Система створює з нас рабів. Нас купують і контролюють. Дуже просто. Нам дають, щоб ми були задоволені, сигарети, алкоголь, чуттєві насолоди, комп’ютерні ігри, аби ми виконували роботу, яка потрібна, аби ми втратили здатність бути вільними. І ми цілком залежні від системи. І ми пишаємося, що живемо в такій системі, що є і гроші, і супермаркети, всі можливості для чуттєвих насолод. Нас виховують людьми, зосередженими на чуттєвих насолодах, бо таких людей легко контролювати.

Отже ми втратили волю і незалежність, втратили свободу всередині себе. Ми втратили спроможність вибирати високі речі. Ми деградуємо.

А ви бачили насправді вільних людей? Я запевнюю, ви могли прожити життя і не бачити жодну таку людину. Якщо ви побачите хоч одну таку людину, ви відразу ж зрозумієте, що таке є справжня свобода і захочете справжньої свободи.

Насправді свобода є незалежність від стереотипів. Нас поневолюють саме через стереотипи. І наша місія неможлива без звільнення від стереотипів.

 

 

Призначення наставників

 

Отже, наша задача створити нове суспільство – суспільство, що спрямоване на виконання свого призначення, на виконання своєї історичної місії. Воно ґрунтується на піднесених якостях кожного громадянина. Але навіть у такому суспільстві, де всі виховуються піднесеними людьми, громадяни мають різні характери, різні схильності. Бо суспільству потрібні різні люди, не однакові.

Серед людей з піднесеними якостями є природні духовні лідери. Вони є живим прикладом. Бо суспільство потребує приклад. Воно розвивається, беручи приклад з наставників, які повинні бути сумлінням суспільства. Вони повинні бути бездоганно чистими. Тоді вони можуть легко і точно розрізняти, що є брехня, а що є правда. І давати поради іншим.

В цьому і є призначення таких людей: навчати інших, допомагати розібратися в складних питаннях, надихати. Це їхня роль у суспільстві.

Їхня найперша якість – незалежність від соціуму, непідкупність, чесність, чистота. Це не вигадка, не казка, не утопія. Це є структура ведичного суспільства, яке існувало в Україні за прадавні часи і яке було засновано на ведичній науці – науці, що здатна вирішити всі проблеми нашої країни в будь-який час, науці, яка має практичні методи очищення свідомості людини і розкриття її потенціалу, практичні методи створення і підтримання зв’язку кожного індивідуума і всього суспільства з джерелом сили, щастя, розуму, доброти і любові, практичні механізми створення гармонійного суспільства, заснованого на принципах справедливості і запезпечення інтересів усіх верств населення.

Наставники не заробляли гроші. Вони просто слугували суспільству і були дуже корисні своїм знанням, за що вдячні люди підтримували їх так, як самі хотіли. І хоч як мало їм жертвували, наставники були задоволені цим, бо були аскетичні і саме аскетизм і надавав їм їхні здатності.

Платити наставникам заборонено. Ведичний етикет такий. Якщо вони можуть просто безкорисливо навчати людей, тоді вони цим підтверджують, що вони є справжні наставники. Бо тільки суспільство, що має безкорисливий приклад, безкорисливих наставників, яких цікавить тільки благо всіх, може жити згідно зі своїм призначенням.

Всі наставники, абсолютно всі наставники повинні бути безкорисливими і непідкупними. І вони не мають знаходитися на «посаді» наставника. Наставник – це не те, що ми показуємо диплом:

– Ось бачите, тут написано «наставник»! Приймайте мене як наставника!

Ні. Наставник – це якості.

Сучасна система отих документів привела до того, що люди покупають ці документи, дипломи і показують їх. І таким чином вони просочуються в соціум, не маючи якостей. І тоді суспільство не має справжніх наставників, ніхто ні за що не відповідає. Кого ви притягнете до відповідальності, якщо суспільство не має справжніх наставників? Люди скажуть:

– А ми не знали. Ми не знали, просто робили спроби. Навмання. Ми хотіли комунізму, але ми ж не знали, що так вийде. Ми просто не знали, даруйте. Тепер придумаймо щось по-новому.

Бачите, якщо люди в невігластві, як ви можете з них щось спросити? Чого спросити з дітей? Але до наставника ви можете прийти:

– Чому не працює те, що ти кажеш? Ти сказав оце. Отже чому воно не працює? Чому це на практиці не здійснюється?

Так само як я можу прийти до лікаря:

– Ви виписали пігулки, але вони мені не допомагають!

Я можу спитати в нього. А якщо я лікуюся у самозванця, як я можу спитати в нього?

Бачите в чому справа: коли нема істинних наставників, які бачать реальність, то нема відповідальних людей.

Якщо ви приходите до справжнього наставника і кидаєте йому докір, він негайно знайде причину і виправить все. Він все одно визначить причину, знайде цю причину, яку потрібно буде усунути, і ви будете щасливі, якщо дотримаєтесь його порад. Отакими людьми повинні бути істинні наставники.

І позаяк зараз знання нема, позаяк зараз дуже багато експериментів і спроб, то коли ви хочете спитати когось про відповідальність, ви чуєте:

– Ми не знали. Просто пробували. Такий був час. Всі так робили, хто ж знав!

Це є невігластво.

Наставники – це невеличкий відсоток населення. Бо мало хто хоче і здатен прийняти такий спосіб життя. Неможливо стати наставником штучно. Це можливо тільки маючи цю природу, ці якості, це призначення. Це люди, які не можуть брехати, в них загострене сумління. Саме оці люди підходять для того, щоб виховувати інших. І тільки такі люди здатні виховувати українців у благочесті, мудрості, знанні і величі покоління за поколінням.

