Про нашу і не нашу релігію

Я не є аж надто віруючою людиною. Не те, щоб мене можна було б назвати атеїстом, але церкву відвідую досить рідко і винятково з цікавості. Відносно недавно оця моя цікавість завела мене в одну з церков Кіровограда, де якраз відбувалася служба. Декілька хвилин я спостерігав? як священик монотонно читав молитву, аж раптом eсі присутні прихожани в одному пориві впали на коліна і опустили свої голови додолу.
Не знаю чому, але у той момент я думав зовсім не про Бога чи священика, який невтомно продовжував свою роботу, а про тих людей, які стояли на колінах. Вийшовши з церкви, пригадав твердження деяких вчених про те, що культурні традиції (а релігія є дуже важливою складовою культури, багато в чому визначальною) надзвичайно стійкі й формують сьогодні політичну та економічну поведінку суспільств.

Дане твердження здається цілком вірогідним, якщо взяти до уваги результати дослідження світових цінностей, яке ведеться від початку 1980 років й охопило більшість (80%) населення земної кулі. Кожні п’ять років відбувається опитування людей, згідно з яким формується світова карта цінностей. Як колись вдало зазначив Ярослав Грицак, для істориків ця карта є приблизно тим, чим для хіміків є таблиця Менделєєва: вона допомагає упорядкувати спосіб думання про зв’язок минулого і сучасного.

Якщо подивитися на карту, то магістральний шлях розвитку можна собі уявити як лінію, що проходить від лівого нижнього до правого верхнього кута карти. Розміщення країн на цій уявній діагоналі пов’язане з розміром їхнього валового доходу.

religion

religion

У правому верхньому куті цієї карті знаходяться найрозвиненіші і найбагатші країни світу — Німеччина, Данія, Нідерланди, Австрія, Швеція, Норвегія, Ісландія. Це країни з відкритими суспільствами. Основна цінність таких країн — людина, захист її прав і свобод. Натомість країни, які вважаються нерозвиненими і бідними (на карті — ліворуч знизу), це країни, у яких панують закриті суспільства, основна цінність яких — держава.

Результати світового дослідження цінностей, зокрема складена на їх основі карта, є доброю ілюстрацією того, як працює історія. Першою і найзагальнішою лінією поділу між різними країнами — «хто куди потрапив» — є релігійна: найуспішнішими й найбагатшими є країни з протестантською та конфуціанською етикою, найбільшими «невдахами» — мусульманські та поганські країни. Класичне християнство в «золотій середині». Іншими словами, якщо є бажання жити довго, вільно і заможно, то краще бути християнином, ніж мусульманином, у християнстві — католиком, ніж православним, у католицизмі — ліпше сповідувати протестантизм.

Як не дивно, але принцип залежності успішного розвитку від релігії спостерігається і у межах нібито конфесійно єдиної України. Власне, ті з читачів, котрі бували на Західній Україні, не могли не помітити, що рівень життя там кращий, ніж на іншій території нашої держави. З погляду релігії цей факт стає зрозумілим, якщо зауважити, що захід України є неправославним, а греко-католицьким. Це поміж іншого дало підстави американському геополітику Самуелю Гантінгтону, автору гучної теорії зіткнення цивілізацій, поділити територію України між так званими Західною та Православною цивілізаціями. Тобто, на думку Гантінгтона, захід України культурно тяжіє до католицьких та протистанських країн Західної Європи та Америки, а решта території України — до православної Росії.

Якщо зауважити два моменти — по-перше, те, що свого часу Макс Вебер, німецький економіст-аналітик, писав, що господарча етика сповідуваної релігії кардинально впливає на вибір економічної моделі суспільства, а по-друге, що зразком успішного розвитку у світі є європейські країни, а не країни слов’янського світу, — то виявляється, що православ’я у порівнянні з іншим християнством є не найкращим фактором економічного і культурного поступу. У світі немає жодної успішної православної країни!

Причину цього дослідники вбачають у принципових відмінностях між Західною та Східною Церквами. І йдеться не про якісь різниці у каноні чи символі віри, а радше відмінності організації церквами суспільного буття. Західному християнству притаманні лібералізм, гнучкість, швидка пристосованість до тих чи інших історичних викликів, а східному — консерватизм, тяжіння до традиції, до звичаїв, овіяних і освячених старовиною.

Ще однією важливою рисою православ’я є його державницький характер. Справа в тому, що князя Володимира, коли він вибирав християнство православного толку, зацікавила не так пишнота Софійського собору в Константинополі чи щось інше, як залежність Константинопольського патріарха від візантійського імператора. Інакше кажучи, після утвердження на київському престолі Володимир прагнув узяти під свій контроль не лише світське, але й духовне життя. Спочатку він спробував реформувати тодішню віру і дати своїм підданим спільних богів. А коли це не увінчалось успіхом, Володимир вирішив запровадити нову релігію. Будуючи імперію, а саме нею була Київська Русь, князь-самодержець вибрав ту релігію, в якій вищий духовний ієрарх підкорявся світському володареві, — християнство візантійського зразка. У підсумку це призвело до того, що православ’я підпало під тотальний контроль держави, що кардинально вплинуло на формування менталітету візантійсько-християнського суспільства. У ньому життя людини відбувається не в багатовимірному духовно-світському просторі, а в нудній площині — державній. Людина вважається такою, що не здатна про себе подбати. Вважається, що людині потрібна «сильна» держава, «добра» влада, яка б про неї дбала і яка краще знає, що їй потрібно. Люди в таких країнах несамостійні, вони фактично втрачають найцінніше — свободу власного духовного розвитку.

Остання ж є однією з характерних рис західного християнства, особливо протестантизму. Недарма Макс Вебер вважав, що протестантизм відіграв ключову роль у створенні системи цінностей капіталізму. А капіталізм — це ринкова економіка, котра в поєднанні з демократією є своєрідною формулою багатства. Погляньмо на карту Західної Європи: найбільш розвинені країни — Німеччина, Англія, Швеція — є протестантськими країнами. Збіг обставин? Можливо. Але, погодьтеся, дуже вдалий збіг. Протестантизм, якому характерна свобода вибору, ініціатива, не міг виникнути в умовах панування держави над релігією. Гантінгтон писав, що відокремлення церкви від держави є типовим для західної цивілізації і не зустрічається більше ніде, такий розподіл вніс величезний вклад у розвиток ідеї свободи на Заході, де людина вважається такою, що здатна сама про себе подбати, держава ж тільки створює для цього умови.

Вище викладене схиляє до думки, що дійсно релігія впливає на економічну поведінку суспільств. Економічному динамізмові сприяє та релігія, яка схильна до експериментування і новаторства, що створює безпрецедентні можливості для амбітних людей, котрі рухають світ вперед.

Проте я у жодному разі не хотів б, щоб у когось із читачів склалося враження, що я критикую православ’я і, навпаки, вихваляю інші течії християнства. Все вищенаписане зовсім не з позицій: ось це добре, а те погане. І тим більше я не говорю, що всі наші біди і негаразди від нашої релігії, тому слід негайно відмовитися від православ’я і стати всім католиками чи протестантами.

Я просто констатую факт: включення України до проекту Світового дослідження цінностей дало новий матеріал для предметної дискусії про її місце на цивілізаційній карті світу.

Борис Шевченко

http://dostyp.com.ua/avtors-ka-kolonka/pro-nashu-ne-nashu-religiyu

 

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s