Кіровоградщина і теорія українського кохання

Лірична тема для сучасного активного громадського діяча, здавалося б, незвична, а тим часом народний депутат України Микола Томенко кілька разів перевидавав свою книгу “Теорія українського кохання”. У ній знаходимо дослідження, фрагменти листів, у т. ч. творів наших земляків, відомих людей, причетних до центрально-українського регіону в контексті їх ставлення до вічного почуття, особистого його відчуття.

Звернемо увагу на цитовані у виданні щоденники Володимира Винниченка, який на початку ХХ століття дійшов висновку: “Єдиний сенс, єдиний інтерес у житті – любов… Але уміння, здатність любити є така сама трудна, як і всяка інша здатність… І як нудно, сіро проходить життя людей неталановитих, так нудно й нецікаво живуть без любові навіть талановиті”. Володимир Кирилович розділяв поняття кохання та любові. На визначення першого вплинули тодішні європейські концепції “вільної любові”. Отже, кохання – це “зойк крові, це бездушний, непереможний голод тіла… Кохання саме себе пожирає, як вогонь, і коли задоволене, лишає по собі нудний, сірий попіл… Кохання приходить зразу, в один момент і може одійти з такою ж раптовістю і несподівано… Кохання любить тільки себе і для себе… Кохання є цвіт, з якого виростає рідкий овоч – любов. Без цвіту немає плоду, але цвіт не є-плід і не всякий цвіт перетворюється в плід. Тисячі кохань обсипаються безплідними, усихають, не встигши розквітнути до зерна любові”. Любов же з
а Винниченком “це вростання, це просякання до найтемніших куточків одної істоти другою”. Вона приходить пізно, за коханням, “після його оргій, після жадних криків і лютого, дикого шепоту жаги. Вона ходить тихо, безшумно, з уважним поглядом, загадковою посмішкою… Любов оддає себе для любого”. І якщо кохати можна одночасно “двох, трьох, п’ятьох, стільки, скільки вистачить сили тіла і вогню”, то “любити можна одночасно тільки одного”.

У щоденнику письменника збереглися начерки структури книги під робочою назвою “Мораль”, де Винниченко зазначає, що любові не можна навчити.

Микола Томенко підкреслює, що роздуми навколо теми моралі в романах нашого земляка “Чесність з собою” та “Заповіт батьків” стали предметом широкої дискусії.

“Я Вас люблю, люблю за те, що в Вас молоде серце, що в Вас весна на душі, люблю так, як поети люблять річку в красних берегах, у садах, у пишних прохолодних левадах. Кому ж і любити гарну дівчину, панну між паннами, як не нашому брату?.. Ваш голос тривожить мою душу!.. Жажду Вас бачить і чуть!..” – це вже з листа до Лесі Милорадовичівни письменника Пантелеймона Куліша, який у середині XIX століття відвідував Олександрівку і навколишні села. А ще у різний час любовні послання він адресував Марко Вовчок, Парасці Глібовій, Ганні Рентель.

Інтерес у книзі М.Томенка викликають згадки про корифеїв українського театру. Режисер і актор Микола Садовський та визначна акторка Марія Заньковецька недовго жили як закохане по¬дружжя. Цій жінці поклонялися А.Чехов і Л.Толстой. П.Чайковський підніс їй після однієї з вистав вінок із написом: “Безсмертній від Смертного”. У той же час “її чисте кохання було порушено конкурентками не стільки на почуття, скільки на славу М.Садовського”. Як згадували сучасники, Микола Карпович напередодні смерті постійно повертався до теми свого кохання: “Я дуже винен перед Марусею, тяжко винен. Ех, почати життя спочатку…”.

Історія боротьби кохання і любові простежується у листах Миколи Куліша (деякий час працював редактором зінов’євської газети “Червоний Шлях”) до дружини та Олімпіади Корнєєвої-Маслової. Останній письменник, зокрема, писав: “Вранці і вдень, і ввечері я думав про Вас і згадав все по порядку. Якщо я доживу до хоча б трошки прихильного віку, я обов’язково напишу поему в прозі (про наше кохання). Це буде прекрасний твір, пропахлий морем, степом, диким маком, весняним дощем, ніжний і сумний до слізної радості”.

У 1937 – 38 роках, в останній період свого життя, на Добровеличківщині та в Новоукраїнці мешкав письменник Микола Вороний. Перше кохання до нього прийшло у семилітньому віці і “гарним спомином лишилося в пам’яті на все моє життя, хоч потому я ще багато раз закохувався”. Кохання до В.Вербицької швидко привело до шлюбу. Він, втім, тривав лише півтора року, залишивши по собі сина Марка і трагедію ображеного кохання поета. Микола Вороний залишив спогад про “таємницю життя” Івана Франка: “Все своє життя він кохав тільки одну пані, і кохав її платонічно, як Данте свою Беатріче. Не назову її прізвища, а тільки під іменем Регіни І. Франко виводить її у своїх поетичних та прозових творах “Лісова ідилія”, “Перехресні стежки”.

Серед віршів виділимо рядки Володимира Сосюри, написані 1922 року (за рік до цього поет проходив червоноармійські курси в Єлисаветграді і дебютував у місцевих “Известиях”): «Так ніхто не кохав. Через тисячі літ Лиш приходить подібне кохання…».

Завершуючи написання своєї книги, М.Томенко дійшов таких висновків: “Українці ніколи не були циніками, тому сьогоднішня “еротизація” нації через масову культуру чи то зі Сходу, чи то із Заходу є не лише антиполітичною та антиестетичною: вона – протиприродна. Символом українського кохання завше була душа, точніше – серце. Тіло ж, на відміну від культур деяких інших народів, ніколи не було ідолом обожнювання. Тому марними будуть наші намагання віднайти яку-небудь Венеру українську в скульптурних формах або серед численних малярських праць… Етнопсихологічні, соціокультурні традиції українства об’єктивно утримували тему інтимних стосунків від публічності… Кохання від серця… – це така українська традиція, яку спостерігаємо і в історії, і в щоденному житті, яка попри нинішню небачену прагматизацію не втрачає здатності до виживання. Кохання від серця приречене на нові життя хоча б тому, що воно є невід’ємною частиною етнопсихології, ментальності українця, а ще й тому, що, за легендою, краса мусить завжди переагати… ”.

Сергій Шевченко для Першої електронної газети

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s