Отже сила наставників саме в чистоті та любові. І коли вони чисті, безкорисливі, сповнені любов’ю, вони мають сильний вплив на керівників держави. Вони не хочуть ані влади, ані грошей, вони дбають тільки про благо народу, і у правителів прокидається природне бажання прислухуватися до них. Правителі починають керуватися вищими цілями, які ставлять перед ними наставники, бо вони їх природно надихають. Правитель у ведичному суспільстві – це воїн, йому потрібні ідеали, заради яких він може пожертвувати життям. Ось саме таку силу дає ця любов. Любов до Бога, любов до України, любов до людей. Тоді ці воїни стають практично непереможними. Отримуючи такі знання, вони одержують точний напрямок діяльності і стають дуже впевненими, дуже могутніми. Тобто силу наснаги вони отримують саме від наставників, спілкуючися з ними.

Наставники кажуть завжди тільки правду. Вони кажуть її голосно і безстрашно, незважаючи на те, що вона може комусь не подобатися, що казати її може бути небезпечним. І найважливішою правдою, в якій є найбільша потреба для народу, є ведичне знання. Навчати народ ведичній науці означає викликати ненависть і люте протистояння з боку тих, хто прагне залишити людей у невігластві, щоб продовжувати маніпулювати ними, визискувати їх. Бо людиною, яка знаходиться в знанні, маніпулювати неможливо, експлуатувати її неможливо, бо не існує важелів для маніпулювання нею. Не існує геть. Народ, що знаходиться в знанні, – самодостатній і незалежний. І багато хто більш за все боїться того, щоб український народ став таким народом. Але стати таким народом є нашим призначенням.

 

 

Суспільство, побудоване на різноманітності призначень різних людей

 

Ведична держава є певний соціальний лад суспільства, який ґрунтується на особистісній природі людей. Ведична наука про різні природи різних людей дозволяє збудувати досконале суспільство.

У природі кожна жива істота має якісь свої якості, притаманні тільки їй, і своє призначення, відповідне цим якостям. Всі мають якісь якості і якесь своє власне призначення. Слово призначення вказує на те, що будь-хто має якусь невід’ємну властивість, якість, притаманну тільки йому. Завдяки цьому в світі і існує гармонія. Скажімо, у світі рослин, у світі комах, у світі тварин не буває ніяких криз, революцій, соціальних чи економічних проблем. А в людському суспільстві це стається. Чому? Бо людина може забути свою природу і своє природне призначення. Отже ведичне суспільство ґрунтується на природі і призначенні кожної людини. Ми повинні згадати, усвідомити свою природу і своє призначення. І тоді ми зможемо побачити, як влаштована ведична держава, і зможемо побудувати нашу державу згідно з ведичною наукою.

Суспільство, так само як і тіло, має певні органи, які взаємодіють разом і мають одну мету. І хоча частини тіла дуже-дуже різні, хоча вони дуже сильно відрізняються одна від одної, ми не робимо відмінностей щодо частин свого тіла, ми однаково дбаємо і про голову, і про ноги.

Отже коли ми бачимо, що це є одне тіло, ми маємо рівне ставлення до різних частин тіла. Це є дуже важливий момент, бо нація є також єдине тіло і вона також складається з дуже різних верств суспільства, природа яких різна. Люди дуже різноманітні, тому для того, щоб кожний громадянин міг побачити своє призначення і своє місце в такому величезному соціумі, як український народ, потрібно знати закони природи, що розглядаються ведичною наукою. Тільки тоді кожний з нас є цілком вільною людиною, коли ми здатні зрозуміти себе, свої схильності, свої бажання, свої якості, своє розуміння щастя і згідно зі своїм свідомим вибором стати щасливими і корисними, правильно зайнявши своє місце в суспільстві. Отже для цього даються знання.

Якщо людині на надаються знання щодо її духовної і матеріальної природи, а просто наймають, щоб вона працювала заради грошей, то це називається експлуатацією, рабством, діяльністю в невігластві. Бо це не є моїм вільним вибором, але я змушений це робити, бо мені потрібні гроші. Але якщо людині дають ведичні знання, то вона усвідомлює свої внутрішні прагнення, свої таланти, своє призначення, усвідомлює той спосіб, за яким вона бажає бути корисною своєму народові, і згідно з цим вибирає свій шлях. Тоді все, чим вона займається, стає творчою діяльністю, яка робить щасливою і одночасно заможною і її, і всіх, на кого вона спрямована. Отже ведична суспільна структура надзвичайно ефективна з усіх боків: з економічного, соціального, психологічного, етичного, морального, духовного.

Якщо людина розкриває в собі і застосовує свої особисті здібності, особистий талант, вона дуже ефективна. Коли людина робить те, що вона любить робити, те, що в неї виходить найкраще, вона має наснагу і успіх. Отже це і є метою нації – зробити громадян успішними, талановитими, здібними, корисними. Всі стають щасливими і корисними у ведичному суспільстві. Ніхто не лишається відринутим, непотрібним, незбагненим.

 

 

Частини тіла нації

 

Голова – це мудреці, наставники. Призначення голови – розуміти сенс життя і погоджувати діяльність усіх частин тіла. Вона сама безпосередньо не керує, але знання, імпульси знання походять саме з голови. Голова знає, бачить, думає і говорить. Ця частина тіла має отакі важливі функції. Наставник – це той, хто знає мету і сенс життя. Наставник усвідомлює духовну складову реальності, бачить, як створено і як функціонує цей світ, досконало володіє інформацією, має бездоганні якості.

Руки – це вже інше. Знання походить з голови, а руки починають активно керувати. Ми керуємо за допомогою рук. Це правителі – урядовці, керівники, адміністратори, військові. Це інша категорія людей. За природою вони дуже справедливі, рішучі, сміливі, енергійні, мужні, доблесні, сильні. Вони відповідальні. Вони приймають рішення. Коли це необхідно, вони зобов’язані застосовувати насильство до злочинців і агресорів. Отже це герої, які у випадку необхідності застосовують силу в ім’я справедливості, бо в будь-якій державі завжди є якісь злочинні елементи, що вони стають причиною неспокою, страждань інших. Це є призначення правителів – угамовувати, наводити порядок в країні, забезпечувати, щоб люди жили спокійно, в мирі і добробуті. І вони добровільно радяться з наставниками щодо всього, з чим мають справу.

