GPS і покемони як останній гвіздок у назву “Єлисаветград”

Перейменування уже відлунало, але голос ображених ще витає в рідному кропивницькому повітрі. Кампанія за «Єлисаветград» відзначилася потужними фінансовими вливаннями. Це й не дивно, зважаючи на значну частку бізнесменів – прихильників цієї назви. А коли сторона, за якою стоять великі фінанси, програє, вона ніколи з цим не змириться. Ще б пак – такі гроші на рекламу викинули, усе місто білбордами й сітілайтами закидали, депутатів фінансово зацікавлювали, а українська назва все одно перемогла, та ще й без будь-якої фінансової підтримки. Тут уже – справа честі і уявне право на реванш. Тому прихильники «Єлисаветграда» оговталися після першого шоку й хутко вималювали нову стратегію боротьби, яка, судячи з подій, зводиться до чотирьох основних пунктів.

1. ВИКЛИКАТИ НЕГАТИВ У МЕШКАНЦІВ МІСТА ЩОДО НОВОЇ НАЗВИ. Нещодавно містяни поскаржилися у соцмережі https://www.facebook.com/nadia.palyvoda/posts/10205055420864206, що по квартирах невідомі люди розповсюджують листівки маніпулятивного змісту. Проаналізуймо основні фрази цих листівок:

«14 липня відбулася видатна історична подія – наше з вами місто отримало нову, придуману патріотами назву». Слово «придуману» вставлене сюди для нав’язування відчуття несправжності, штучності нової назви.

Далі: «Команді Арсенія Петровича Яценюка, на чолі з паном Парубієм, вдалося таки переламати ситуацію і зробити по-своєму». Тут цілий набір агресивних засобів. От що нині думає народ про діяльність Яценюка на посаді прем’єра? Нічого хорошого – тарифи, інфляція тощо. А тому достатньо увести нову назву міста в один контекст з образом Яценюка і все – люди починають її ненавидіти так само, як і колишнього очільника уряду. Наступний прийом – слова «переламати» і «зробити по-своєму». А тепер згадаймо, якими словами описав Стрижаков факт перейменування: «Цинично, подло, через колено», – настрочив він у ФБ одразу після голосування. Тому, поки в соцмережах активно обговорюють можливе авторство цих листівок, лінгвістичний аналіз уже демонструє, що і їхні автори, і Стрижаков отримали однакові інструкції зі спільного джерела. Що є по-справжньому цинічно й підло – то це якраз розповсюджувати такі листівки.

Далі речення «Ми всі живемо в умовах АТО», яке вжите, аби нагадати містянам коронну популістську фразу тих, хто не хоче, аби Україна нарешті позбулася комуністичних і колоніальних міфів: «в странє вайна, а ані тут, відєш лі, пєрєімєновивают».

До того ж автори листівки переслідували не тільки перейменувальну мету, бо далі читаємо: «Команда Яценюка гідно представлена у нашому місті народним депутатом Олександром Горбуновим… Так, дійсно нашими депутатами було прийнято ряд рішень – підняття тарифів до європейського рівня, введення військового податку, зменшення необґрунтованих соціальних виплат… Команда Яценюка дбає про вас. Пам’ятайте про це на наступних виборах». І ключовим тут є слово «вибори». О.Горбунов пройшов до ВРУ за списками «Народного фронту» Яценюка. Звісно, на наступних виборах у цієї сили шансів небагато, тому Горбунов, цілком вірогідно, захоче балотуватися як мажоритарник. А хто йому буде протистояти? Правильно – або Яриніч, або Стрижаков, а може, й обидва. Горбунов має підтримку більшості проукраїнського, патріотично активного електорату. Яриніч же дещо розгубив свій рейтинг, відзначившись то дружбою з одіозними екс-регіоналами в міській раді, то фактами тиску на міський депутатський корпус щодо перейменування, то участю у рускомірському шабаші-мітингу проти Інгульська. А тут ще й такий програш єлисавєтинців, до того ж попереду неприємні пояснення своїм виборцям, чому в день голосування він їх зрадив і взагалі не прийшов у ВРУ. Стрижакову теж доведеться пояснювати, чому при таких фінансових вливаннях, поїздках до Прибалтики і ледь не «поцілунків» з Кравчуком – Єлисаветград пролетів. Одним словом – на коні тільки Горбунов. Отож, на думку конкурентів, потрібно «мочити» його репутацію. А це легко зробити, поставивши у свідомості виборця знак дорівнює між прізвищами Яценюк=Горбунов. І перекласти таким чином увесь негатив виборців від того, що робиться в країні, на нього. І Горбунов має розуміти, що це тільки перші «квіточки».

