Але настане час за все відповідати

Після набуття Україною незалежності багато з її мешканців так і не змогли вийти мізками з СРСР, усвідомити себе громадянами незалежної держави, навчитися її любити і бути її патріотами.
Бути патріотом – це частина нашої людської природи, це абсолютно правильно і нормально. Атрофування цього почуття – це серйозна і небезпечна патологія.
Бути патріотом – це відчувати себе частиною свого роду, народу, країни, історії, культури, місцевості. Це готовність захищати свою Батьківщину, жертвуючи заради неї приватними інтересами.
Російська імперія, колонією якої Україна біла на протязі декількох століть, невпинно нищила сам дух українського патріотизму. Насильно омосковщуючи, нав’язуючи свою мову, культуру, історію, освіту, цінності.
Природно, що розпрощавшись із старшим братом, ми не могли одномоментно вичавити із себе раба, в якого нас так старанно перетворювали поколіннями.
Щоб стати вільною людиною, треба було вивчити справжню історію (а не кремлівські міфи), оволодіти мовою, врешті, позбавитися азійськості в поведінці, піднявшись на щабель культури європейської.
А для цього треба працювати над собою, набувати нові знання, міняти себе і багато в собі. Багатьом громадянам, які жили в «совку», звикнувши нічого не робити, отримуючи за це зарплату, це виявилося не під силу.
Тому наше суспільство сьогодні розподілене на тих, хто зробив крок вперед, усвідомив в собі українця і живе національними інтересами, ставши патріотом, і тих, хто ментально залишився в СРСР. Останні не сприймають переміни, ностальгують за дешевою ковбасою, дармовими квартирами, не розуміючи, що всього цього назад уже не повернеш за жодних умов. Вони ще оцінюють події радянськими оцінками історії, живуть ідеологічними штампами типу «Спасибо деду за победу», «Нас не слышат» і т.п.
Оце і є наш головний баласт, який тягне країну на дно і не дає розвиватися. Так, він з часом зменшується, але його критична маса ще достатня для того, щоб віддати окупанту Крим і Донбас. Долю виборів і приведення до влади хапуг вирішують, на жаль, теж ці люди.
І в Кропивницькому цього сегменту, на жаль, вистачає. А підігріває його і збільшує критичну масу все той же старший брат. Опосередковано через мережу своїх агентів впливу, депутатів опоблоку, комп’ютерних ботів, УПЦ МП і просто зомбованих його пропагандою представників баластної групи населення, які вслід за командою окупанта слухняно кричать «Єлисаветград!» Розчулюючись тим, що від їх імені подають позови про скасування перейменування. Забуваючи при цьому, що не можуть проститутки вчити нас моралі! Так, нинішня влада з часом теж відповість за свої подвиги, я її не ідеалізую, але ж, даруйте, і Лукаш з Ларіним та опоблоком майже в повному складі за своє ще не відсиділи!

Фото Виктора Делюрмана.
Фото Виктора Делюрмана.
Віктор Делюрман

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s