Далі тіло має тулуб. Це бізнесмени. Вони багато не думатимуть, як голова, не віддаватимуться наведенню і підтриманню справедливості та порядку, як руки, їхнє призначення – збагачення себе і народу. Їхній розум створено для бізнесу. Зараз більшість людей зацікавлені, як мати економічний успіх. Потрібно дати їм можливість знайти своє призначення в цій сфері. І цю можливість їм повинні забезпечити голова і руки. Ведичне суспільство дає всі можливості для того, щоб було якнайбільше багатих людей. Але ведичні правителі не дозволяють бізнесменам заробляти нечесно, а наставники виховують в них найкращі людські якості і підтримують їх на високому рівні громадянської та духовної свідомості. Отже ведичний бізнесмен – дуже позитивний персонаж і дуже корисна для нації людина.

Ну і нарешті – те, на чому ми стоїмо, на чому тримаємося, ноги. Ноги – це всі інші категорії громадян. Вони отримують знання від наставників, мають захист і забезпечення своїх прав від правителів і працевлаштування від бізнесменів.

 

 

Досконала соціальна система

 

Соціальна система дійсно наукова і ефективна тільки тоді, коли вона природна. Ми бачили різні формації: рабовласницьку, феодальну, капіталістичну, соціалістичну. Але ні в якій з них ми не бачимо, щоб кожному громадянину був гарантований повноцінний успіх його життя.

Ведична наука каже, що світом керують якості. Не гроші, не влада, а якості людей. І розкриття цих якостей за допомогою ведичних природних методів самоусвідомлення, реалізація свого творчого потенціалу, свого призначення роблять людей рівними: рівно вільними, рівно свідомими, рівно відповідальними, рівно корисними, рівно щасливими. Рівність можлива тільки тоді, коли є любов, а жадібність та заздрість відсутні. Отже призначення досконалої соціальної системи в тому, щоб дати кожній людині мудрість і любов – любов до Бога, любов до Батьківщини, любов до життя, любов до людства, любов до світу – через її діяльність, через те, що вона гармонійно, природно і в усій повноті реалізує себе в цій соціальній системі. В такій системі кожний громадянин відчуває вдячність до суспільства, до оточення за те, що воно допомагає йому в досягненні його мети. Отакі взаємини. Взаємини на підставі любові. Таке суспільство можливо порівняти з родиною. Родина – це любов і довіра.

Кожний з нас живе в маленькій родині, але Україна – це велика родина, родина всієї нашої нації, де ми всі маємо бути впевнені, що суспільство завжди підтримає мої добрі наміри і я буду її корисною частиною. Живучи в гармонії з народом, знайшовши і реалізувавши своє призначення в суспільстві, людина навчається жити в гармонії з усім всесвітом, знайти і реалізувати своє всесвітнє призначення, своє духовне призначення, свій зв’язок з Богом.

Для цього ведична соціальна система дає кожній людині додаткові можливості: науково сплановану і організовану програму духовного самоусвідомлення і суспільну структуру, яка забезпечує здійснення цієї програми. Вона починається з учнівства, коли людина звільнена від будь-яких інших обов’язків, крім навчання. В цей період життя обов’язком людини є саме навчання. Другий період – сімейне і професійне життя, де виховуються діти, отримується мудрість життя, багато віддається діяльності, багато витрачається творчої енергії. Третій період – пенсія. На цьому ступені людина цілком присвячує себе духовному життю. І четвертий період – період духовної досконалості. На цьому вищому ступені знаходяться найрозвинутіші, найпрогресивніші люди, зреченні від усього. Не прив’язані, а зреченні. Це найстарше покоління стає прикладом того, як залишати цей світ, цілком підготувавши себе до вічного життя. Кожній людині потрібно пройти ці чотири стадії. І кожна людина має отримати цей вищий результат: усвідомити, що вона за своєю природою є вічною духовною істотою, вічною служанкою Бога. Саме це і є природною основою ведичної соціальної системи, саме це і робить її стабільною, сталою. Саме це всіх об’єднує і зрівнює: правитель – слуга Бога, і двірник – також слуга Бога, між ними немає різниці.

 

 

Призначення правителя

 

Правити людьми – це дуже велика відповідальність. За ведичні часи в Україні правителі мали радників – незалежних, їм не платили грошей, бо їм ні гроші, ні будь-які інші матеріальні надбання не були потрібні, вони були пустельниками в монастирях або в лісі. Основним їхнім заняттям була духовна практика. Вони були кваліфіковані давати поради правителям. Вони не були пов’язані ані з грішми, ані з владою, були вільні, непідкупні. А правителі вступають в контакт з політикою, з дезінформацією, з грошима, з якимись маніпуляціями і через те можуть заплутуватися в цьому. Тому їм потрібна порада. Отже радники повинні бути чистими.

І маючи таких радників, ведичні правителі в Україні керували державою так, що навіть природа процвітала. Природа сама давала народові все необхідне для життя.

Зараз, на жаль, українці втратили той рівень могутності. Але це тимчасове явище, бо все це можна виправити. Могутність – це не щось інше, як духовність. Духовність – це якості людини. Отже призначення людини, яка керує Україною, – в першу чергу забезпечити відродження духовної складової української нації.

Правитель повинен бути доброчесним. Але доброчесній людині дуже важко бути обраною на посаду лідера держави, якщо більшість народу не захоче підкорятися законам доброчесності. Серед нас зараз надто багато недоброчесних людей, яким легко жити саме в беззаконному суспільстві, бо це їхня стихія – маніпулювати, ошукувати, красти, заробляти недоброчесними способами. Вони проти того, щоб установити принципи доброчесності, вони на це не погодяться. Отже прихід до влади доброчесного правителя в Україні стане можливим тільки тоді, коли переважна більшість українців прийме доброчесність принципом свого життя.

