ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші (частина друга)

ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)

«На місці села Буша було колись місто  Краснопіль.

У місті нараховувалось 12 церков…

Одного разу напали татари чи турки, і винищили всіх

мешканців поселення. Живою залишилась лише одна

жінка, яка сховалась у печері. З тої пори село стало називатись

«Буша – бо ж залишилась одна душа».

Гора, на якій був татарський стан, до цього часу називається «Татарською горою»»

 

ЦУРКАН СОЛОМІЯ СТРАТІЇВНА, 82 РОКИ: НАРОДНІ ПЕРЕКАЗИ, 1983 р.,

ЗАПИСАНО АВТОРОМ ЗІ СЛІВ МЕШКАНКИ  СЕЛА  ДОРОШІВКА

 

Існує крилатий французький вислів: Cherchez la femme ( Шерше ля фам) У всьому шукайте жінку ! ».

Цей крилатий вислів стосується безпосередньо і нашого дослідження –  історії єдиної жінки, якій пощастило врятуватись під час знищення печенігами її рідного міста-фортеці  Антополя (10 ст.) над річкою Морахвою – лівою притокою Тіраса-Дністра.

ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)

Жінка – це символ Життя ! Вона його дає !

Вшановуючи невідому жінку – Бушу, яка стала символом незламності, вічної боротьби Життя і Смерті, ми завершимо своє дослідження ще однією легендою – народним переказом з Буші, який безпосередньо, як ми вважаємо, стосується цієї жінки.

Отже… У  Буші здавен існує ще одна легенда про те, як якийсь пан просив продати прізвище у одного з мешканців Буші. Цю легенду згадують у книзі і науковці  ( І.С.Винокур, О.М. Альошкін, Р.В. Забашта, М.Б. Петров, В.М. Петровський, О.М. Пірняк, В.С. Степанков “Буша: Історико – краєзнавчі нариси”, Хмельницький, 1991)

Як гадаєте, хто хотів купити прізвище ? І яке це було прізвище ?  Автор зараз наведе гіпотезу у вірності якої переконаний.  У жінки на ймення Буша з часом народились діти…  Родина  продовжувала проживати недалеко від руїн Антополя, на іншому березі річки, яка тоді ще Бушанкою не називалась. Проходили роки і нові поселенці заселяли селище, яке стали називати за іменем тої жінки – Буша. Адже саме вона фактично стала першою мешканкою нового поселення… Таким чином, діти отримали прізвище – Буша від імені своєї матері або опосередковано від ймення селища – яке було назване її іменем. Так починаються витоки родини з прізвищем Буша у далекому 10 столітті.

Пройшли століття… Минуло майже 400 років з того часу. Серед мешканців Буші продовжував проживати рід на прізвище Буша. Всі мешканці знали, що цей рід найдавніший у селі.

У часи, коли на престол Великого князівства Литовського став князь Вітовт (1410-1430 р. р.), останній надає, поряд з іншими поселеннями, селище Бушу «своєму слузі» Кузеві. З часом Кузи оселились у Буші і стали писатись Бушинськими та їм вочевидь дошкуляв сам факт того, що у селищі проживає родина з прізвищем, яке точнісенько повторює назву поселення – Буша. Змінити назву поселення було неможливо, адже воно було зафіксоване у Акті Купівлі-Продажу – юридичному державному документі, затвердженим самим Вітовтом.  Що залишалось робити Кузам ?

Вважаємо, що саме новий власник Куза, який став пізніше писатися «Бушинський» наполягав щоб представники родини Буша або змінили прізвище, або виїхали з цієї місцевості.

Відомо, що Кузи – Бушинські володіли Бушею приблизно з 1430 року до 3 січня 1589 року ( більше 160 років ! ), коли продали, а фактично “обміняла” свої володіння Яну Замойському. Вважаємо що Кузам вдалось переконати представників родини Буша покинути Бушу за певні фінансові винагороди. Нагадаємо, що Кузи-Бушинські були жидами і вочевидь вміли «домовлятись», коли це вартувало справи. Отже, умовний процес “купівлі прізвища” відбувся. Представники родини з прізвищем Буша переїхала на нові терени в межах Брацлавського воєводства ( сучасна Вінниччина ). За кілька століть історія їх розкидала на значній території тогочасної Польсько-Литовської держави – Річ Посполитої, а пізніше – України. Потрапили вони і у Московію… Інтернет – ресурс засвідчує що найбільше людей з прізвищем Буша проживає все ж у Польщі.  Прошу не ототожнювати прізвище Буша – польсько-литовського походження – з прізвищем американської родини – Буш ( ! ) чи з німецьким прізвищем – Busz ( ! ).

