Конституційно-демократичних шляхів реформування України нині вже не існує…

Я, Петро Масляк, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка стверджую, що, на жаль, традиційних, банальних, тривіальних, конституційно-демократичних шляхів реформування України нині вже не існує. За 25 років незалежності недолугі і злочинні її правителі і постгеноцидний народ завели нашу державу до глухого кута історії. Чи існує з нього вихід? В цьому звязку мені закидають, що я малюю аокаліптичні сценарії розвитку ситуації. Дійсно, реалізація такого сценарію зображена в моєму фантастичному романі “Три сни українця”, написаному ще в 2000 році. Але я, в першу чергу не письменник, а науковець, вихованець Академії наук України (роман “Аспірантура”). Тому я аналізую ситуацію з наукової точки зору і мої опоненти в Україні, жоден (!) і ніхто у світі нині не знають, що робити з Україною. Абстрактні розмови про якісь міфічні реформи і імітації їх “для дурних” в країні і за її межами нічого не вирішать. Навіть знамениті американці Сорос, Бжезинський і Фукуяма вимушені обмежуватися загальними туманними фразами. Ну не уявляють вони собі, що робити з Україною. Бо мабуть цих шляхів – демократичних, конституційних, ліберальних просто не існує. А інших вони запропонувати, внаслідок свого виховання і освіти, не можуть. Я ж не можу собі уявити, щоб пан Бжезинський запропонував розстріляти всіх олігархів, суддів, прокурорів, поліцейських-міліцейських, всіх керівників в Києві і на місцях, митників, податківців і ще бо зна кого. Список же нескінченний. І Френсіс Фукуяма про таке може подумати, але ніколи вголос не скаже.
Чи є нині, та чи були в минулому країни, такого штибу, як Україна, які потрапляли до глухого кута історії і як вони з нього виходили? Були і є. В минулому туди потрапили нациська Німеччина, Корея, Японія, Китай тощо. Перші три з глухого кута вивели за руку США. Китай сам знайшов у собі сили, бо дуже захотів, шляхом неймовірних зусиль і жертв. вийти з глухого кута історії. Нині такими державами, крім України, є Росія, Куба, Сомалі, Ірак, Сирія, Афганістан тощо. Самі вони, як показує вся їхня історія останніх десятиліть, вийти з глухого кута не можуть, бо не хочуть. Не хочуть не лише правителі, але й, у першу чергу, народ. Нам хочуть допомогти, ЄС і головно США. Але й у них опускаються руки. Тому у нас все котиться до вже апробованого історією виходу з глухого кута через якнайжорстокішу диктатуру. Народ з кожним днем все більше хоче радикальних змін в суспільстві. Це очевидно. Верхи не хочуть, але низи вже не можуть. Уривається терпець. Світовий досвід вказує на те, що лише диктатура здатна вивести країну з глухого кута, зробивши все те, про що не наважуються нам порадити ні Збігнев Бжезинський, ні Френсіс Фукуяма…

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s