Коли ж з’явилось поселення? – до дня міста Олександрія

Коли ж з’явилось поселення?

Було надруковано в газеті «Вільне слово», 1 червня 1996 р.

Я горда тим, що саме мої тогочасні дослідження привели до зміни дати заснування поселення, на місці якого пізніше виникла Олександрія. І тепер ми святкуємо 270 років нашому рідному місту.

План міста 1808 р.

 

З часу державного становлення козацької республіки за Б.Хмельницького територія нашого краю офіційно відносилась до земель Запорожжя, а після підписання Переяславської угоди була під протекцією Росії. Російський уряд намагався не випускати ці землі з своїх рук, воюючи то з Польщею,  то з Турцією,

«Местность между рр. Бугом и Днепром известна была у Московитов под. именем «Заднепровской Украины», у Речи Посполитой «Дикого Поля», а у Гетьманцев и Запорожцев «Низа и Низовья». Часть этой Украины, что составляеет ныне (1873 г.) Александрийский уезд хотел приобрести еще царь Михаил Федорович, для чего посылал послов в Крым».

Але землі ці довго були не заселені, крім поодиноких козацьких постів та варт. Постійно жити на території, що протягом століть являла собою арену нападів татар, козацьких битв, переходила від однієї держави до іншої, було небезпечно. Хоча козацька старшина розуміла, якщо цю благодатну землю не заселити, то скоро вона втратить контроль над нею.

Окремі зимівники та поселення, що вже існували в 17-му столітті, погоди не робили. З посиленням Російської держави, вона вже більше і більше зазіхала на ці землі. Але стримати стихійне їх заселення козаками та посполитими, коли в Задніпровській Україні стало спокійніше, не могла. Це був перший етап заселення краю і, як свідчать джерела, основну роль тут відігравали все таки запорожці та переселенці з споконвічних українських земель.

«По взятии 1696 года Русскими Азова, в 1705 году была составлена с Турками межевая запись. По этой записи… Дикое Поле уступлено России, которая, впрочем, не долго владела этой землею, так как Турция вновь присвоила ее себе вследствие  несчастного похода, предпринятого Петром I на р. Прут в 1711 г. В царствование Анны Иоановны прутская неудача была исправлена и утверждались границы 1705 года Возвращенная земля, или Дикое Поле, в гражданском и военном отношении причислено было в 1740 г. К Миргородскому, как ближайшему по расстоянию, казачьему полку, командиру которого полковнику Капнисту поручено было вместе с инженер-полковником  де-Боксетом снять ее на карту (по которой после отводились сербам места для поселения). С этого времени начали здесь заводить села, хутора и усадьбы казаки и посполитые».

Коли ж з’явилось поселення на місці якого пізніше було утворено місто Олександрія? З книги «Історія міст і сіл. Кіровоградська область» знаємо, що це був козацький зимівник Усівка (Усиківка), а за дату його заснування було взято 1751 рік, за яким нібито вперше він згадується в офіційних документах. Детальніше вивчення історичних джерел, наукових досліджень показало, що це не так. Автори вказаної книги взяли за основу два джерела: карту де-Боксета зза 1751 рік (що приведена в творах першого дослідника Запорожжя В.Скальковського) та опис краю в багатотомному виданні 1910 р. «Роcсия. Полное географическое описание нашего отечества под редакцией Семенова-Тянь-Шанского».

Дійсно, на карті 1751 р. позначено поселення, але під назвою Бечея, а не Усівка. Щодо цієї карти історик Д.Яворницький дав пояснення на Археологічному з’їзді, що проходив 1905 р. в Катеринославі: «Карта эта (де-Боксета) сочинена еще в 1740 году и находится в Сенатском архиве, но копия с ней унаследована мной от первого историка Запорожья А.А.Скальковского. На эту карту часто ссылались запорожцы, когда у них возникали споры из-за земельных владений с соседями. В 1751 году по этой карте отведены были земли в Новороссии сербским эмигрантам, вышедшим в Россию под начальством Хорвата и Куртичем и занявшим земли от средины южного Буга до Днепра, которые запорожцы считали своею исконною собственностью». Ось чому з’явилась карта 1751 р., на якій вказано ще не існуюче на той час поселення сербів Бечея. Воно було, якщо можна так сказати, у перспективі.

І все ж таки, чи можна тепер встановити більш-менш точну дату виникнення поселення? Звернемося знову до праці В.Никифорова: «В 1734 году запорожские казаки, жившие в Крыму, получили от императрицы Анны Иоановны прощение с разрешением вернуться в Россию и поселиться на прежнем месте. С того времени некоторые из запорожцев, почувствовав упадок сил от неустанных военных действий, постоянных тревог и смертельных опасностей, стали оставлять войско…и на излюбленных степных местах заводили зимовники, т.е. хутора, состоявшие из хаты, повитки, пасеки и крыныци».

Заселення земель у 18 ст. йшло швидко: до середини 30-х років у задніпровських землях було вже 40 поселень. Але в результаті війни з Турцією 1735-1739 рр. та нападів татар землі ці знову були залишені. На одній з карт 1740 року позначені російсько-польські та російсько-турецькі кордони і території, що відійшли до Росії  в 1739 р. На полях карти під номерами були перераховані поселення Задніпрських місць, які існували до 1735 року, а потім були знищені. На жаль, частина реєстру втрачена і неможливо встановити назви     7-ми поселень (прочитано 14-ть).

Після закінчення війни з Турцією, колишні та нові поселенці повертаються до своїх рідних місць, раніше покинутих, і відновлюють поселення та засновують нові. З книги В.М.Кабузан «Заселение Новороссии (1719-1858)» дізнаємося, що після чергового перепису 1752 р. серед 51-го поселення, що вже існували в 40-50-х років 18 ст., вказано і Усиківку. Датою заснування вказано 1746 рік. А в 1752 році тут було за переписом вже 109 дворів.

Так що, посилаючись на ці джерела, можемо перенести дату виникнення першого поселення на місці нинішньої Олександрії на 1746 рік. Отож, в цьому році місту виповнилось 250 років.

Минуло 20 років. З того часу стало відомо багато нових архівних документів з історії заселення нашого краю. В основному, дякуючи нашому земляку з Києва А.В.Пивовару, автору вже майже десяти джерелознавчих книг, який працював в  архівах України та Росії. Тепер вже точно відомо, хто заснував перше поселення, на місці якого пізніше постала Олександрія, і не потрібно  посилатись на якогось міфічного козака. Крім того, Анатолій Васильович вважає, що можна ще “зістарити” наше місто на кілька років (1743-1745?), про що свідчать знайдені ним документи. Потрібно лише детальніше їх вивчити та співставити.

І ще – може хто знає, коли в Олександрії вперше почали святкувати День міста?

Надія Жахалова

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s