Голодомор як геноцид: якою має бути доказова база?

Фото:  ГУРТ

Яким має бути визначення Голодомору, щоб він мав шанси бути визнаним геноцидом в ООН.

Остання субота листопада – День пам’яті мільйонів громадян радянської України, полеглих в пекельних голодних муках в 1933-м. Ми згадуємо цю страшну трагедію раз на рік, щоб потім забути до наступного року, адже наше повсякденне життя нелегка, а найближчі перспективи неясні. Зате забуваємо про те, що інакше і бути не може, адже живемо, як висловлювався Джеймс Мейс , в постгеноцидному суспільстві.

Щоб вийти з постгеноцидного стану, треба перш за все зрозуміти, що з нами сталося в 1933 році, і донести це до всього людства, тобто винести на рівень ООН визнання Голодомору геноцидом.Вчені давно це зрозуміли, але не змогли достукатися до політиків, навіть вітчизняних. Навколо Голодомору накопичилося чимало міфів. Вистачає і вчених, ці міфи не заперечують, а деякі навіть піднімають їх на щит.

В тему: Голод 1933 року. Частина 3: Людоїдство

Ось підписаний Петром Порошенко 1 листопада 2016 року Указ Президента України «Про заходи у зв’язку з Днем пам’яті жертв голодоморів». Голодоморів в множині! В Указі перераховані протокольні заходи – і тільки. Але це ще півбіди. Біда в тому, що влада в питаннях, пов’язаних з Голодомором, прислухається ні до вченим, які є фахівцями з даної проблеми, а до непрофесіоналів, зокрема академічним і університетським вченим, які керуються почуттями або амбіціями, а не пошуком істини.

Немає провини самого Порошенка в тому, що він налічує аж три голодомори, зазнав український народ в першій половині ХХ століття. Множинність голодоморів офіційно визнали його попередники. Але президента і Адміністрацію слід звинуватити в тому, що вони не замислюються, щоб в 2018-му, в 85-ту річницю Голодомору, винести на суд людства позбавлену міфів картину найбільшої в тисячолітній історії українського народу трагедії. Ми змусили власний парламент визнати Голодомор геноцидом, але спроба підтвердити це визнання резолюції ООН в 2008 році виявилася провальною. Провалом може закінчитися така спроба і в 2018-му. Розуміючи це, влада може утриматися від неї, що неприпустимо.

Один або кілька голодоморів?

16 листопада 2016- го з’явилося повідомлення про внесення до порядку денного ізраїльського Кнесету питання про визнання Голодомору геноцидом. У газеті «День» воно супроводжувалося коментарями колишнього посла України в Ізраїлі Юрія Щербака та голови Асоціації єврейських громадських організацій та громад Йосипа Зісельса. Обидва скептично оцінили можливість визнання ізраїльським парламентом Голодомору геноцидом. Коли ця стаття побачить денне світло, ми вже будемо знати результат.

Було б добре, якби він виявився позитивним. Але подивимося правді в очі: обліплена міфами сучасна версія Голодомору непереконлива для іноземців. Треба розуміти і те, що тема українського Голодомору за останні три десятиліття стала однією з найбільш досліджених у світовій історіографії: більше 20 тис. Публікацій. Якщо в нашій версії Голодомору траплятимуться натяжки, іноземні вчені негайно схоплять за руку.

Аналіз міфів варто почати з термінології. Трьома голодоморами вважається голод 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років, а на рівень геноциду виноситься передостанній. Однак інфляція понять, так само як і інфляція грошей, до добра не доводить. В українській діаспорі винайшли термін «голодомор» (голодний мор), щоб відокремити голод 1932-1933 років від інших трагедій і представити його urbi et orbi як явище унікальне. Подібними міркуваннями керувалися і вірмени, коли відокремили геноцид в 1915 році від страшних погромів з десятками тисяч жертв в 1895-1896-му і 1909-му.