Нагадаємо, що окрім згадок в історії ( жінка литовського князя Любарта на ймення Буша), жіноче ймення Буша знаходимо і в сучасній Болгарії ( Євламбія – Ламбуша – Буша – Бушка), тощо.Це ім’я є скороченою, пестливою формою жіночого імені. Наприклад, чеську княжну – легендарну засновницю Праги звали – Лібуша ( Буша, Бушка, Бушенька). Згадаємо інше ім’я – Любуша – Любаша – Буша – Бушка – Баша …

Ці висновки, які підтверджують науковість народних переказів з Буші, автор опублікував у 1993-1994 р. р. у наукових журналах «Народна творчість та етнографія» (1993, № 3) та «Археологія» (№3, 1994р.)

Історики та археологи залишили ці публікації по за увагою. Через далеких 20 років,   у 2014 році, автору надійшов лист з далекого Нижнєвартовська (Росія) від Наталії Буші – жінки, історика, викладача Педагогічного Університету.
Цей лист засвідчив і переконав, що наші дослідження не є помилковими і варті уваги фахівців. Ця робота і є такою спробою. Подаємо лист від Наталії-Буші – Сапожнікової мовою оригіналу ( усі шрифтові виділення автора листа)

информация от Наталии Буша- Сапожниковой

03.07.14, 12:41

Глубокоуважаемый Виктор ! Добрый день !

Я с огромной радостью читаю Ваши отклики и признательна за Ваше сподвижничество. Если смогу Вам помочь хоть в какой-то мере, то буду этому очень рада. У моей полулегендарной истории глубокие и достаточно непростые исторические корни. Я лишь “передатчик” (почему – не знаю) той информации, которая, видимо, должна именно сейчас дойти до Вас. Мои предки со стороны отца – украинцы.  Со стороны мамы-омички –  русские казаки из Оренбуржья и есть даже датские родственники – датчане. Но то, что я могу рассказать,  я знаю лишь по отрывочным воспоминаниям своего  отца – Буша Василия Андреевича. Его отец – Андрей Буша,  сотник, в конце  гражданской войны вместе с беременной женой, моей бабкой Василиной и остатками Белой армии эмигрировал из Крыма (как я могу предполагать, из Севастополя, моей будущей родины) во Францию, где и родился мой отец в 1920 г.(по документам детской колонии – в 1921 г. , что определялось по внешнему виду) . Моя  бабушка не могла жить за границей  и  возвратилась в свою Украину на голодную смерть в начале 30-х гг. Как я выяснила, в 1923-24  г. был отправлен за бывшими военнопленными 1-й мировой войны (и всеми желающими вернуться в Россию) пароход, который оказался единственным и последним. У отца на Украине остались взрослые  брат Карпо и сестра Калина, которые были на стороне революции. Так случилось,что Василина погибла, а отец остался совсем один,  постоянно совершая  побеги из детских колоний.

Потом был завод, военное училище в Кирове, 1941 г. и война с Японией. Мне почему-то  запомнилось, как отец однажды обронил, что род наш пошёл от женщины по ИМЕНИ БУША. Но кто она была – неизвестно, по словам Василины, “какая-то непростая” женщина .. Больше к этому никогда не возвращались.

Много позже я стала по крупицам собирать все сведения о “Буше” –   о чем Вам и писала, в том числе “на деревню дедушке”. Но имени Буша никогда, нигде я не встречала. Да и однофамильцев “вычислила” лишь с появление интернета. Правда, история революционного заговора в России ХIХ в., связанная с именем Александра Ульянова, принесла мне информацию об одном из его соратников, также казненного (если я не ошибаюсь) – Виктора Буша. И лишь  десятилетия спустя с  появлением интернета и случайного “пустяшного” разговора с одним моим  тюменским коллегой, вдохнули в меня решимость  набрать в поисковике “женщину по ИМЕНИ Буша”. И ТУТ ЖЕ ( ! ) мне была развёрнута история одной или нескольких женских имен. Это было в 2008 г. Мне захотелось петь от восторга, от того, что это не мой бред ! Эти данные я Вам и привела. И лишь потом я вышла на информацию о созданном культурно-национальным заповеднике Буша. Извините, но у меня смутное предчувствие того, что эти “этно-географические оси исторических координат ” совпали совершенно неслучайно. Потом – история рода Гедимина, Любарта,  Витовта – как звенья этой же цепи.

