І ДОБРЕ, ЩО НЕ НАЗВАЛИ МІСТО ІНГУЛЬСЬКОМ

4 08 2016 7 2

«А воды в Ингуле
только и хватало,
что для весеннего наводнения».

Дон Аминадо

Таке враження, що поважні українські історики, виконуючи спецзамовлення Українського інституту національної пам’яті — спробувати  нав’язати нам назву Інгульськ, не спромоглися, бодай поверхово,  ознайомитися з історією Єлисаветграда.

Вони навіть не погортали «Исторический очерк  г. Елисаветграда» міського голови Олександра Пашутина, виданий у 1897 році, не кажучи вже про історичні праці та мемуари видатних його уродженців (Генріха Нейгауза, Дона Амінадо, Петра Покаржевського, Олександра Семененка та багатьох інших). Тоді б вони дізналися, що Інгул ніколи не був окрасою міста (ні води, ні риби, як усі нормальні річки,  не давав), більше того, він завжди був проблемною річкою, оскільки досить часто спричиняв катастрофічні паводки, що завдавали великої шкоди містянам.
У дитинстві доводилося чути, що, мовляв, до революції 1917 року Інгул був зовсім іншим: чистим, рибним, ледве не судноплавним. Це – міф. Швидше, навпаки, саме за радянської влади робилися спроби якось «облагородити» Інгул. У часи мого дитинства, принаймні у 1962–1964 роках, ми у районі Кущівки навіть купалися в ньому, ловили рибу (це були, пригадується, переважно бубирі та краснопірки). Інгул неодноразово розчищали; у центрі міста, неподалік мосту, обладнали пункт прокату човнів, і прогулянки  по Інгулу були улюбленим відпочинком і розвагою для містян. Був навіть випущений поштовий конверт із зображенням цієї ідилії. Ще не так давно Інгул у центрі міста прикрашали фонтани.
Однак тривала ця гармонія між містом та річкою недовго – Інгул знову загиджували сміттям і  нечистотами з каналізації (екскрементами). Певно, у цьому й полягає один з феноменів нашого міста.
Адже, як правило, мешканці міст, через які протікає річка, ставляться до неї з повагою та любов’ю. А от у нас спостерігаємо зовсім протилежне.  Між річкою Інгул та містом Єлисаветградом від самого початку склалися доволі унікальні стосунки – обопільної неприязні. Чи то була допущена якась помилка при плануванні міста, чи вплинуло щось інше (можливо, навіть містичне), але мешканці Єлисаветграда, а потім і Кіровограда  старанно забруднювали свою річку, а  вона, у свою чергу, за це їм помщалася.
Є свідчення, що являв собою Інгул у 1774 році (через 20 років після заснування фортеці Св. Єлисавети!). У своєму щоденнику «Путешествие Елисаветградской провинцией» академік  Гільденштедт, відвідавши влітку нашу фортецю, яка ще не мала статусу міста,   зазначив: «Мостов через Ингул нет, потому что высокая весенняя вода срывает их. В настоящее время воды в Ингуле так мало, что во многих местах через него можно перепрыгнуть, в других он образует обширные и глубокие лужи. Течение в нем едва заметно, поэтому вкус воды очень неприятен».
Детально,  з неабияким  художнім хистом, одну з найстрашніших повеней в Єлисаветграді, що мала місце у 1841 році, змалював перший історик міста Григорій Соколов: «Неожиданное бедствие постигло Елисаветград: внезапность события и его гибельные последствия составляют эпоху в существовании города, сделавшегося его жертвой, и потому нельзя пройти молчанием того, что, к несчастью, оставило по себе тяжкую память. Я говорю о наводнении Елисаветграда Ингулом…».
4 08 2016 7 3Полковник Російського Генерального штабу, військовий топограф  Олександр Оттович Шмідт, який побував у Єлисаветграді  у 1863 році, зазначив: «Вообще город имеет большой недостаток в воде. Ингул до того мелководен, что едва не высыхает и имеет глубину всего несколько вершков. Здесь же моется белье всего простого народа, отчего вода до того заражается, что несчастные животные с трудом утоляют ею жажду. Между тем масса воды проходящей через Ингул в течение года, бывает довольно значительна… Давно бы пора было взять реку в искусственные берега и поднять ее уровень рядом шлюзов; но об этом здесь и не помышляют…».
Наш видатний художник Петро Покаржевський згадує: «…Летом речку Ингул переходили вброд дети. Зато весной Ингул бывал опасен, город лежал в котловине, и находившиеся по соседству большие запруды (ставы) во время таяния снега переполнялись водой, а так как заранее никаких мер к постепенному спуску воды не принималось, то прорывавшаяся через две плотины масса воды стеной шла на город и на прилегающие селения. Почему­то эти прорывы плотины происходили ночью, и люди, застигнутые бедой, еле успевали спастись сами и спасти детей, а скотина и имущество гибли».
А ось фрагмент з роману уродженця Єлисаветграда Павла Гельбака «Син чекіста» (1974): «В двадцать четвертом году погода словно взбесилась. Зимой морозы доходили до сорока градусов. И это на юге! Весной Ингул, который летом и курица перейдет вброд, вышел из берегов, смыл Кладки, мосты, разлился по Старому базару. Словно какие­то диковинные суда, задрожали на волнах рундуки и лавчонки. Вода заливала одну улицу за другой, пока с любопытством не лизнула нижние этажи в центре города. Даже гордо возвышающийся собор увидел отражение своего купола в водах Ингула. Не успела угомониться река, как над городом нестерпимо запылало, будто топка вагранки, солнце».
У новітні часи кіровоградцям особливо запам’яталися повені 1980 та 1989 років. Та й взагалі щороку наближення весни мешканці міста чекають з тривогою, як­то поведе себе Інгул цього разу.
Не менш цікаво й пізнавально під цим кутом зору погортати єлисаветградські газети. Приміром, у грудні 1881 року газета «Елисаветградский вестник» писала: «Несмотря на то, что речка Ингул служит для жителей города Елисаветграда местом для ссыпки нечистот и скидки навоза, сору и падали, в настоящее время из этой реки рубают лед и целыми транспортами развозят
по всему городу, и в особенности в гостиницы. В благоустроенном городе для охраны общественного здоровья воспрещается брать лед из нездоровых мест, а потому и нашей санитарной комиссии не мешало бы проснуться и воспрепятствовать брать такой лед».
Інгул надихав місцевих журналістів та поетів навіть на фейлетони і байки. Ось байка «Свинья и гласный», автор якої заховався за псевдонімом Митрич:

