Театру корифеїв – 134

 

На початку ХІХ ст. увагу місцевої публіки привертало на майданах лицедійство ярмаркових балаганів, вертепів, мандрівних акторів. На обрії нашого краю, а саме у Бобринці, Златополі, Єлисаветграді, Олександрії, Новомиргороді, Новоукраїнці виступали приїжджі трупи Штейна, Млотковського, Журахівського з репертуаром української, російської та зарубіжної класики.
Ставилися, зокрема, «Наталка Полтавка» і «Москаль-Чарівник». В Єлисаветграді актори виступали в дерев’яних «балаганах» на центральному майдані на розі вулиць Преображенської та Невської (Пашутінської), а потім на Великій Перспективній. У Златополі – на «театральній землі». Дерев’яні приміщення спорудили в Бобринці та Олександрії.
Говорячи про тематику, пов’язану з корифеями українського професійного реалістичного театру, і про сам факт створення такого театру, треба сказати, що економічне становище Єлисаветграда у другій половині ХІХ – на початку ХХ століть було сталим. Економічне піднесення не могло не позначитися на культурному розвитку міста. Відома українська просвітянка Софія Русова у книзі «Мої спомини» згадує: «Це було одне з найкультурніших міст на Херсонщині. Сюди щороку на багатолюдні ярмарки приїздило чимало мандрівних труп. Це викликало інтерес до театру, сприяло виникненню місцевих аматорських колективів, з-поміж яких найвідомішим став гурток, очолюваний М.Кропивницьким та І.Тобілевичем».
Типове приміщення на зміну балаганам у Єлисаветграді було збудовано 1867 року за проектом полковника і непересічного архітектора Георгія Трабицького. Театр був пофарбований у яскраво-рожевий колір, мав винятково якісну акустику в глядацькій залі. На фронтоні золотими літерами так і було зазначено: «Храм Мельпомени».
Трупа Кропивницького володіла неабияким мистецьким потенціалом. Вона мала вплив не тільки на розвиток українського театру, а й на Станіславського, котрий пізніше творчі засади корифеїв покладе в основу своєї знаменитої системи.
На всю тодішню імперію звучали імена Кропивницького, братів Тобілевичів, Марії Заньковецької, Ганни Затиркевич-Карпинської та інших. Той же Станіславський скаже, що їхні імена «увійшли золотими літерами на скрижалі світового мистецтва». А відомий російський критик Олександр Суворін (якого ніяк не назвати прихильним до всього українського) напише: «У цій трупі такі обдарування, котрі були б першими в імператорських театрах… Кропивницькому немає подібних на жодній російській сцені. Немає і актриси… як пані Заньковецька».
Уже в часи незалежності України кіровоградці дізналися зі шпальт преси, що наприкінці ХІХ століття у нашому місті в дитинстві шість років жив майбутній член Центральної Ради, генсекретар міжнаціональних та міжнародних справ, міністр закордонних справ України в екзилі Олександр Шульгін.
Згодом, в еміграції, в опублікованих спогадах він відведе місце і знаменитому театру корифеїв. «У затхлій імперській атмосфері Єлисаветграда для української сім’ї суттєвою віддушиною став український театр». Його Олександр Шульгін назвав «важливим фактором свого виховання після впливу батьків та читання, адже театр, коли все національне життя було заборонене, не давав українцям забути про своє минуле, підносив їх дух і віру в майбутнє». Піти на виставу хлопець вважав найвищою насолодою і дуже жалів священиків, про яких йому сказали, що їм заборонено це робити. Подобався йому весь репертуар: «…і веселі комедії Карпенка-Карого, і особливо всі п’єси історичні – «Сава Чалий», «Богдан Хмельницький». Серед великих акторів – Кропивницького, Заньковецької і Тобілевичів – Шульгін виділяє геніальних: «Заньковецька вміла одним рухом, однією модуляцією в голосі, передати всі нюанси жіночої душі. А Саксаганський мав у собі, може, щось більше. Трагічні ролі він чудово грав і завжди, завжди був інший, відповідно до свого персонажу. А на сцені та в житті мав він у собі глибокий комізм, природний гумор».
Видатними артистами мемуарист називає Ліницьку та Затиркевич-Карпинську.
Згадуючи відвідини театру Кропивницького, великий Максим Рильський сказав: «І от виникає переді мною той далекий вечір, коли я бачив на сцені Марка Кропивницького.