Крім доброчесності влада повинна мати силу. Шахраї, корупціонери, зрадники, крадії мусять боятися ведичної влади. Всі негідники мусять боятися ведичної влади. Тоді як чесні громадяни ведичної держави ніколи не бояться державної влади та її представників.

Правити також означає захищати від зовнішніх ворогів. Отже ведичний правитель – це завжди воїн. Ведичні правителі в Україні були надзвичайно доблесними. Вони могли битися один проти багатьох. Природа воїна така, що чим важча ситуація, тим він здатен краще діяти. Бо тоді його природа застосовується максимально. Він любить битися. Це його природа, він повинен це робити. Йому подобається захищати слабких, звільняти пригнічених, наводити справедливість, карати винуватців. Від готовий у будь-який момент пожертвувати своїм життям заради виконання обов’язку. Ведичні правителі в Україні були великими героями.

Через те, що до ведичного правителя існують дуже високі вимоги і він несе дуже велику відповідальність, виконує дуже важкі обов’язки, тільки людина, що має всі природні якості справжнього правителя і готова пожертвувати своїми власними інтересами, своїм власним спокоєм, своїм власним життям в ім’я інтересів, спокою і життя народу, могла погодитися в Україні прийняти посаду правителя. Ніхто не рвався до цієї посади. В сьогоднішній Україні до неї рвуться ті, хто не збирається виконувати обов’язки правителя, а ті, хто хоче вкрасти якнайбільше грошей, тоді як чесна і віддана Україні людина, яка насправді має духовну, особистісну і професійну кваліфікацію бути президентом, не погодиться зайняти цю посаду, бо бачить, що впоратися з обов’язками правителя при сьогоднішньому стані свідомості народу неможливо. Доки українці не приймуть не на словах, а на ділі принципи доброчесності і не засвоять їх, навести порядок і справедливість буде неможливо. Тільки коли наш народ прийме як свій обов’язок бути чесними, порядними, не давати і не брати хабарів, поважати одне одного тощо, коли його буде контролювати не закон, який, як всім нам відомо, є мов дишло – як повернув, так і вийшло, а власна совість, можна буде казати про ведичне правління, про порядок, про справедливість, про процвітання в Україні.

 

 

Аскетизм – джерело сили і мудрості нації

 

Є уява, що аскетизм – мучити себе, штучно створюючи собі якісь незручності, злидні, страждання. Але це визначення не аскетизму, а мазохізму або дурості. Аскетизм – це спосіб життя, коли людина живе, керуючися тим, що потребує життя, тим що життя вимагає від неї, своїм призначенням, своїм природним обов’язком, а не примхами свого ума, який не знаходиться під владою розуму.

Аскетизм – джерело сили і мудрості нації. Не вбивай, не перелюбствуй, не кради. Це є аскетизм. Також не пий, не кури. Володій чуттями. Аскетизм тіла – ранній підйом, фізичні вправи. Аскетизм щодо мови: мова повинна бути правдивою і стриманою. Аскетизм мови є в її правдивості і стриманості. Кажіть тільки правду, говоріть з людьми приємно, не гнівайтеся, не ображайте нікого. Але для того, щоб казати правду, її потрібно знати. Отримання знання приводить до аскетизму ума. Мається на увазі не технологічне знання, яке дозволяє виробляти комп’ютери і смартфони, а знання про те, як розвинути свої найкращі людські якості, що створюють в нашому серці мир, любов, мудрість і щастя. Аскетизм ума приводить до справжнього щастя. Дійсне, реальне щастя можна зазнати тільки всередині себе.

Аскетизм тіла і мови надає сильний вплив, надає могутність. Але це ще не є дійсним щастям, хоча це вже є певна чистота, а чистота – переддвер’я щастя. Це як світанок. Сонця ще не видно, але вже світанок. Ми можемо чітко бачити світанок – пробуджується нова енергія, але ще не пробудилася до кінця. І само сонце проявиться, коли ми володіємо умом. Щойно ми оволодіваємо умом, ми відразу починаємо усвідомлювати в своєму серці Бога.

Аскетизм ума означає задоволеність тим, що ми природно маємо. Бачите, як це не схоже на неведичний спосіб мислення? Неведична філософія така: не можна бути задоволеним тим, що маєш, прогрес у тому і є – ніколи нічим не задовольнятися, бажати більшого і більшого. І в результаті ми бачимо, що люди все нещасливіші, проблем, страждань все більше, все стає більш заплутаним. І виходу з цієї заплутаності немає, якщо не відродити природний, здоровий аскетизм українців і не зробити його знов національним принципом життя.

Аскетизм ума – це задоволеність. Аскетизм ума – не збільшувати свої запроси, штучні бажання, а присвятити себе виконанню своїх обов’язків, свого призначення, і тоді все прийде автоматично. Йдеться не про бездіяльність, а про застосування своєї енергії на інше. Це цілком інший підхід до життя. Це потребує більшої сили, ніж бігати по колу своїх неприродних бажань, яким немає кінця, якщо їх розвивати все більше і більше. І звідки брати цю силу, щоб жити в аскетизмі? Аскетизм сам дає силу.

Наше призначення робити те, що потрібно робити, а не те, що нам заманеться, і ніколи не відхилятися від цього. І тоді все трансформується, вибудовується найкращим чином. Є притча про двох жаб, які тонули в банці з молоком. Лапами перебирають, слизько, не можуть вибратися. Одна сказала:

– Все, я рушу в світ інший, нема сенсу продовжувати.

Друга каже:

– Люба подружка, ми повинні просто продовжувати робити те, що потребує життя. Це є наш природний обов’язок, це є наша природна аскеза.

І вони вдвох продовжували бити лапками, збиваючи молоко. Молоко поступово стало вершком, потім маслом. І вони вистрибнули з банки. Коли ви здійснюєте аскезу, ваше життя трансформується, змінюється.

