Україна, геополітика та енергоефективність

Україна демонструє стабільне зменшення споживання енергії і поліпшення власної енергоефективності. Проте світова тенденція, на жаль, зворотна.

 

Так, Китай, Індія, Росія та деякі інші держави з року в рік збільшують споживання енергії, погіршують свій індекс енергоефективності і нівелюють зусилля розвинених держав зі зменшення негативного впливу людини на оточуюче середовище.

 

Розвинені держави, які здійснюють найбільший вплив на оточуюче середовище – США, Німеччина, Франція, Сполучене Королівство тощо, – хоч і демонструють тенденцію до поступового підвищення енергоефективності та зменшення енергоспоживання, проте не готові до радикального зменшення викидів.

 

Це призводить до стабільного зростання середньої температури – тобто, до глобального потепління.

 

У той же час, світ знаходиться на порозі нового глобального конфлікту, що вже вилилось в існування кількох гарячих точок на карті світу.

 

Таблиця 1. Споживанния енергії (кг рідкого палива в еквіваленті на душу населення) в окремих країнах

Держава 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014
Ісландія 12,73 14,75 16,35 16,91 18,16 17,63 18,8 17,6
США 7,75 7,50 7,06 7,16 7,03 6,81 6,91 6,92
Росія 4,73 4,84 4,56 4,93 5,11 5.05 5,17 5,09
Казахстан 4,29 4,52 3,94 4,56 4,67 4,40 4,79
Німеччина 4,03 4,08 3,83 4,03 3,79 3,88 3,87 3,75
Туркменістан 3,63 3,74 3,99 4,50 4,84 4,94 5,01
Великобританія 3,46 3,40 3,16 3,22 2,97 3,02 2,98 2,75
Україна 2,95 2,94 2,49 2,88 2,76 2,69 2,55
Білорусь 2,89 2,91 2,81 2,92 3,10 3,22 2,88
Польща 2,55 2,57 2,46 2,66 2,65 2,57 2,57 2,50
Китай 1,55 1,58 1,69 1,85 1,94 2,08 2,23
Світ 1,80 1,80 1,77 1,88 1,85 1,86 1,87
Молдова 0,93 0,88 0,90 1,00 0,93 0,96 0,86
Індія 0,49 0,50 0,54 0,56 0,57 0,60 0,61

 Джерело: Світовий банк (дані станом на 03.06.2016)

З огляду на статистичні дані, Україна демонструє стабільне зменшення споживання енергії. Споживання нафти в тисячах барелів за день у 2009 році склало 348, а у 2014 зменшилось до 255.

 

Усі ці фактори впливають на поліпшення індексу енергоефективності. Наша країна за два роки спромоглась піднятись у світовому рейтингу енергоефективності з 95-ї на 44-у позицію. Нам довелось зробити акцент на зменшенні споживання енергії – по-перше, через військово-політичний конфлікт з Росією, по-друге, через складну економічну ситуацію.

 

Таблиця 2. Споживання нафти в тисячах барелів ЗА ДЕНЬ у 2009 та 2014 роках

Місце за даними 2014 р. Країна Тис. барелів на день2009 р. Тис. барелів на день2014 р.
1 США 18 690 19 030
2 Європейський Союз 13 630 12 530
3 Китай 8 200 10 480
8 Росія 2 740 2 800
33 Польща 545 510
47 Україна 348 255
42 Швеція 328 295
151 Таджикистан 38 12
191 Чад 1 1,7

Джерело: довідник ЦРУ

Найцікавішим є те, що далеко не всі країни прикладають зусиль до зростання власної енергоефективності. Передусім це стосується Китаю.

 

Ця країна постійно нарощує темпи виробництва, проте не вельми турбується про його безпечність для навколишнього середовища. Це відбувається попри обіцянки приєднатись до боротьби з глобальним потеплінням та зменшувати викиди.

 

Загалом у світі існує тенденція до зростання енергоспоживання: з 1,80 у 2007-му році – до 1,87 у 2013-му.