В обох випадках підхід був однаковий: уникнути баналізації тієї трагедії, яка повинна була коштувати кваліфікацію геноциду. Євреї спочатку надали своєї трагедії власне ім’я, а потім намагалися донести його до свідомості людства, Голокост є геноцидом. Найбільші відносні (в розрахунку на чисельність населення) втрати від голоду 1932-1933 років в СРСР отримали казахи.У них теж є власне ім’я цієї трагедії – Ашаршілік.

На відміну від голоду 1932-1933 років, який стався між переписами 1926 го і 1937-го, і 1939-го, голод 1921-1923 та 1946-1947 років не мають «переписний вилки». Обидва вони були після тривалих воєн, супроводжуваних величезними втратами і масштабними міграціями.

В тему: «Третій радянський голод» в Україні

Безсумнівно тільки одне: кількість загиблих від голоду вимірюється в них десятками тисяч, а не мільйонами. В обох випадках радянська влада визнавала наявність голоду, викликаного катастрофічною посухою і післявоєнної розрухою, тобто всім зрозумілими причинами, а тому погоджувалася приймати іноземну гуманітарну допомогу. Американська адміністрація допомоги (АРА) та місія Нансена надали в 1922 році голодуючим селянам Півдня України 193 млн пайків.

Адміністрація допомоги і відбудови при ООН (ЮНРРА) поставила в Україну в 1946-1947 роках 234 тис. Тонн продовольства. За кадром залишилося те, що у голодуючих селян хліб забирали в 1921-1923-му, щоб нагодувати петроградських і московських робітників, а в 1946-1947-му – щоб годувати населення Центрально-Східної Європи і таким чином підтримати місцевих комуністів. Однак цілеспрямованого наміру знищувати власне населення голодом в цих випадках при владі не було.

В тему: Голод 1933 року. Частина 4: Агонія села

Гуманітарна допомога не дозволила перетворитися голоду в голодний мор. Так навіщо називати обидва голоду голодоморами? Ставлячи в один ряд всі три голоду, два з яких геноцидом не були, а третій геноцидом визнав тільки парламент України, ми ризикуємо заблокувати міжнародне визнання Голодомору геноцидом.

1 червня 2016 року в Національному музеї «Меморіал жертв Голодомору» відбулося обговорення назви Дня пам’яті. На ньому були присутні представники Адміністрації президента України. Все, що написано в попередніх абзацах, було сказано на цій зустрічі. І все-таки в Указі Петра Порошенка від 1 листопада 2016 року залишилося три голодомори.

Як визначати хронологічні рамки Голодомору? Коли він датується звичними двома роками, то механічно об’єднується з загальносоюзним голодом 1932-1933 років, який мав іншу природу.Неправомірне об’єднання підкреслюється також твердженням про те, що влада забирала у селян хліб і таким чином викликала голодний мор. Насправді Голодомор тільки побічно пов’язаний з хлібозаготівлями. Він був каральною операцією, що здійснюється під виглядом хлібозаготівель.Щоб відокремити Голодомор від загальносоюзного голоду, треба розібратися в суті останнього.

каральні методи

Влада забирала хліб у колгоспників та одноосібників методами продрозкладки, яка тривала з 1930-го по 1932-й. З кожним роком селяни працювали в полі все гірше, тому що переконувалися: як не працюй, а хліб заберуть. Всі три роки були врожайними, але від села надходило все менше хліба, внаслідок чого експорт зерна різко знизився і в місті почалися продовольчі труднощі.Хороший урожай гине від бур’янів при вирощуванні, в ході недбалої транспортування і поганого зберігання, а держава звинувачувала селян у саботажі і вилучала у них весь хліб, який тільки могло знайти.