Є інший приклад: казка, коли був дощик, і мураха заліз під маленький грибочок. Сховався від дощу. А тут іде миша, також мокра, змерзла:

– А можна я теж сховаюся під твій грибочок?

– Та я тут один ледве поміщаюся. Але де одному є місце, там і двом знайдеться.

Потім ще, і ще, і потім вже ведмідь сидить з ними разом. Гриб росте, він змінюється, життя трансформується. Під впливом вашої аскези ситуація змінюватиметься.

– Правда? А якщо не змінюватиметься?

Щоб упевнитися, потрібно спілкуватися з людьми, які цим шляхом вже пройшли. І ви відразу ж отримаєте імпульс до дії. Наприклад, я йду берегом річки, шукаю брід. Небезпечна річка, де ж тут брід, як перейти на той бік? І тут де мене підходить попутник і каже:

– Отут іди, тут є брід.

Чи матиму я впевненість і енергію це робити? Хоч він так упевнено показує, але сам-то він на цьому березі.

А якщо я бачу людину на тому березі, яка вижимає одяг і каже:

– Отут іди, тут брід, – я отримую швидку впевненість.

Отже потрібно знайти людину, яка вже йде цим же шляхом. Трохи раніше вас вийшла, встигла пройти вперед, вже знає дорогу і показує вам. Її успіх буде надихати вас. І ви також робитимете це і побачите, як і ваше життя змінюється на краще. Хто про це дбає? Закони життя. Бог. Дбатиме щодня, щогодини, щосекунди. Якщо ви йдете шляхом обов’язку, то сам обов’язок про вас подбає, вам нічого іншого шукати не потрібно, крім як утвердитися в своєму призначенні, в своїй вищій меті життя.

 

 

Призначення учнівства

 

Чоловікові для щастя потрібна добра дружина і істинний духовний вчитель. Добра дружина зустрічається дуже рідко, але істинного духовного вчителя знайти ще важче. Отже щастя в цьому світі не так легко досяжне. Хтось може думати, що можливо успішно прожити без духовного вчителя, але ви не знайдете жодного такого прикладу. Людина може сказати, що вона чесно прожила життя, і що щастя подеколи приходило до неї, і що вона дещо зрозуміла в житті. Але ніхто не сягнув найвищої досконалості, якщо він не отримав у глибину свого серця знання від істинного духовного вчителя. Шлях через таке знання до досконалості пройти нелегко, тому чоловікові потрібен дуже вірний і близький помічник – добра дружина.

Істинний духовний вчитель – це той, хто сам навчився в істинного духовного вчителя. А той є істинним через те, що також навчився в істинного духовного вчителя, і т.д. Цей ланцюг учнівської послідовності повинен брати початок від джерела життя. Якщо духовний вчитель не є представником такої учнівської послідовності, а є просто харизматичною особою, що перевершує звичайних людей якимись здібностями, він не є істинним духовним вчителем, бо він не пов’язаний з джерелом і його знання обмежене і минуще.

Істинний духовний вчитель не є посередником між людиною і джерелом життя, він є тим, хто з’єднує з джерелом. Він з’єднує, але не стає між джерелом і людиною. Він просто з’єднує і підтримує цей зв’язок.

 

 

Призначення людини жити в природних умовах

 

Природа людини і природа країни пов’язані одна з одною. Наше суспільство все більше втрачає почуття відповідальності. В Україні стає все менш людей, які присвячують себе здійсненню свого призначення. Люди просто шукають, де більше платять. Люди все менше люблять землю, Батьківщину, народ, одне одного. Усіх цікавить лише одне: гроші. Отже живучи так, ми втрачаємо своє здоров’я. Ми стали слабкими, ледачими, розніженими, втратили свої стосунки з природою. Вся цивілізація працює на створення штучних потреб і задовольняння їх через штучні речі. Штучний економічний розвиток створює враження прогресу, але насправді люди стають все біднішими, їм все важче мати добру їжу, спокійне, гармонійне оточення, чисте довкілля, їм доводиться все важче і важче працювати заради економічного виживання. Але в природі нема проблеми економічного виживання. У цілому лісі ми не знайдемо жодного мураху, жодного лося, жодного ведмедя, який би лежав і помирав від голоду. Всі ситі. Люди створюють ці проблеми штучно.

Неведична цивілізація, тобто цивілізація, яка ґрунтується не на знанні, а на невігластві, створює ілюзію прогресу. Нібито прогрес: автомобілі, телевізори, комп’ютери, смартфони, інтернет, фейсбук, але при цьому люди втрачають здоров’я, втрачають розум, втрачають знання, стають все слабкішими і слабкішими, примітивнішими і примітивнішими, нещасливішими і нещасливішими. Спосіб мислення стає примітивним, а життя дуже складним.

Природне призначення людини жити не в умовах розкоші, а в природних умовах, в умовах аскетизму. Аскетизм робить людину здоровою, сильною, з гострими чуттями і інтелектом. З такою людиною легко спілкуватися, бо вона легко розуміє все.

 

 

Призначення віри

 

Віра притаманна будь-якому нашому вчинку. Ми робимо щось тільки тому, що віримо, що ми досягнемо бажаного результату. Отже для того, щоб мати імпульс діяти, нам потрібна віра. Віра ґрунтується на знанні. Сліпа віра неприродна для розумної людської істоти. Тому нам потрібне знання.

 

 

Призначення релігії

 

Ціль усіх релігій одна і та сама – полюбити Бога, поєднати мене, крихітну часточку цілого з повним цілим. Моє життя, мій досвід, шлях пізнання, творчість – все це повинно здійснюватися як зв’язок з Богом. Тоді все стає досконалим. У відриві від Бога людина втрачає навіть те, що вже має: талант, гроші, найкращі якості. Призначення релігії – навчити чистому життю, здійснити зв’язок з Богом, навчити жити з Богом.