Интересно, что из 7 сыновей Гедимина – ПЯТЬ приняли православие. Я знаю лишь одну тверскую княжну – невестку Гедимина. По данным дореволюционного генеалогического сборника, в ХIV в. у него была еще одна невестка Буша Андреевна (Агапия, о чем я Вам писала). Полагаю, весь этот “историографический ” поиск, возможно, именно сейчас и может пролить какой-то важный свет на историю и деревни Буша, и таинственных персоналий с несовременным забытым напрочь именем (многие считали, что такая фамилия, как Буша – это всего лишь авторское добавление буквы А к традиционному буш и разуверить в обратном было немыслимо ! ). Кстати, странно то, что в немецкой русском словаре я когда-то очень давно нашла слово “buschel” (c умляут) – переводимое КАК “ХОХОЛ” !

Как Вам это ?!  И еще – всю мою жизнь меня звали не Наташа, а Бушенька – и сокашники, и друзья. Извините за столь вольное обращение с исток чести материалом, хотя я и сама историк, занимаюсь методологией истории и многом-многим другим в Нижневартовском госуниверситета.

Всех Вам благ, мира родной нам всем Украины. И ПАМЯТИ – доброй, щедрой и УМНОЙ !

С уважением и любовью с наше непростое время, Наталия Буша.

 

Автор переконаний, що генетичні дослідження носіїв прізвища Буша у Польщі, Україні та Росії могли б підтвердити історичну правдивість цієї легенди з Буші та їх спільне родинне походження.Цікавим було б спробувати віднайти подібну сімейну легенду у представників родин Буша з Польщі чи з України. Можливо в їх сімейних переказах чи документах збереглись свідчення, які засвідчують  походження їх пращурів з Буші чи Східного Поділля (Брацлавщини).

На останок дослідження продемонструємо інтерактивну карту Польщі та проаналізуємо чисельність мешканців з прізвищами Буша, Куза, Бушинські, Скіндери, Клещівські, Дешковські, Оратовські, Русанівські, Козловські на теренах Польщі. Нагадаємо, що  представники родин з такими прізвищами згадуються в історії пер. пол. 16 ст., як сусіди Кузів – Бушинських у Буші.

Для порівняння подаємо дані по мешканцям сучасної Польщі з прізвищем Замойські.  (http://www.moikrewni.pl/mapa/kompletny/busza.html)

ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)

Рід Пронських проживав на теренах Великого князівства Литовського і поєднував себе з литовсько-українською спільнотою. На теренах Великого князівства Литовського рід Пронських припинив існування у 1595 році на Олександрі Пронському – каштеляні троцькому. Це відомий для істориків факт. Тому їх «нульовий» результат по даним карти зрозумілий. Рід Бушинських все ж існує у Польщі,  їх прізвище не внесли до реєстру карти, яка складає за свідченнями розробників  300 000 прізвищ.  Та нам вдалось знайти дані по Бушинським.   ( http://www.namespedia.com/details/Buszynski  )

«У нас немає записів про Buszynski не використовується в якості FirstName. Прізвище Buszynski використовується, принаймні 34 разів, у 7 країнах.
В Польщі знаходять 18 осіб з прізвищем Бушинський у 7 воєводствах, найбільше з них – у Мазовецькому»

ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)

Прошу звернути увагу на цікавий факт. Історичні джерела доводять, що родове прізвище Бушинських – Куза, що вони жиди. Це прізвище дуже розповсюджене на теренах Польщі і згадується у 1241 році, коли Петро Куза загинув в битві з військами Бату-Хана під Легницьким замком. Якщо розмістити поруч карти цих родів то побачимо, що у кількох місцях проживання представників цих родин співпадає. Це Нижньосілезьке (де знаходиться Легницький замок), Малопольське та Мазовецьке воєводства.

ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)
ВІКТОР БЕРЕЗЯК. Історія містотворення Буші  (частина друга)

Історія Буші продовжується.

Її пишуть нові покоління бушанців. Хай доля майбутніх поколінь українців буде величною і щасливою.

Сподіваюсь, що ці дослідження зацікавлять українських науковців – істориків та археологів. Буша чекає своїх фахових дослідників – істориків та археологів.

В Архівах Польщі (GDAW, №222, Фонди Яна Замойського), Литви, України та Росії можуть зберігатись документи, які стосуються історії цього незвичного, загадкового, таємничого поселення – Буша.

Україна, Київ, 25.09.2016

Читать полностью: http://h.ua/story/432534/#ixzz4LdIMfCQN

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s