Десять сімнадцятих

Історичні паралелі. Що відбувалося у світі у 17-ті роки різних століть? Чи є в них посили до нас – сучасних? Легкий екскурс – лише хронологічна спроба зав’язати вузлики на пам’ять.

1017 – Рівно тисячу років тому у граді стольному Києві не можуть між собою розібратися сини Володимира Великого. Битва не на жарт розгортається навколо питання: кому належить київський престол. Після битви під Любичем Київ опиняється в руках Ярослава, якого потім назвуть Мудрим, а Святополк тікає в Польщу (тобто в Європу). Вважається. що цього року було закладено Софіївськоий Собор.

1117 – Саме в цьому році розпалюється відкрита ворожнеча за Волинь між Володимиром Мономахом (реформатор – автор однойменного статуту) і волинським князем Ярославом Святополковичем.

1217 – Період міжусобиць і роздробленості. Від Русі відокремлюються Новгородська республіка і Володимиро-Суздальське князівство. Польща також переживає етап роздробленості.

1317 – Більшість українських земель у складі Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського. На цьому тлі у 1317 році виникає окрема митрополія, яку освятив Константинопольський патріарх Йоганн ХІІІ Добрий.

1417 – Перші згадки про козаків – самоврядні воєнізовані чоловічі громади, які заснували свої поселення між Дніпром і Доном – в Дикому полі. В цей час Україна подріблена між Ордою, Польщею, Московією. Для Європи цей рік визначальний тим, що церковний собор у Констанці поклав край Великій Схизмі і ввів єдиноначалля: замість декількох пап обрано єдиного Мартіна V. Той самий собор виніс вирок Яну Гусу, як єретику, на спалення, і того ж дня було виконано страту. А з точки зору логіки філософ сповідував абсолютно правильні речі: гріх брати платню з бідних за справляння релігійних потреб; священику потрібно рівно стільки, скільки необхідно на достатнє задоволення своїх життєвих потреб; не можна сліпо довіряти церкві; влада, що порушує Божі заповіді, не може бути визнана від Нього; несправедливий багатій є злодієм тощо.

1517 – Про українські землі, а саме про історію і гографічні межі, повідав світу  краківський канонік Матвій Мєховський у дослідженні “Трактат про дві Сарматії”. У цьому році помирають дві визначні для України постаті. Михайло Вишневецький поліг в боротьбі з татарами, дід Дмитра Вишневецького-Байди, який був обраний гетьманом ще у 1513 році. Пішов з життя відомий поет Павло Русин, в чиєму творчому доробку нараховується понад 4 тис. віршів. Його часто відносять до польської поетичної школи. Але відомо, що родом Павло був з Лемкіщини і завжди наголошував на своєму русинському походженні.

В 1517 році козаки на чолі з отаманом Іваном Покотило звершили похід на фортецю Аккерман (М. Білгород-Дністровський), яка на той час була одною з наймогутнішіх на кордоні Османської імперії у північному Причорномор’ї.

В Європі цей рік започаткував еру Реформації після того, як доктор богослов’я Мартін Лютер за допомогою цвяхів прибив до входу у Замкову церкву в м. Віттенберг свої 95 тез, розбивши вщент практику католицької церкви і її зловживання, особливо на продажу індульгенцій.

Росії ж не дає спокою українська земля, навколо якої виникають постійні напруження з Польщею і Литвою. В 1517 році правитель Московії Васілій ІІІ підписує договір з Тевтонським орденом на випадок війни з Польщею і Литвою.

 

1617 – Запорізька Січ перетворюється не лише на військову, але й на політичну силу, з якою необхідно рахуватися. Цього року підписано ВІльшанську угоду між козацькою старшиною і польською шляхтою. У 1617 році сейм затвердив реєстрове військо в кількості 1 000 чоловіків. За Раставицькою угодою 1619 р. реєстр встановлювався в 3 000 чол. Це було, перш за все, політичне рішення, що в подальшому спричинило розкіл між вільним і реєстровим козацтвом. До речі, всі ці події стали предтечею Гетьманщини. Ще задовго до 1648 року семигородський князь  говорив, що «козацький народ може відділитись від Польщі й збудувати окрему республіку, якщо тільки знайде для своїх змагань розумного та шляхетного вождя й ініціатора».

 

Швеція і Росія вступають в активну фазу протиріч (війна 1613 – 1617 рр.)  навколо панування у Східній Європі. У 1617 році за посередництва Англії було підписано шведсько-російський мирний договір, за яким Росія повернула собі Новгород і деякі більш дрібні міста, а Швеція зберегла за собою узбережжя Фінської затоки від Нарви до Корели.

 

Європейські велетні активно колонізують світ. Саме цього року до південноамериканських провінцій Іспанії додаються нові Ріо-де-ла-Плата (сучасна Аргентина) і Гуаіра (Сучасний Парагвай).