На берегу Ингульских вод
Стоял однажды думский гласный,
В Ингул глядел и думал он:
– Увы! Купаться здесь опасно!
Вода грязна!
Она отбросами полна.
Не шутка  заболеть здесь всякою напастью.
И мелко тут к несчастью…
Но, видя, что там лежит свинья, вскричал:
Зачем свинья, а?
– О, смертный!  Не кичись ты славою земною:
И гласный иногда не прочь бы  стать свиньею!

22 травня  1907 року в газеті «Голос Юга» з’явився віршований твір під назвою  «Маленький фельетон. Песня Ингула (Подражание Бальмонту)»:
Хочу быть дерзким! Не буду нежным!
Люблю свободу! Люблю разгул!
Я покажу глупцам прибрежным,
Что значит взбешенный Ингул!
О, если б знали, вы были б грубы ль,
Как были раньше  –   за годом год?!..
И не пойду теперь на убыль  –
Я мщу за кучи нечистот.
Вы каждый день бросали гадость
И нечисть разную в меня…
Теперь я мщу!… Какая сладость
Во мщенье нынешнего дня!..
Автор  фейлетону, як свідчить підпис, якийсь Ам. Ш­скій. Насмілюсь припустити, що це ніхто інший, як 19­річний випускник Єлисаветградської гімназії Амінад Шполянський, що згодом прославився як поет і мемуарист під псевдонімом Дон Амінадо.
Образно й дотепно, напівжартома та напівсерйозно,  хоча й шокуюче, висловився про Інгул у газеті «Голос Юга» автор, який побажав залишитися невідомим:
Заколдованный круг
Величайшее зло Елисаветграда,
причина всех бед – это Ингул.
Ни о чем другом не говорят так много,
как о злополучном Ингуле.
Весной – наводнение, летом – зловоние,
осенью – эпидемии.
И все из­за того же Ингула. Ингул – крупнейшая
достопримечательность Елисаветграда.
Ингул – величайшее зло города.
Ингул – свалка для нечистот.
Ингул – рассадник микробов.
Ингул – притча во языцех.
Египтяне, по Ветхому завету,
подвергались 12 карам Божьим.
Елисаветграду дан Ингул – один,
совмещающий в себе силы
и ужас всех 12 кар.
4 08 2016 7 1У  1911 році в «Голосе Юга» видатний земський діяч, етнограф та краєзнавець Павло Рябков, попереджаючи міську управу про небезпеку спалаху в місті епідемії холери, писав: «…Всем известно, что Ингул давно обратился в клоаку, куда валят все содержимое сорных ям, по берегам его красуются отхожие места, коровники, свинюшники, бани. Посмотрите, куда спускают свои воды и отбросы такие почтенные учреждения, как водочный завод Лайера, земледельческих орудий Эльворти? Вода из этого последнего завода, чтобы достигнуть Ингула, должна пройти по улицам чуть не через полгорода. Вы видели когда­нибудь лягушек в Ингуле в пределах города? А рыбу? Правда, нет! И неудивительно! Никакое живое существо там не может выжить и часу. А между тем, в этой воде купаются люди, моют белье, берут воду для мытья полов, посуды. Теперь представьте себе, что будет, если вода Ингула будет захвачена холерными вибрионами!?».
Чи налагодяться у майбутньому взаємини міста і його головної річки? Мають неодмінно, адже ми приречені бути разом, хочеться вірити, назавжди.
Уродженець Єлисаветграда, геніальний поет Арсеній Тарковський присвятив свій вірш, визнаний шедевром, нашій іншій річці («неспешная и мелкая река  вся в камыше и ряске»). Після цієї підказки ви, очевидно, здогадалися, якій саме:
Река Сугаклея уходит в камыш,
Бумажный кораблик плывет по реке,
Ребенок стоит на песке золотом,
В руках его яблоко и стрекоза.
Покрытое радужной сеткой крыло
Звенит, и бумажный корабль на волнах
Качается, ветер в песке шелестит,
И все навсегда остается таким…
А где стрекоза? Улетела.
А где кораблик? Уплыл.
Где река? Утекла.

Володимир БОСЬКО.

P.S. Один  із народних депутатів України настільки на нас розсердився за спротив назві Інгульськ, що навіть запропонував колегам та й взагалі всім мешканцям країни  зібрати кошти для влаштування Інгульського моря. Ідея доволі приваблива, однак утопічна апріорі. Натомість не залишилась осторонь від спроб змусити нас полюбити Інгул і міська влада, яка повідомила, що «у Кіровогрaді будe розроблeнa спeціaльнa природоохороннa прогрaмa утримaння в нaлeжному стaні головної водної aртeрії містa Інгулу, яка покликана зробити його чистим і повноводним». Стільки вже було цих програм!

http://n-slovo.com.ua/index.php/component/content/article/9-newspaper/2308-s-ljht.html

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s