2. ПОСІЯТИ ДУМКУ, ЩО НОВЕ ІМ’Я НАВ’ЯЗАЛИ. А от це вже така технологія, що доведеться пояснювати на прикладах. Уявіть собі ситуацію: сусід придбав новий будинок і запрошує на новосілля. Ви хочете зробити корисний подарунок, тому відверто в нього про це запитуєте. Сусід говорить, що для повного раю в будинку не вистачає телевізора, планшета й пральної машини. І пропонує вам придбати будь-що із цього списку. Ви з друзями біжите в магазин і купуєте телевізор. З почуттям гордості за хорошу справу вручаєте його сусіду, але замість вдячності чуєте: «Е, ні! Я не хотів це. Ви мені нав’язуєте». Усі, м’яко кажучи, здивовані, але пам’ятають, що в списку ще дві позиції. Йдуть в магазині і повертаються з новим ноутбуком. Але знову замість вдячності ви чуєте: «Я проти! Ви мене не спитали! Я взагалі ніколи не хотів ноутбука». Цього разу уже обурюєтеся ви й нагадуєте, що він сам натякнув. «Нічого не знаю! Мєня нє слишат і навязивают!» – чуєте ви на всі свої питання… А тепер усвідомте, що точнісінько так вели себе й наші місцеві депутати. Відповідно до закону про декомунізацію назву міста має обрати громада шляхом ведення широкої дискусії, обговорення на громадських слуханнях тощо. Обрану назву затверджує міська рада й подає до ВРУ, аби затвердили уже там. Але наші депутати вирішили зняти з себе відповідальність і подали не одну, а сім (!) назв, мовляв, самі визначитися не можемо, тож обирайте ви. ВРУ й обрала зі списку назву Інгульськ, як найбільш обґрунтовану, бо найменування міст за назвами річок, на яких вони стоять, – чи не найпоширеніша світова практика. І тут почалося. Кіровоградські депутати висловлюють незгоду (!) з таким рішенням. ВРУ, м’яко кажучи, здивована: ви ж самі подали цю назву. «Ну і що? Самі подали, а тепер проти», – відповідають обранці. ВРУ бере зі списку наступну назву – Кропивницький. Що роблять наші Волкови-Яринічі? Знову нагинають депутатів і ті голосують проти. Від такої логіки в будь-якої адекватної людини розрив причинно-наслідкових зв’язків станеться. Подивилася ВРУ на цей цирк – і вирішила проголосувати нарешті за Кропивницький, бо інакше за кілька місяців уже б весь список перебрали, а місто так би й залишалося без назви. Тому, якщо депутати і можуть нині виставляти претензії, то тільки собі, за те, що дурили свої виборців і обіцяли «всьо парєшать». А ВРУ діяла відповідно до поданих ними ж документів, і перейменувала місто за цілком прозорою і законною процедурою.

3. НАВ’ЯЗАТИ ДУМКУ, ЩО НІБИТО ГРОМАДУ НЕ ЗАПИТАЛИ, БО НЕ ПРОВЕЛИ РЕФЕРЕНДУМ. А це ще більша брехня, бо громаду питали і не раз! Скільки було проведено публічних заходів, скільки круглих столів, конференцій, громадських слухань, виступів на телебаченні й радіо… Кожен міг прийти й висловити свою думку. Активні громадяни так і робили, не чекаючи поки їх прийдуть запитувати з хлібом-сіллю. А люди, які за весь відведений на обговорення час не спромоглися встати з дивана і хоч якось долучитися, окрім гнівних криків на кухні: «Лучше би занялісь дєлом!», починають тепер писати в соцмережах, що їх, бачите, не запитали? А ідея референдуму, яка активно нав’язується містянам, у сучасних умовах є майже злочинною, бо, як показують останні події, такі ідеї приходять до нас із чужої країни. Невже нашому спокійному місту потрібен той жах, який принесли референдуми в Крим і на Донбас?

4. ЗАДУРИТИ МІСТЯНАМ ГОЛОВУ МІФАМИ ПРО СУДИ Й АПЕЛЯЦІЇ. Нещодавно пройшла інформація, що оскаржувати нову назву міста буде регіоналка Олена Лукаш.Про її заслуги перед Януковичем я вже писала раніше https://www.facebook.com/kyryljuk/posts/1166676566737065?pnref=story. До того ж пані Лукаш керувала міністерством юстиції в уряді Азарова. Пригадайте, якими методами діяла правова система під час каденції Януковича-Азарова. Тут, як кажуть, без слів. Я особисто знаю багатьох прихильників назви Єлисаветград, які були відверто шоковані такою звісткою.

Насправді усі згадані тактики – тільки обдурювання виборців. Механізму повернення до назви Кіровоград не існує. Тому це звичайне створення паніки для накручування рейтингів.

Годі метатися в гонитві за міфами про «золотой вєк города», карети й бали Єлисаветграда. Нині вік прогресу й передових технологій. Сьогодні жителі міста їздять на сучасних автівках, працюють в IT-компаніях, користуються GPS і навіть ловлять покемонів у міській раді. То про які карети й бали сьогодні може йти мова? Минуле, яким би золотим воно не було, має залишатися в минулому. Звісно – це не привід взагалі забути про добу Єлисаветграда. Бо в реаліях сьогодення вона може зробити й хорошу справу, ставши, за умови грамотного менеджменту, однією із багатьох ланок успішного туристичного розвитку міста.

Саме ж місто отримало нову назву, і тепер наше завдання – наповнити її новим – СУЧАСНИМ (!) змістом.

Автор: Кандидат філологічних наук, викладач КДПУ ім. В. Винниченка Ольга Кирилюк

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s