Буває так, що з якихось причин людина міняє одну релігію на іншу. Так само, як хтось, хто хоче стати лікарем, може перевестися з одного медичного навчальний закладу в інший, а хтось може змінити їдальню, в яку він ходить обідати. Зміна не завадить ні стати лікарем, ні добре обідати. Отже належність до певної релігії не є чимось вічним. Але є вічні принципи, які не змінюються. Ці універсальні, незмінні принципи не залежать від релігії. Бо вони духовні. Духовні принципи спільні для всіх релігій: служіння Богу і служіння всім живим істотам. І щирі, розумні люди зазвичай вибирають собі ту релігію, яка в більшій повноті містить в собі духовні принципи.

Якщо спитати, яка релігія є істинною, а яка облудною, то відповідь буде в тому, що всі релігії можуть буди облудними і всі релігії можуть бути істинними. Будь-якою релігією можливо скористатися як істинною, а можливо зробити з неї щось облудне. Якщо релігійні люди починають підривати будинки, то ми починаємо боятися такої релігії. Але жодна релігія не навчає цьому, будь-яка релігія навчає милосердю, чистоті, аскетизму, правдивості. Саме цього ми очікуємо від релігії. Спочатку милосердя, любові, розуміння, а потім вже якогось закону. Ті, хто не навчився любити Бога і своїх ближніх, вимагає виконання закону:

– Побити каменями!

Але Ісус сказав:

– Той, хто без гріха, хай першим кине камінь.

Спочатку любов, або хоча б здоровий глузд.

Наче на берегах річки, на берегах релігії бурлить життя. Але виростають на тих берегах і прекрасні квіти, і колючі кущі, бо релігію можна перетворити в отруєні колючки. Отже це є вибір людини, що вона обирає в релігії. Ведичні мудреці навчають нас, що ми маємо свободу відринути будь-яку релігійну догму, якщо вона не відповідає баченню нашого розуму і не збігається з нашою совістю. Якщо ми обираємо найчистішу частину будь-якої релігії і дотримуємо цього – це є істинна релігія.

Отже людина може вибрати те, що їй по серцю. Далі вона мусить дотримувати того, що вибрала. Далі розвинути доброчесність. Далі отримати духовні якості і долучитися до духовної діяльності. Далі принести благо Україні і світові. Така послідовність.

Духовна діяльність – та, яка вдовольняє Бога. Якщо нам бракує щастя, наснаги, творчої енергії, значить, ми не вдовольняємо Бога. Бога не вдовольняє наша жадібність, брехливість, шахрайство, хтивість, зрадництво. Через те починаються всі лиха і всі нещастя. Коли людина відчуває цілковите задоволення від своєї діяльності, спрямованої на благо народу, позбавляється від заздрості, жадібності, хтивості – це є діяльністю, яка до вподоби Богові.

Зараз багато хто закликає об’єднати всі релігії, змішавши їх в одне. А також є багато тих, хто протиставляє свою релігію іншим, знаходячи в них вади. Обидві позиції хибні. Ми повинні признати, що будь-яка релігія є творчим розвитком душі.

Бог дає натхнення якомусь пророкові – і виникає цілий рух на тисячі років вперед. Потім він угасає через людські вади – і починається новий. Кожні п’ятсот років хтось приходить на землю, щоб підтримувати процес розвитку душі.

Кожна релігія має своє призначення. Ми ніколи не повинні бути бундючними щодо людей, які дотримують інші релігії. Служіння Богові – це те, що є спільне в усіх релігіях. І ми всі повинні цим займатися.

 

 

Призначення духовного шляху

 

Зараз представлено багато різних способів саморозвитку. На чому ґрунтуватися людині у виборі свого індивідуального шляху? Шлях визначає природа людини. Індивідуальність – це природа людини, яка складається з духовної і матеріальної складової. У сполученні вони і є шлях. Куди людина піде, яку мету поставить, яку вершину вибере – залежить від неї самої. На духовному шляху потрібно слухати своє серце.

Ведична наука допомагає людині визначитися з вищою метою. Вища мета включає в себе і всі попередні цілі. Отже рекомендується ставити найвищу мету в житті. Якщо хтось може ризикнути і прийняти своєю метою любов, тоді на шляху до неї здійсниться і вся решта бажань і цілей людини. Але як конкретно людина піде до мети – визначається його природою і здібностями.

Дехто думає, що духовність – це якісь надздібності. Так, це правильно, духовні люди це мають. Але надздібності виникають тільки після того, як людина розів’є чистоту помислів, чистоту вчинків, незаздрістість, нежадібність, справедливість, доброту, любов, саможертовність. Тоді людина отримує надздібності і нікому не шкодить, а безкорисливо застосовує своє надбання в служінні Богові і людям.

Духовність – це усвідомлення себе вічною духовною істотою. «Вічною» означає, що я як особистість не можу припинити своє існування. Але матеріальне тіло, безсумнівно, припиняє своє існування в якийсь момент. А я як особа продовжую своє існування. І якщо моя свідомість пов’язана з моїм матеріальним тілом, то в цей момент я відчуваю втрату всього, прикрість, скорботу. Будучи вічною істотою я не можу погодитися зі смертю, бо моя природа вічна. Отже я боляче сприймаю смерть, я боюся смерті. Але після смерті тіла я продовжую існувати. І мене бентежить, що буде далі, мене непокоять втрати, які неминучі, якщо я ототожнюю себе з матеріальним тілом. Бо моя справжня природа не матеріальна, а духовна. Отже призначення людини усвідомити свою природу, усвідомити, що я – духовна душа, що я вічна істота, що я не маю потреби в смертному тілі, що я є частка Бога, і повернути собі своє вічне духовне тіло.

 

 

Призначення і щастя

 

Щастя не є абстрактне поняття. Щастя – це особистісні стосунки, це певний порядок, гармонія в розумі.