Зрештою Сталін відмовився від продрозкладки, тобто визнав право власності селян на сільськогосподарську продукцію, і в січні 1933-го перейшов від конфіскаційної до податкової практики. Тобто було зроблено те, що зробив Ленін у березні 1921 року, коли перейшов до нової економічної політики. Тепер примусово об’єднані в колгоспи селяни знали навесні, скільки зерна повинні відвантажити державі восени, і всі втрати врожаю ставали їхніми. Криза в економічних відносинах міста і села, який набув вигляду загальносоюзного голоду 1932-1933 років, вичерпався.

Включення українського голоду 1932 року в хронологічні рамки Голодомору небезпечно з точки зору визнання його геноцидом. Голод у першій половині 1932 року на території України було загальносоюзним. Здійснюючи розверстку, держава спочатку забирало весь хліб, а потім надавало голодуючим селянам продовольчу, фуражну і насіннєву допомогу, щоб врятувати урожай наступного року. Маючи перед собою безліч фактів такої «допомоги», яку за кордоном сприймають без лапок, наші опоненти здивовано запитують: де ж тут геноцид? І вони мають рацію …

В тему: Голод 1933 року. Частина 5: Останній непман. Герой Блажівський – месник народний

Якщо ми все-таки позначаємо Голодомор двома роками, то треба розуміти причину. Каральна операція, яка почалася в Україні 1 січня 1933 року, протягом попередніх двох місяців випробовувалася в деяких селах, поставлених на «чорну дошку» за «борги» по хлібозаготівлях.Ця каральна операція поділялася на чотири розведені в часі ланки:

– Конфіскацію всього наявного у селян продовольства тривалого зберігання,

– Блокування пограбованих селян в їх селах,

– Блокаду повідомлень про те, що відбувається в селах, де панує абсолютний голод,

– Надання під фанфари селянам, які «отримали продовольчі труднощі внаслідок незадовільного відношення до роботи в колективних господарствах, продовольчої, фуражної і насіннєвий допомоги».

Українські селяни активніше протестували, ніж всі інші, проти колективізації, яка проходила в прихованій «комуни» формі навесні 1930 року.

В тему: Розсекречені фото селянських повстань в Україні перед Голодомором

Сталін тоді опублікував свою знамениту статтю «Запаморочення від успіхів», яка гарантувала селянам присадибна ділянка, і на півроку призупинила колективізацію. Восени 1930-го колективізація відновилася, але в артільній формі. У наступні роки селяни зосередили свої трудові зусилля на присадибній ділянці, щоб забезпечити себе продовольством до нового врожаю. Ось це продовольство і було конфісковано в січні 1933-го в Україні і на українській майже на 70% Кубані.

1 січня 1933 року генсек направив керівникам України телеграму з вимогою оголосити селянам, щоб вони здавали державі «раніше розкрадений і прихований хліб». Тих, хто здавав хліб добровільно, він обіцяє не репресувати, а всі інші повинні були бути покарані відповідно до закону від 7 серпня 1932 року, відомого в народі як «закон про п’ять колосків».

Сталін знав, що урожай 1932 року було вилучено заготівельниками або втрачений через недбалість незацікавлених в цьому селян. Суть телеграми полягала у встановленні «всіх інших», тобто в обшуку кожної селянської хати, що давало можливість вилучити всі продовольство.Конфіскацію під наглядом чекістів здійснювали бригади, які формувалися з міських робітників, службовців і місцевих членів комітетів бідноти.

Потужна пропаганда, розгорнута в містах, малювала селян винуватцями «продовольчих утруднень», які приховували від державного обліку урожай в «підземних пшеничних містах».Перед кіносеансами демонструвалися репортажі про виявлені чекістами в колгоспах «чорних комор», а в селянських хатах – «чорних ям». Селяни дійсно приховували залишки врожаю, майже повністю вилученого хлібозаготівельників. Однак після всіх обшуків, проведених у відповідності зі сталінською телеграмою, було знайдено 1,7 млн пудів зерна, а заготівельники вилучили перед цим 223 млн пудів. Отже, не хлібозаготівлі стали причиною Голодомору.

