“План Б” в дії: як продовжуватимуть справу, розпочату Пінчуком

Картинки по запросу пінчук віктор

Чи є серйозні незалежні політологи в Україні, які професійно пояснять суспільству, що зараз відбувається? Бо навіть я, взагалі не політолог, розумію, до чого був закид через Пінчука і чого нам слід чекати далі.

Ідеї “м’якої капітуляції” вкинуті не для того, щоб відразу їх реалізувати, а щоб зробити цю тему дискусійною. А коли ситуація “відстоїться” – почнеться на всіх каналах (у Пінчука і на інших, які завжди були антиукраїнськими) акуратна дискусія, як будувати відносини з Росією, виходячи із real politik.

Говоритимуть, добре це чи погано. Які тут можуть бути варіанти, обговорюватимуть пункти (це вже почалося). Будуть жорстко сваритися. І навіть якщо обговорення піде в цілому в критичному тоні, мета зрадників на даному етапі буде досягнута. У той час, як ці ідеї треба не обговорювати, а відкидати відразу, вирізати з тіла пристойних дискусій, як злоякісну пухлину, інакше вона дасть метастази у суспільній свідомості. Грубо кажучи, на пропозицію так чи інакше “продати матір або дитину” потрібно не відповідати уточнюючими запитаннями, навіть не обуренням, а одразу спускати зі сходів. Щоб іншим не кортіло. Нас натомість професійно втягують у цей ганебний діскурс.

Побачите, що почнеться у новому році. Знайдуться і “незалежні російські інтелектуали”, які раптом захочуть співпрацювати з українцями у виробленні “дорожньої карти”. А так звана “здорова частина суспільства України”, як її називає Ходорковський, підтримає “цю дуже важку, але необхідну в сучасних умовах розмову”, яка насправді передусім має на меті знищення України, що народилася на Майдані, її повернення під крило Росії за “планом Б” путінського сценарію. І це буде реальна зрада, тут нічого “розганяти”.

Але дехто чомусь вважає і переконує інших, що все само розсмокчеться – варто лише помовчати, не помічати. Не знаю, звідки у людей такий позитивний досвід. І чи щирі вони? Мій досвід свідчить, що будь-яка проблема, якимось чином пов’язана з Росією, ніколи не зникає сама, а найгірші політичні прогнози зрештою збуваються.

Вкрадлива пропозиція українцям виконати бажання Путіна, озвучена медіа-олігархом (з яким напевно згодні і багато його “колег по цеху”), – це, вибачте, не нежить. Ігнорувати колабораціонізм у країні, що воює, тим більше колабораціонізм серед людей, близьких до влади, – це як чекати, що рак пройде сам, якщо про нього не думати.

Таким чином, після довгих розмов, в один прекрасний день ми самі не згледимося, як питання з “продажем матері” вже буде принципово вирішене. І нам скажуть: “Це real politik, ось так склалося, і не треба кричати зрада, а треба радіти довгоочікуваному миру і думати, що робити для України далі…”

Але буде пізно. Бо переможені, особливо морально, ніколи нічого не вирішують.

Айдер Муждабаєв

Заступник генерального директора кримськотатарського телеканалу ATR

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s