І пригадався другий велетень українського театру – Микола Садовський. Я намагався не
пропустити жодної вистави Панаса Саксаганського. А як зачаровувала нас Марія Заньковецька! Після таких споминів мов почуєш луни давніх подій, відгомін власних почувань, думок, переживань».
Шлях театру корифеїв був досить тернистим. Їх переслідували цензура, шовіністична преса. І все ж вони не складали рук, домагалися права на українське слово зі сцени. І не безуспішно. Іван Франко згодом напише: «На початку 1880-х років несподівано виник справжній український театр…» І з’явився цей театр усупереч складній соціально-історичній обстановці. Реалізувати саму ідею українського національного театру тоді видавалося малоймовірним, майже немислимим. Але це сталося під орудою талановитого Марка Кропивницького. Звичайно, багато українських п’єс російською цензурою не допускалися до постановок. Проте провідні майстри національної сцени чи не єдиним тоді можливим способом розповідали іншим народам про українців, водночас долучаючи нашу націю до зразків світової театральної культури. Їм аплодували в Петербурзі, Москві, Тифлісі, Баку, Кишиневі, Казані, інших містах від Вісли до Каспію і від Балтії до Чорного моря.
Звичайно, в репертуарі майстрів національної сцени була і українська класика.
Визнанням їхнього внеску до світової скарбниці культури стало відзначення Організацією Об’єднаних Націй з питань науки, освіти й культури (ЮНЕСКО) сторіччя заснування театру корифеїв, коли в Кіровограді було відкрито меморіальний музей Марка Кропивницького.
Природно, що продовжувачем справи корифеїв є наш академічний український музично-драматичний театр імені Кропивницького. За словами заслуженого діяча мистецтв України Івана Васильовича Казнадія, «правонаступництво нашого театру ім. М. Кропивницького передбачає обов’язково Віру, Надію і Любов до України». А щодо
спорідненості сучасного театру з театром корифеїв Іван Васильович висловився так: «Спорідненості немає і, гадаю, вже ніколи не буде. Бо не існує у природі таких постатей геніїв, як М.Кропивницький, П.Ніщинський, брати Іван, Микола, Опанас та сестра Марія Тобілевичі, М. Заньковецька, Л. Ліницька, Ф. Левицький, Г. Затиркевич-Карпинська, народний артист СРСР І. Паторжинський, Марія Литвиненко-Вольгемут, Оксана Петрусенко, Гришко, Гмиря, Данькевич, нарешті генії І. Котляревський, Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка».
Принагідно додати, що десь наприкінці вісімдесятих років уже минулого століття один з головних режисерів нашого театру пробував довести, що «в украинской драматургии нечего ставить». Щоправда, відомого режисерського визнання, помінявши з півдесятка, якщо не більше, театрів, він в Україні так і не здобув. Протилежної думки щодо репертуару театру був Іван Казнадій. «Необхідно зрозуміти просту істину: театр у Кіровограді (тепер Кропивницькому) – єдиний у світі театр, у репертуарі якого щороку повинно здійснюватись одна-дві вистави за творами геніїв-корифеїв… Цей театр приречений історією бути взірцем класичних вистав, показувати їх по інтернету, в столиці та у всіх країнах з діаспорою народу українського. Як обласний театр – він загине, він буде не потрібен у жодному селі. Якщо театр піде в репертуарі дорогою класики національної, він має у М. Кропивницького – 42 п’єси, в І. Тобілевича – 22, у М. Старицького – 30, у І.Франка – 12, у інших: Грінченка, Черкасенка і т.д. – більше 100 п’єс. Цього вистачить на 50 років безбідного взірцевого життя».
Іноді постає питання про традиції нашого театру. А вони прості і складні водночас – грати глибоко реалістично. І якщо говорити про репертуар, то він повинен бути насичений проблемними, глибоко змістовними творами, як це було в театрі наших українських корифеїв. Відроджуючи традиції, ми відроджуємо духовність.
Тож успіхів вам, шановні слуги Мельпомени. І повних глядацьких аншлагів.

Микола ГАЛИЦЬКИЙ,
завідувач меморіального
музею Марка Кропивницького

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s