 

1717 – На українських землях, особливо Правобережжі (під Польщею) розпалюються протиріччя між поляками і українцями. Сейми 1717-го й 1733 pp. позбавили православних права брати участь у сеймових комісіях і трибуналах. Сейм 1717 р. навіть ухвалив закрити всі православні церкви. Православні єпархії силоміць перетворювалися на уніатські. Саме цього року в хроніках згадується гайдамацький рух. Для перших його проявів характерними були соціальні вимоги. Вдаючись до стихійних протестів, гайдамаки виступали проти соціальної кривди — зубожіння одних і необмеженого збагачення інших, принизливого кріпацтва та обтяжливих повинностей. Гайдамацький рух поповнювався за рахунок селян на чолі із вільними козаками.

 

У Європі після захоплення Євгенієм Савойським Белграда послаблюються позиції турків на європейському південному сході. А в Лондоні масонські клуби об’єдналися в єдину масонську ложу, як отримала назву Велика ложа.

 

На європейській арені демонструє свої м’язи Росія. Хто буде грати основну скрипку у Східній Європі ( і це вже не вперше) визначається у Великій Північній війні (1700 – 1721) між Швецією та Росією. Європа розкололася на табори підтримки ворогуючих сторін.

Взагалі 1717 – це рік локальних військових конфліктів на тлі війни між Росією і Швецією  та дипломатичних перемог Росії на чолі з Петром І. Петро неодноразово їздив за кордон для зустрічей зі своїми союзниками і ведення переговорів з главами найбільших європейських держав. Він з’ясував, що Західна Європа в цілому налаштована досить вороже по відношенню до Росії, але в той же час добре зрозумів, що, граючи на протиріччях між західноєвропейськими державами, можливо знайти підтримку в майбутніх мирних переговорах зі Швецією. У серпні 1717 року був підписаний Амстердамський договір між Росією, Францією і Пруссією про взаємні гарантії територіальних володінь. За цим договором Росія і Пруссія визнавали підсумки війни «за іспанську спадщину», а Франція давала зобов’язання визнати ті договори, які будуть підписані після закінчення Північної війни. Амстердамський договір забезпечив Росії французький нейтралітет на заключному етапі Північної війни.

1817 – Рік остаточного знищення козацтва, коли Бузьке козацьке військо було перетворено на військове поселення, що викликало повстання. Розправа з козаками регулярними війсками була надзвичайно жорстокою, багатьох із них порубали шаблями, втопили в Південному Бузі, засікли батогами. Ініціаторів повстання заслали до Сибіру.

 

В культурі і освіті було створено в Перемишлі  учительську семінарію, В Одесі – Рішельєвський ліцей, в Харкові – духовну семінарію та започатковано газету “Харьковские известия”. Натомість було закрито Києво-Могилянську академію (1659 – 1817), засновником якої був Петро Могила. На її основі було створено духовну академію.

В Європі цей рік позначився як початок періоду післянаполеонівського розподілу. За результатами Віденського конгресу (1815 рік) Росії було надано велику частину Варшавського герцогства і дозволено залишити собі Фінляндію, яку вона завоювала у Швеції в 1809 році. Іншу частину Польщі було передано Пруссії, до якої відійшли також частина Саксонії, місто Данциг, Вестфалія і Шведська Померанія. А російський імператор Олександр I ставав спадкоємним королем Польщі.

На руїнах Священної Римської імперії утворилася нова держава у складі 35 державних утворень – одна імперія (Австрійська), п’ять королівств (Пруссія, Саксонія, Баварія, Ганновер, Вюртемберг), герцогства і князівства, а також чотири міста-республіки (Франкфурт, Гамбург, Бремен і Любек). Головою Німецького союзу до 1866 року залишався імператор Австрії.

Контроль над політичним устроєм Європи дійснював Священний союз, утворений в 1815 році, до якого увійшли прусський король Фрідріх Вільгельм III, австрійський імператор Франц I і російський імператор Олександр I.  Згодом до конгресу приєдналась Франція і майже всі європейські держави. Відмовились підтримати Священний союз Великобританія, Туреччина і  Папська держава.

1917 – Черговий переділ зон впливу в результаті І світової війни, Лютнева революція та більшовистський переворот у Росії.  Національно-визвольні перегони в Україні та спроба державотворення.

І світова війна в розпалі. На початок 1917 р. найкритичнішим було становище країн австро-німецького блоку і Росії. Майже половина армій була виведена з ладу, стратегічні резерви закінчувалися, валовий збір зернових скоротився удвічі, зменшились розміри посівних площ. Німеччина опинилась в економічній блокаді. Англія зайняла майже всі її колонії. У 1917 р. основні події розгорталися на Західному й Італійському фронтах. Навесні французька армія спробувала прорвати оборону німців на Західному фронті.  США зрікаються нейтралітету, розуміючи, що можуть не встигнути  вклинитися у остаточний переділ світу, і  оголошують війну Німеччині. Наприкінці року Росія визнає суверенітет  Фінляндії і визнає право Польщі на самовизначення.

