Дивні лабиринти мистецької премії

Премія імені Олександра Осмьоркіна у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства заснована в Кропивницькому більше десяти тому у трьох номінаціях. Серед них – національна традиція, новітні спрямування та мистецтвознавство та історія мистецтв. За ці роки її лауреатими стали двадцять живописців, два скульптори,  сім мистецтво знавців, два журналісти та один колектив. І минулого року навіть почали подейкувати, що премія може …. «зникнути» та припинити своє існування не то через «великий гурт», не то через скруту з коштами у обласної влади. Та не сталося, як комусь гадалося. І цього 2016 року на її здобуття висунуті кандидати. Їх  шестеро, з яких днями троє залишиться домінантами, а двоє стане лауреатами.

Два роки тому в номінації мистецтвознавство та історія мистецтв намітилися певна криза – не було названо лауреата, а минулого 2015 року переможцем назвали колектив з трьох осіб які її заслужили через організацію ними випуску набору листівок. Цими щасливчиками стали три працівники обласного художнього музею очолювані його директоркою Тетяною Ткаченко. Цей здобуток чи не «найбільший» за всю історію обласної мистецької  премії. Та здається  далі цим не обмежиться. Якщо уважно придивитися до трьох претендентів 2016 року, то серед них є один у вигляді «молодого дарування», якого висунули авансом. Здається це сталося через шпаринку в преміальному положення означену словом «рукопис». І якщо наслідувати цю логіку, то наступного року серед домінантів обласної літературної премії може з’явитися навіть Микола Гoголь  з третім томом «Мертвих душ», яких теж ніхто в очі не бачив. Так почавши шукати хоч якість  «живі» твори претендента Ірини Босої громадськість означена в положенні про премії нічого не виявила. Жодної брошурки, жодної «замітки в заводській багатотиражці», а про друковані наукові твори взагалі говорити важко. Рукопис якось довідника бачило лише журі. А чи стане той рукопис довідником чи словником і яким накладом у майбутньому?  От якщо стане, то  тоді  і буде привід претендувати, а зараз є у інших претендентів саме те, що можна почитати, подивитись і навіть потримати в руках.

Претендентів цього разу у згаданій номінації врожайно троє, і чи не через проблему «складного вибору» всі вони та їх буття, і не на дивину почали обростати чутками. Чутками у вигляді такого собі компромату, бо в «культурі» як і «пральні» без цього неможна. Гола правда буває лише у лазні далекій від фантазій. Головна плітка, яка стосується всіх трьох звучить більш ніж інтригуючи і  так – «не самі писали, передрали, писали за них». Смішно, але і написане «чужими руками» не у всіх можна прочитати. І це стосується саме Ірини Босої. В двох інших тої проблеми немає, бо є живі видання, десятки статей в світовій мережі Інтернет.

А ще є і прихована інформація, є згадується в поданнях, які оприлюднили організації, що висували, але офіційно не озвучена журі. Наприклад у листі-поданні  на претендента Анатолія Авдєєва згадано про випуск значків( тої тематики, що і художні листівки минулорічних лауреатів) та організацію роботи мистецького сайту «Живописна Кіровоградщина». Є надія, що на виставці робіт цей «прихований» момент стане доступний для ознайомлення громадськості.  Та й ЗМІ крім електронних про претендентів поки що мовчать, і можуть не встигнути до оголошення лауреатів.

То ж на мою думку, положення про премію варто відкоригувати в моментах рукописів та ознайомлення громадськості, бо працюють  вони не так як того можна було б  бажати і громадськості і претендентам.

Хороша справа обласна мистецька премія для заохочення, визначення здобутків та популяризації мистецтва, але популяризація «в темну», як у випадку з Іриною Босою їй не личить. Це виглядає, як фьючерський продаж зерна майбутнього ще не зібраного врожаю. А якщо форсмажорні обставини, як у Гоголя, і ніхто нічого не почитає і не буде нічого крім згадки про піч чи пожежу. Чи рукописи не горять?

А ще можна звернути увагу і на інші дивні обставини висунення та рекламування творів та претендентів і лауреатів. Однім буває згадують в рекламних цілях усе крім дитячого садка , а іншим зась і все по скромному. В роботі музеїв, що висувають претендентів дивує якесь перехресне висування колег, а не своїх. Скромність? А ще замовчування біль важливого і покривання його дрібницями. Останнє стосується для порівняння ваги припустимо мало не навмисне «непомічання» видання книги-альбома «Образотворче мистецтво Кіровоградщини: Минуле і сучасність» та для порівняння та «запеклої уваги» до набору художніх листівок.

У підсумку можна констатувати, що ідея та факт існування  премії Імені Олександра Осмьоркіна позитивний. Але має місце і тиск на журі та інтриги і телефонне право. І це не лише базарні чутки. Пані Валентині Животовській, під чиїм патронатом перебуває і журі премії,   і сама премія варто на це зважити. Про корупцію та декларування нажитого тільки і пишуть, і прикро буде коли цей бруд впаде і на таку поважну і шановану премію. Чи не через таке серед претендентів і перебуває вище згадана Ірина Боса, а за неї розпочато агітацію деякими обвішаними званнями особами. Про певні змови та домовленості у цій справі може свідчити і такі очевидні факти, що серед лауреатів просто табором стоять родини керівників обласної організації НСХУ.  Просто вимальована чітка схема – «батьки і діти». І чи лауреат минулих років цієї премії Олександр Босий почав використовувати цю схему «телефонним тиском» з Києва на Кропивницький.  Звичайно через важко претендентам Миколі Цуканову та Анатолію Авдєєву, живучи в Кропивницькому, і не маючі великих зв’язків у столичних колах розраховувати на перемогу над таким спрутом.

Так чому може припинити існування мистецька премія? Через брак кандидатів чи брак коштів? Здається найбільша загроза криється у інтригах та змовництві. Невже, щоб припинити інтриги та змовництво для пані Животовської теж потрібна команда з Києва?  Як що не буде такого дзвінка, то варто цю публікацію прирівняти до нього. Бо іноді не варто і розмовляти або вживати «промовистий мат», а варто лише пам’ятати – за вами спостерігають і все вам врахується.  То ж не має потреби культуру, як у відомому всім анекдоті, опускати до рівня пральні.

Дивні лабиринти мистецької премії

Читать полностью: http://h.ua/story/433757/#ixzz4QA5MXsoj

Про ці оголошення

Occasionally, some of your visitors may s

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s