Чи можна було за кілька тижнів очистити всю сільську місцевість від їжі? Виявилося, що можна.Протягом трьох років сталінської продрозверстки склалися напружені відносини між основною частиною села і бідняками. Адже хлібозаготівлі здійснювалися «демократично»: на загальних зборах бідняки «разверстивалі» між дворами спущений на село план. Бідняків не треба було вмовляти конфісковувати у сусідів все продовольство. Тим більше що останнім переходило до них, а вони не мали добре поставленого присадибного господарства і були голодні.

Конфіскація всієї їжі за півроку до нового врожаю – вбивчий аргумент. Існували навіть постанови про натуральні штрафи “боржників” м’ясом / салом і картоплею, але не більше. Наші опоненти вимагали: покажіть документ про конфіскацію всієї їжі! В архівах такого документа не знайдено. І ніколи не буде знайдено, тому що сталінська каральна операція здійснювалася на підставі усних розпоряджень.

Опублікований документ Староминская райкому Північнокавказького краю, який датується листопадом 1932 року, і реакція на нього глави Надзвичайної хлібозаготівельної комісії в Україні, голови Раднаркому СРСР Молотова. Райпартком ухвалив «застосувати найбільш суворі заходи впливу і примусу, здійснюючи вилучення всіх продуктів харчування» в станиці Новосельській, а Молотов назвав таку санкцію «небільшовицької». Дійсно, радянським вождям не хотілося поставати катами мільйонів в очах власного населення.

Однак ми тепер маємо документ: зібрані воєдино свідчення тих, хто вижив в Голодомор. Тетяна Боряк вилучила кілька рядків про конфіскацію всієї їжі з опублікованих в різний час і в різних місцевостях +1374 спогадів свідків трагедії. З цих рядків склалася книга обсягом 720 сторінок, опублікована видавництвом «Кліо» у жовтні 2016-го. Суб’єктивні свідчення кожного, хто вижив в 1933 році, обьектівізіруются кількістю людей, які оприлюднили причину голодного мору. Ось це документ!

В тему: Голод 1933 року. Частина 6: Трагедії простих людей

В ООН без міфів

Розглянемо тепер інші елементи сталінської каральної операції. Блокування пограбованих селян в їх будинках з метою недопущення втечі в інші регіони країни має документальну основу, і документи опубліковані. Голод у першій половині 1932 року в Україні був важчий, ніж в інших регіонах, хоча тоді був конфіскований тільки хліб і 3 млн голодуючих в пошуках їжі розтеклися по сусідніх з Україною місцевостях. Щоб це не повторилося в першій половині 1933 року, Сталін мав дати відповідні вказівки.

Інформаційна блокада трималася аж до грудня 1987, коли Щербицький змушений був офіційно визнати наявність голоду, про який знали всі. Залишається пояснити остання ланка сталінської каральної операції, тобто надання державної допомоги голодуючим селянам. Федеральне архівне агентство Росії (Росархів) в 2009 році опублікувало документальний збірник про голод в СРСР початку 1930-х, що складається з кольорових факсиміле документів, завдяки чому у читачів виникало ефект присутності у відповідному архіві.

Які думки могли виникнути у людей, коли вони бачили оригінали документів за підписом Сталіна про надання продовольчої, фуражної і насіннєвий допомоги в першій половині 1933 року ураженим «продовольчими труднощами» регіонах, в першу чергу і в найбільших кількостях України і Кубані?У передмові голова Росархіву Козлов писав: «Ми пропонуємо, перш ніж поважні міжнародні або національні державні структури захочуть висловитися з політичними оцінками про” голодомор-геноцид “в Україні, не поспішати з ними».

Прагнучи бути переконливим, глава архівів навіть порушив неписане правило, коли вжив «в Україні» замість «на Україні». Величезні кошти на друкування збірника кольорових факсимільних копій документів обсягом 518 сторінок не були витрачені даремно.