 

Ситуація, коли частина країн зменшує свої шкідливі викиди, збільшує власну енергоефективність і сприяє тому, щоб сповільнити процеси глобального потепління, а інша частина зводитиме ці зусилля нанівець – призведе до того, що негативні наслідки від зміни клімату триватимуть.

 

В той же час, країни, що намагатимуться їм запобігти, сповільнюватимуть свій економічний розвиток, а країни, що йому сприятимуть – прискорюватимуть.

 

Зрештою, ми зможемо отримати новий розподіл світу на два полюси – не за економічними та ідеологічними моделями, як це було під час існування “холодної війни” між країнами Варшавського договору та НАТО – а за відповідальністю перед людством та планетою.

 

Будь-які прогнози на довгострокову перспективу можливі у разі збереження стабільного розвитку світової економіки. Проте наростання військово-політичної нестабільності одразу в кількох регіонах світу зводить правдивість прогнозів до мінімуму.

Отже, проблема глобального потепління – це проблема розуміння чи нерозуміння глибини загрози з боку політичних лідерів.

 

Світ не зможе бути заручником безвідповідальності керівництва котроїсь із країн, нехай навіть з великими площами, ресурсами та населенням, як Китай, Індія чи Росія. Їх діяльність – це виклик усьому цивілізованому людству. Задача таких країн – досягнути більшого економічного і політичного впливу у світі, ніж країни Великої сімки.

 

Це неминуче призведе до конфлікту.

Сторони конфлікту вже сьогодні починають виділятись.

 

З одного боку – це країни “демократичного табору”, що входять до Великої сімки, НАТО та ЄС, з іншого – країни “тоталітарних режимів”, що входять до БРІКС, Шанхайського договору та Митного союзу.

 

Розвиток подій може мати кілька шляхів:

1. Глобальний військовий конфлікт

2. Досягнення дипломатичного компромісу

3. Економічна і політична ізоляція з боку розвинених країн

4. Зміна політичних режимів у країнах-сторонах конфлікту

 

Глобальний військовий конфлікт – це найгірше, що може статись. У підсумку він може призвести до використання ядерної зброї і знищення всього живого на землі. Звісно, він призведе і до зупинки шкідливих виробництв, проте екології буде завдано непоправної шкоди.

 

Однак, цей сценарій є одним із найменш імовірних.

Досягнення дипломатичного компромісу між ворогуючими таборами є ще менш вірогідним варіантом виходу з кризи. Дипломатія не здатна вирішити причин, які змушують лідерів недемократичних режимів боротись за світове панування. Будь-які компроміси ними сприймаються як слабкість з боку супротивника та сигнал для подальшого наступу.

 

Чим довше триватимуть спроби досягнути домовленостей, тим глибшою ставатиме проблема.

 

До економічної і політичної ізоляції деяких країн вже сьогодні прийшли лідери Великої сімки та ЄС. Звісно, сталось це через порушення Росією недоторканності кордонів сусідньої держави. Але ці санкції сприяють також і вповільненню розвитку російської економіки, а отже – зменшенню парникових викидів.

У перспективі це може стосуватись більшої кількості держав.

 

Проте, цей крок не тільки завдасть збитків економікам ізольованих держав, а й тим, хто їх ізолюватиме.

 

А оскільки питання зміни політичного керівництва держав у західних країнах вирішується значно швидше і простіше, демократичні системи будуть використовуватись недемократичними країнами для підриву своїх ворогів із середини, підтримуючи популістичні та радикальні політичні сили.

Тож тут питання буде лише в тому, кому швидше вдасться змінити режим.

 

Висновки

Найбільш доцільний шлях для подолання глобального потепління – це зміна політичних режимів у провідних економіках світу на більш відповідальні і створення нового формату світової безпеки, в якому б світові лідери ставились до проблем екології з повним усвідомленням наслідків для нащадків.

 

Дмитро Сінченко, спеціально для УП

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s