Нижчий рівень розуміння щастя – це щастя, яке ґрунтується на задовольнянні чуттів. Цей рівень недосконалий, короткочасний, бо чуття пересичуються дуже швидко. Чуття пересичуються. Це закон природи. Щастя на цьому рівні спочатку подібне меду, а потім – отруті. Задоволення чуттів стимулює таке щастя в умі. Отже ум людини, яка знаходяться в погоні за таким щастям, повсякчас неспокійний, він шукає скрізь чуттєвих насолод. І щастя, створене таким способом, дуже коротке. Приклад такого щастя є в книзі рекордів Гіннеса. Одна закохана пара потрапила в книгу рекордів за чотири спроби спільного самогубства. Причиною їхніх спроб покінчити з собою була заборона родичів на їхній шлюб. Вони пробували різні способи самогубства, але кожного разу їх рятували. Врешті родичі погодилися:

– Та одружуйтеся собі, якщо у вас така любов.

Але найцікавіше в тому, що вже через півроку вони розлучилися. Це приклад саме такого щастя.

Справжнє щастя спочатку подібне отруті, а в результаті подібне меду. Життя потрібно прожити за законами щастя, і тоді ви отримаєте справжній плід. Це важко. Але ведична наука рекомендує приймати речі корисні в перспективі, а не просто приємні для чуттів. Це є функція розвинутого розуму. Розвинутий розум спирається на знання. У світі існують закони щастя, закони любові, закони везіння. Везіння є не просто випадковість, це закон. Щастя людини, яка живе за цими законами, вже визначене і для нього вже все готово. Невже ж ви думаєте, що коли ви прийшли в цей світ, природа чогось не розрахувала, і ви зайві тут, і вам необхідно відвойовувати щось своє? Ні, якщо ви живете, здійснюючи своє природне призначення, все для вас готово в свій час. Життя дуже точне. Воно не забуде про вас, не помилиться. Ви матимете все, що вам потрібно.

Існує зв’язок дій і їхніх наслідків. Ми хочемо доброго в житті і дивуємося, що нічого доброго не настає. Але це цілком завбачуваний результат того, що ми самі нічого доброго не робимо. Робити добре – це означає безкорисливо служити.

Ведична наука є наукою про щастя. Вона каже: хочеш бути щасливим – навчися віддавати, чимось жертвувати. Це і є шлях до щастя. Якщо ти нічим не жертвуєш для інших людей, то закони життя не дають тобі щастя. Щастя приходить через жертву: жертву своїми силами, своєю енергією, своїм часом, своєю увагою, своєю гордістю, своїм життям…

Сенс життя в тому, щоб отримати щастя. Але для цього потрібно жити по-людськи. Перемігши в собі нижчу природу, ми побачимо, що насильство і боротьба за виживання є результатом невігластва і що вищі принципи життя цілком інші. І вони цілком збігаються з нашими бажаннями. Це принципи знання, любові і щастя.

Матеріальна свідомість – це загасання щастя. Духовна свідомість – це збільшення щастя. Радість – це атрибут духу. Для радості не потрібно шукати зовнішню причину – необхідно розкрити природну радість власної духовної природи.

Щастя нема в матерії. Щастя – якість духу. Отже наше призначення привнести в цей світ щастя. Це не є пасивне очікування, це є труд. Бути щасливим – це є труд. Бути нещасливим легко. Для цього не потрібно нічого робити. Але для щастя потрібно зробити багато корисного.

Яким бути легше – злим чи добрим? Добрим бути легко три дні, а місяць вже складніше… Але того, хто робить добро, ніколи не подолає зло. Бо той, хто робить добро, знаходиться під захистом вищої енергії.

Щастя є природним станом людини, яка дбає про щастя інших. Щастя можливе тільки за допомогою жертви. Якщо ми не здатні жертвувати, ми не будемо щасливі. Люди, які не жертвують, падають униз – вони стають злидарями, бо їхній розум злиденний. Шлях щастя важкий, але це є шлях героїв.

Якщо цей взаємообмін зі світом правильний, то є відчуття щастя. Правильний – це означає згідно з призначенням, згідно зі своїм талантом. Талант – це божественна енергія, наденергія, пробудження внутрішньої енергії людини. Коли ми налаштовані тільки брати від життя, ми втрачаємо свої таланти і здібності. Щойно талановита людина починає визискувати свій талант задля вигоди, вона втрачає свій дар. Але якщо ви безкорисливі, то збільшуєте свої внутрішні надбання.

Отже для щастя потрібна мудрість, яка має силу володіти умом і чуттями і керує нашим життям. Мудрість не означає наказувати, командувати. Мудрість – це глибоке почуття любові і натхнення. Це так природно, що ви негайно підкоряєтеся цій чистій енергії. Отримати мудрість – це призначення і обов’язок людини.

 

 

Призначення та обов’язок людської форми життя

 

Ведична наука стверджує, що призначенням і обов’язком людської форми життя є стати святою людиною. Тільки того, хто здійснив це призначення, ведичне суспільство вважало успішною людиною.

Перетворення того, хто має проблеми і створює проблеми навколо себе, в святу людину має дві стадії. Перша стадія така: людина вже займається духовною практикою, але її свідомість, її якості ще не змінилися, бо така трансформація потребує певного часу і має умовою правильну практику. Свідомість цієї людини нечиста, характер той самий, що і був до початку практики, знання нема, розуму нема. А що є? Сліпа віра. Ця людина – фанатик. Релігійний фанатик. Від цих фанатиків дуже багато занепокоїнь у всьому суспільстві. Вони відстоюють кожний свого бога, свою релігію, свою церкву. Вони дуже часто ворогують з іншими релігіями, не розуміють, навіщо так багато релігій. Думають, що повинна бути тільки їхня релігія, їхній бог.

– Який же ще? Адже мій – справжній! А інші – облудливі!

Вони не можуть зрозуміти, що Бог один. Він називається по-різному на різних мовах, існують різні традиції духовної практики, яка з’єднує людину з Ним, але Бог все одно один. Вони спантеличуються, не можуть цього зрозуміти. Отже вони ведуть релігійні війни, що відомі в історії як, наприклад, хрестові походи або священний джихад, вони створюють інквізицію тощо. На цій стадії людина поза храмом Бога вже не бачить. Вона каже, що все поза храмом є від лукавого. На цьому рівні люди знаходяться в страхові. Це називається богобоязністю, релігійністю.