Аналізуючи останню ланку в сталінської каральної операції, тобто продовольчу допомогу держави голодуючим селянам, ми повинні пояснити urbi et orbi її причину. Адже не випадково Козлов в тому ж передмові тріумфував: «Не знайдено жодного документа, який підтверджує концепцію” голодомору-геноциду “на Україні (вже” на Україні “. – Авт.), Або хоча б натяку в документах на етнічні мотиви того, що сталося. .. Не варто спрощувати історію голоду в СРСР, зводячи його, нехай навіть в окремому регіоні, до знищення будь-якого народу ».

Тут ми підходимо до ще одного поширеному міфу, пов’язаного з Голодомором. Якщо не позбутися від нього, трагедія нашого народу гарантовано не буде підпадати під формулювання Конвенції ООН про геноцид від 9 грудня 1948 року. Досить давно в нашій північноамериканської діаспори з’явився вираз «український Голокост», під яким розуміли Голодомор.

В Україні вираз стало популярним завдяки своїй образності і синонімічного поєднанню Голокосту з геноцидом. Але таке слововживання закріплювало уявлення про спробу керівників Кремля завжди знищувати українців як етнічну спільність. Поширення цього подання в діаспорі полегшувалося тим, що її представники відчували себе громадянами країни проживання, а з Україною їх пов’язувало лише почуття етнічної спорідненості. Значна частина громадян України теж має загострені етнічні почуття, пов’язані з відсутністю в радянські часи громадянського суспільства (в соціальній системі координат) і його відповідності – політичної нації (в національній системі координат).

Деякі патріотично налаштовані громадяни досі обурюються: чому з внутрішніх паспортів зникла графа «національність» ?! Коли ж перед міжнародною громадськістю Голодомор зображували як «український Голокост», ефект був протилежний очікуваному. Адже в СРСР українців не переслідували так, як євреїв в Третьому Рейху: де знайшли, там і репресували.

Як це вперше визначив Роберт Конквест, Голодомор був наслідком терору голодом. Будь-який державний терор є знищенням частини певної спільноти, спрямованим на те, щоб та частина, яка залишається в живих, вела себе так, як вимагало держава. У 1930 році держава оголосила певну кількість селян кулаками і репресував їх, щоб все інші об’єдналися в колгоспи.

У 1933-му конфіскувала у всіх селян продовольчі запаси, а через деякий час початок годувати тих, хто вижив і був здатний сумлінно працювати в колгоспі під час посівної кампанії 1933 року. Як висловився генеральний секретар ЦК КП (б) У Станіслав Косіор, втікачів саботажників «навчили уму-розуму». Загибель частини, яка виявилася багатомільйонної, стала переконливим аргументом для тих, хто вижив, відмовитися від єдиної зброї, яке було у селян в їхньому протистоянні з державою, – саботажу.

Виникає питання: чому в січні 1933 року Сталін використав два протилежних за знаком методу боротьби з кризою: в масштабах всієї країни – відступ від комуністичної доктрини, яка вимагала ліквідувати приватну власність і пов’язані з нею товарно-грошові відносини і вільний ринок, а в масштабах України і Кубані – додатково терор голодом? Ось тут і з’являється поруч з соціально-економічної національна (а не етнічна, як у Голокості!) Складова терористичної політики керівників Кремля.

В тему: Голод 1933 року. Частина 7: Як жила партійно-господарська радянська «еліта»

Країна була нашпигована сексотами, які доповідали, що Україна може спалахнути, як це вже сталося в I кварталі 1930 роки (відповідні документи в великих кількостях опубліковані). Сталін не хотів ризикувати, покладаючись на те, що заміна продрозкладки податком покінчить з політичною і економічною кризою. Повстання в Україні загрожувало йому втратою посади генерального секретаря ЦК і ЦКК ВКП (б), він уже втрачав контроль над керівниками другого ешелону, які засумнівалися в ефективності генеральної лінії партії в його виконанні (документи опубліковані).