Економічний колапс в Росії призводить до повалення самодержавства в результаті Лютневої революції. Після невдалого заколоту Корнілова Росію проголошують республікою на чолі з Олександром Керенським. Володимир Ленін повертається до Петрограду і починає підготовку до жовтневого перевороту. Більшовицький переворот, що здійснено 25 жовтня, остаточно змінює розклад політичних і військових сил на міжнародній арені. Уряд більшовицької Росії направляє послам країн Антанти: Великобританії, Франції, США та ряду інших країн, – ноту з пропозицією про оголошення перемир’я на всіх фронтах і початку переговорів про мир. Не отримавши відповіді, радянський уряд оголошує підготовку до сепаратних мирних переговорів з Німеччиною, яка терпить поразки на фронтах.

Зміна світового порядку та воєнний хаос дають можливість і в українських землях здійснити давню мрію про незалежність. У березні створено Українську Центральну Раду. Розпочинаються перемовини із російською стороною про статус України. Спроба більшовицького перевороту в Києві, який було придушено. Прийнятими Універсалами підтверджується автономний стан України у складі Росії. Попри спроби встановити більшовицький режим Україна проголошується Народною республікою. Дії нового керівництва Росії по відношенню до України все глибше розділяють держави. Уряд УНР все більше схиляється до відстоювання незалежності. Особливо після того, як в грудні у Харкові відбувається З’їзд рад, який проголошує Україну Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, визнає її федеративною частиною Російської Республіки, поширивши на неї чинність ленінських декретів. Тоді ж  Центральна Рада отримала урядову телеграму з Петрограда від Володимира Леніна і Лева Троцького, в котрій більшовицькі лідери Росії зазначили, що Раднарком “… визнає Українську Народну Республіку, її право цілком відокремитися від Росії… зараз же, без обмеження та безумовно”. Водночас до Центральної Ради було висунуто ультимативні вимоги пропустити більшовицькі війська на Південний фронт для боротьби з Каледіним, не пропускати білогвардійські війська, що рухаються на Дон і Урал та припинити роззброєння радянських військ та Червоної гвардії. Цей ультиматум, що був розцінений як втручаня у внутрішні справи УНР, був відкинутий з’їздом Рад селянських, робітничих і солдатських депутатів, що пройшов 20 грудня, і Росія для наведення “революційного порядку” кинула проти УНР тридцятитисячне угруповування Червоної Армії на чолі з В. Антоновим-Овсієнком, О.Єгоровим і М.Муравйовим. Відхилення ультиматуму українською стороною стало приводом до першої українсько-російської війни.

1957 –  Рік Вогняного півня

Розпал “холодної війни” і гонки озброєнь. Справа радянського розвідника Рудольфа Абеля, вирок – 30 років тюрми. В 1962 році його було обміняно на американського льотчика Пауерса.  Провал англійської політики в Суецькій кризі.  Парад проголошень незалежності країн Азії і Африки, колишніх колоній Великобитанії. Президент США Дуайт Ейзенхауер обнародував програмну заяву про надання американської військової і економічної допомоги країнам Близького Сходу у випадку загрози комунізму. Зразу після підписання доктрини Ейзенхауера до Східного Середземномор’я було направлено частину 6-го воєнно-морського флоту США, а протягом 1958 року в Ливані висадилось 18 тисяч морських піхотинців. Початок европейської інтеграції – Франція, Бельгія, Люксембург, Нідерланди і ФРН підписали у Римі договір про створення Європейської економічної співдружності (“Спільний ринок”) і Європейської співдружності по атомній енергії (“Євратом”).

В СРСР на гребні хвилі розвінчання культу особи Сталіна із тюремних застінків та заслань повертаються тисячі репресованих. Починається освоєння цілинних земель. Але політична ситуація досягає найвищого градусу. Здійснено спробу заколоту проти Микити Хрущова. Всю “антипартійну групу” у складі Молотова, Маленкова, Кагановича і Шепілова виведено із членів ЦК Компартії і виключено із партійних лав.

Україні ситуація в Москві зіграла на користь. Позиція української партійної верхівки, що підтримала Хрущова, виводить її на перші щаблі не лише в Україні, а й СРСР. Микита Хрущов у грудні 1957 р. рекомендував Олексія Кириченка  на посаду секретаря ЦК КПРС — другої людини в партії. У 1957—1958 рр. кандидатами у члени президії ЦК КПРС обрано голову Президії Верховної Ради УРСР Дем’янаКоротченка і нового першого секретаря ЦК КПУ Миколу Підгорного, який очолював Компартію України з грудня 1957 р. до липня 1963 р.

Україна активно впроваджує програми по відродженню економічного потенціалу Кримського півострова, який у 1954 році на честь 300-річчя “возз’єднання” України з Росією та у зв’язку зі спільністю економіки, територіальною близькістю та тісними господарськими і культурними зв’язками  передається із складу РРФСР  до складу УРСР.

Треба зазначити, що саме в цей рік найвищого успіху в автономізмі досягає українське партійне керівництво, про це свідчить рі­шення ЦК КПУ про передачу Ук­раїнсь­кому Держплану функції планування та контролю над всією республіканською економікою. Спостерігаються поглиблення тенденцій  українізації і в культурному житті та освіті. Але все це відбувається в межах, які “не загрожують єдності держави СРСР”, тобто під прискіпливим оком Москви.

Десять сімнадцятих

Читать полностью: http://h.ua/story/435286/#ixzz4Uh0j0aoQ

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s