І є друга, вища стадія. На другій стадії людина вже має бачення реальності, має справжній зв’язок з Богом, бачить, як все у світі пов’язане з Богом, бачить, що Бог не належить жодній релігії, але всі релігії належать Богові. Тривала ефективна духовна практика, постійний контакт з Богом очистили цю людину, її характер змінився, вона одухотворилася, отримала духовні якості. Така людина ставиться до будь-кого так само, як до себе, вона може навчати інших, виховувати в інших все, що вона має тепер в собі. Така людина намагається змінити на краще життя інших людей і здатна з цим упоратися. На цій стадії людина бачить Бога скрізь, у кожному храмі, у кожній релігії. Її основне послання – це мир. Вона – миротворець, вона не створює ворожнечі, вона умиротворяє людей. Для неї будь-хто, хто служить добру, є Божа людина, хоч яку б релігію той не сповідував. Вона бачить: Бог один. Таку людину характеризують певні ознаки. Вона любить Бога. Вона нікого не критикує. Вона дружить з людьми, які бажають щастя і миру всім живим істотам. Вона передає знання людям, які схильні його отримати. Вона не доказує нічого тим, хто налаштований агресивно і злобно.

Навіть одна людина, що піднялася на цей рівень свідомості, спроможна змінити цілий світ. Достатньо лише одної. Люди на першій стадії не можуть змінити світ. Вони тільки можуть підтримувати якісь невеличкі, вузькі релігійні традиції. Вони відстоюють тільки свої релігійні інтереси. Вони можуть відстояти свої традиції, і це є все, що вони можуть зробити, але дати розвиток – ні, вони не можуть цього зробити. Розвиток дає той, хто сягнув другої стадії.

Ведичне суспільство, яке існувало в Україні в прадавні часи, складалося здебільшого з людей, що знаходилися на цьому рівні свідомості. Ведична наука настільки могутня, вона має настільки потужні методи духовного розвитку, що може дати країні мільйони таких людей і в нашу добу. Вона зберігла до наших днів чистий ланцюг учнівської послідовності, вона жива і здатна вивести Україну з економічної, соціальної і духовної кризи і підняти її на найвищий рівень розвитку. Це і є призначення та історична місія нашого народу.

 

 

Спосіб дочекатися цієї радості

 

Споконвіку лідери народу України радилися з мудрецями. Це не щось незвичайне. Скоріш, незвичайним є те, що зараз мудреці не в пошані. Бо всі істинні мудреці в усі часи кажуть одне і те саме. Істинні цінності не змінюються на догоду моді, соціальній формації, вони непорушні. Задача лідера знати їх.

Ведичний лідер – це той, хто бере відповідальність насамперед за своє власне життя перед Богом, а через це він чесний перед собою, Богом, народом. «Моє життя цілком належить Богові та народу» – це і є істинна відповідальність. Життя ведичного лідера чисте і божественне зсередини і зовні, його вчинки не спотворені страхом втратити визнання людей. Отже він відрізняється від сучасних лідерів, які мають корисливі інтереси, тим, що він є у вищому ступені вимогливим до себе і рішуче налаштованим слугувати людям. Він керується в своїй діяльності благом народу. Його життя – служіння Богові.

Кожного з нас життя природно ставить у стан лідера. Ми стаємо чоловіками, матерями, дідусями, бабусями тощо. Це означає, що практично кожна людина є природним лідером. Однак вона може не знати про це. Знаходитися в такому невігластві небезпечно. Відмовляючися від лідерства, ми відмовляємося від майбутнього, від теперішнього і минулого. Знаючи про це, ми всі повинні готуватися приймати відповідальність лідера.

Ведичний лідер – це є той, хто представляє ведичних лідерів минулого, хто зберігає вищі цінності в теперішньому і хто є гарантією щастя і процвітання тих, за кого він дбає, в майбутньому. Лідери навчаються в інших лідерів, які вповноважені згори. Ведичний лідер – це не просто успішний професіонал, що прагне вигоди, організовуючи жадібність та заздрість людей. Він організує діяльність людей для того, щоб люди могли очиститися від жадібності та заздрості. Він знає, що щастя народу залежить не від накопичення речей та грошей, а від любові і милосердя, на які здатні лише люди, які мають духовну свідомість.

Щоб отримати кваліфікацію лідера, потрібно навчатися у лідера. Так само як стати лікарем можливо, навчаючись у іншого лікаря. Але щоб перетворити себе, свою країну, світ, людина мусить прийняти керівництво великих лідерів, які присвятили себе вищій меті життя, бо тільки великі лідери можуть вивести з занепаду рівень свідомості і рівень життя свого народу і піднести їх до стану, про який мріє в глибині свого серця кожний українець.

Лідер держави – це вищий лідер, а значить, мислити і діяти він має найбездоганніше. І хоча ніхто вже і не пам’ятає таких лідерів держави, якими були українські ведичні князі, проте всі чекають, всі мріють, коли нарешті до влади прийде така людина, що буде дбати про народ, як про своїх дітей.

– Отоді заживемо!

Чекають покоління за поколінням. І є тільки один спосіб дочекатися цієї радості: кожний з нас має взяти відповідальність за Україну, присвятивши себе слугуванню їй. І той, хто виявиться найбезкорисливішим і найсамовідданішим з нас, повинен буде очолити нас.

Якщо кожний з нас захоче йти шляхом свого власного призначення, якщо ми припинимо думати тільки про те, щоб прожити своє життя сито, мов свині, а думатимемо про те, як прожити його гідно, як люди, як герої, ми матимемо такого лідера держави і ми матимемо таку державу, прикладом якої привернеться весь світ. Саме це і є призначення та історична місія нашого народу.

Читать полностью: http://h.ua/story/430873/#ixzz4F4eJOa4F

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s