Він знав, що Ленін боровся з «куркульським бандитизмом» в 1921 році примусовим стягненням продподатку в голодуючих повітах Півдня України. Загроза голоду тоді мобілізувала селян на боротьбу з владою, але ситуація абсолютного голодування знижувала до нуля їх повстанський потенціал. Мільйони селян були приречені на жахливу смерть, щоб генсек зберіг свій пост.

Здійснювана в СРСР з 1923 року коренізація, тобто укорінення радянської влади в національних республіках, була необхідною, але одночасно і небезпечною для Кремля політикою. Небезпека її Сталін охарактеризував, починаючи терор голодом на наполовину українізованою Кубані.Українізація приводила до протилежних за знаком наслідків: зміцнення радянської влади і одночасно національного відродження русифікованих народів.

За оголошеною в 1932 році термінології Сталіна, вона була нероздільним сплавом двох українізації – «більшовицької» і «петлюрівської». Тому за межами республіки її припинили, а в самій Україні тривала політика «більшовицької» українізації.

Її зовнішнім проявом стала фігура Постишева в українській вишиванці замість звичного френча.Цей повноважний представник всесоюзного генсека наполегливо боровся з наслідками «петлюрівської» українізації, поки сам не згорів у вогні сталінського терору. У постгеноцидній Україні Кремль більше не заперечував проти перенесення її столиці з Харкова в національний центр українського народу – Київ.

Своєрідним відгалуженням концепту Голодомору як «українського Голокосту» є оцінка демографічних втрат. Суть справи мені пояснив відкритим текстом під час зустрічі в Нью-Йорку 2008 року тоді ще президент Світового конгресу українців Аскольд Лозинський: втрати від Голодомору, якими б вони не були насправді, повинні перевершувати заявлені втрати від Голокосту (6 млн чоловік), це допоможе міжнародного визнання Голодомору геноцидом. У цьому абсурдному судженні він зміг тоді переконати Віктора Ющенка, і той поставив перед Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України завдання нарахувати не менше 10 млн жертв.

Готуючи довідку для Апеляційного суду міста Києва, який судовим рішенням повинен був підтвердити парламентський закон про визнання Голодомору геноцидом, демографи вийшли з положення, не втративши обличчя. Вони озвучили результат своїх багаторічних розрахунків прямих і непрямих (дефіцит народжень) втрат – 5 млн. 063 тис. Чоловік, після чого додали до цієї цифри так звані кумулятивні втрати, викликані неможливістю для померлих і народжених брати участь у відтворенні народонаселення в наступному поколінні. Так з’явилася дивна цифра сукупних демографічних втрат – 10 млн. 063 тис. Чоловік. Показово, що слідчі СБУ, які надіслали до суду сформований ними кримінальну справу, залишили тільки цифру прямих і непрямих втрат.

В тему: Голод 1933 року. Частина 8: Використання чужого розуму «вождями»

Як виявилося, Лозинський і його однодумці в Києві не бажають заспокоюватися. На відкритті пам’ятника жертвам Голодомору у Вашингтоні в листопаді 2015 року деякі представники української діаспори спробували зафіксувати на ньому цифру 7 млн жертв. Спроба була заблокована зусиллями інститутів історії України при Едмонтонського і Гарвардському університетах. Однак у жовтні 2016 року в газеті «Дзеркало тижня» з’явилася стаття дуже далекого від демографії київського професора під промовистою заголовком: «1932-1933: від семи до десяти мільйонів жертв».

Якщо ми підемо в ООН з купою міфічних тверджень, що накопичилися в цій болючій темі за останні десятиліття, спроба визнання Голодомору геноцидом міжнародною спільнотою виявиться такою ж провальною, як і в 2008-му. В ООН треба йти, звільняючись від міфів.

Станіслав Кульчицький, опубліковано у виданні Тиждень.ua

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s