ПРО ПРЕЗИДЕНТСЬКИЙ УКАЗ ЩОДО ВІДЗНАЧЕННЯ В УКРАЇНІ 500-РІЧЧЯ РЕФОРМАЦІЇ

Про президентський указ щодо відзначення в Україні 500-річчя РеформаціїПрезидент підписав указ…

Днями відбулася ніби й непомітна, не афішована, однак знакова подія: президент Петро Порошенко підтримав ініціативу Всеукраїнської Ради церков і підписав указ про відзначення в Україні 500-річчя Реформації. Його ще можна було б назвати указом про конфесійну толерантність. При цьому президент  зазначив, що Україна є багатоконфесійною країною та назвав одним із величезних досягнень українців створення Всеукраїнської Ради церков.

Початком реформації в Європі прийнято вважати виступ богослова Мартіна Лютера проти офіційної церковної влади, який прибив до дверей Замкової церкви Віттенберга свої 95 тез. В них він заперечував існування чистилища, яким церковники лякали віруючих, засуджував індульгенції – відпущення гріхів за гроші, висміював ненажерливість Папи Римського та його оточення. Це сталося 31 жовтня 1517 року. Якщо бути точними, то реформаційний рух розпочався раніше, ще за сотню років до того, тоді, коли святі отці католицької церкви усвідомили, що «на апостольськім престолі чернець годований сидить». Рух очолив чеський релігійний богослов Ян Гус, оспіваний Тарасом Шевченком  у поемі «Єретик». Для Гуса це закінчилося смертю на багатті.

Реформація породила протестантизм – низку незалежних церков, які пройшли через драматичні випробування, доки завоювали право на визнання, а в ряді країн стали провідними. Зокрема, англіканська церква є державною в Англії, лютеранська налічує сімдесят мільйонів вірян, зокрема у Німеччині, Скандінавії, США. Сьогодні в Європі віруючі  як традиційно католицьких, так і протестантських церков живуть дружно, у всякому разі не заважають одні одним.

У принципі, розходження різних гілок християнства не такі вже й глибокі. Для простого віруючого люду загалом однаково, хреститися справа наліво чи зліва направо, святкувати суботу чи неділю, їсти свинину чи баранину. Ці тонкощі важливі для теологів, які на те й богослови, щоб шукати істину в іраціональному.

У Ярослав Гашека є оповідання «Піп і мула» – про двох священнослужителів, котрі жили по сусідству у прикордонних селах. «У Малому Караджиначі була церква з хрестом, покритим поганенькою позолотою. У Великому Караджиначі такою ж позолотою був покритий півмісяць над мечеттю. Хрести і півмісяці продавались у лавці вірменина Рекована в сусідньому прикордонному містечку… Закінчивши свій обряд, мула злізав з мінарету і, закуривши люльку, відправлявся поговорити з православним попом Богумировим. Піп Богумиров теж димів люлькою…». Світ, як бачимо, тісний. Поруч існують не тільки християнські конфесії. А сваряться в ньому не через розходження в догматах, а за владу і гроші.

Українці – толерантний народ, тут мирно уживаються православні, католики, греко- і римо-католики, іудеї, мусульмани, протестанти. Останніх серед віруючих налічується 2,4 відсотка. Радянська влада до них ставилася  неприхильно, практично вони були під забороною. У мою свідомість слово «баптисти» увійшло як щось сатанинське. Поспішаючи якось до річки, де влітку минало наше повоєнне дитинство, я побачив біля будинку в центрі селища кілька порваних книжок, що валялися на дорозі. Як потім почув, у ньому збиралися на таємну молитву євангелісти-баптисти, міліція провела обшук,  господарів «забрали», а релігійну літературу (не виключено й унікальну) викинули на вулицю. Усе таємне обростає чутками. Говорили про криваві обряди, інші жахи, щось на зразок «розіп’ятого хлопчика», і це дуже вразило дитячу душу. До протестантів у мене надовго виробилося насторожене ставлення.

Сьогодні маю чимало знайомих серед протестантів і мушу сказати, що в масі своїй вони можуть дати фору порядності багатьом традиційним православним. Одне мені в них не подобається – що кожна з церков вважає себе найвірнішою, прихожани наввипередки біжать до раю, а деякі ще й свою квоту встановили. Втім, це характерно не тільки для протестантів. Як на мене, то коли  Бог є, то він єдиний. А шляхи до Нього у кожного можуть бути свої. І тому президентський указ мене радує, він справді європейський, у тому розумінні, що відповідає європейським принципам.

Від святого Володимира українці – християни, з одинадцятого століття – православні. Ми ніколи нікому не нав’язували своєї віри, наші протистояння з іншими отримували релігійне забарвлення тільки тоді, коли нас хотіли поневолити чи запрягти у ярмо. Сьогодні всі віруючі, за винятком членів заборонених  бузувірських сект, мають в Україні однакові права. І жодна нікому не заважає. Є тільки одна конфесія, котра викликає питання, наскільки вона правомочна. Це так звана Українська православна церква Московського патріархату. Про її відверто сумнівне походження говорилося не раз. Є й інший аспект – вона служить не Україні, а Москві, активно  підтримуючи неофашистську політику «Русского мира». А головне – Україна має історичне право на свою Церкву. Про що говорить і президент: «Українська влада єдина в своєму прагненні і своєму бажанні мати єдину помісну Церкву. І це питання набуває ще більшої актуальності на тлі значних глобальних потрясінь та викликів. Треба просто допомогти віруючим реалізувати прагнення щодо єдиної церкви».

Нині чекаємо на рішення Вселенського Патріархату про оголошення Київського патріархату канонічним. Якщо воно буде прийняте, то у «Кирило-Онуфріївського братства» зникнуть можливості вбивати в голови своїх прихожан, ніби УПЦ Київського патріархату – «раскольническая», «бесовская». УПЦ МП відімре сама собою. Хіба що залишаться її рештки, вже як приходи Російської православної церкви в Україні. А відтак вона перестане  відігравати політичну роль. І тоді закінчиться більш як трьохсотлітня «срамотня година», українська Церква повернеться до своїх першооснов.

Хай допоможе нам Бог!

http://rk.kr.ua/pro-prezidentskii-ukaz-schodo-vidznachennja-v-ukraini-500-richchja-reformatsii

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s