Що чекає світ у 2017 році?

Що чекає світ у 2017 році?

 2016 рік, на нашу думку, переломний у світовій історії. Епохальною подією стало обрання президентом США Дональда Трампа – особи, на яку мало хто ставив. Його обрання виявилося справжнім шоком для світової спільноти. Чого очікувати у 2017 році і в наступні роки? Перед якими загрозами опинився світ?

Зараз українські ЗМІ заспокоюють, що мовляв, Трамп не такий уже проросійський. Он призначає начебто вороже налаштованих проти Кремля посадовців, наприклад, міністром оборони стане різкий критик Кремля, Джеймс Маттіс. І навіть майбутній держсекретар США Рекс Тіллерсон заговорив про можливість військової допомоги Україні.

Але не можна забувати, що Трамп, по-перше, бізнесмен, а вже потім політик. Якщо йому буде вигідно співпрацювати з Росією, то він буде це робити, навіть на шкоду Європі і тим паче Україні. Для нього ж головне гасло — «Спочатку Америка!». Швидше за все воно означає майбутню ізоляціоністську міжнародну політику США. А це не віщує нічого доброго ні для України, ні для світу.

Америка таким чином, самоусунеться від європейських і близькосхідних справ. Це в свою чергу розв’яже руки Путіну в його агресивних ревізіоністських планах.

Перемога Трампа стала для Росії, що хоче відновити свою велич і імперію, справжньою геополітичною перемогою. Але на заваді втілення агресивних амбіцій Кремля стоїть поки що об’єднана Європа, яку треба роз’єднати.
Минулого року Москва в цьому плані досягла певних успіхів. Вона вміло грає на антимігрантських і євроскептичних настроях мешканців Європи. Щупальця її пропаганди добралися і до них. Наслідком цього стали Брексіт, провал на референдумі в Нідерландах повноцінної асоціації з Україною, а також італійський референдум.

Свої голоси за скасування санкцій проти Росії подають Італія, Греція, Болгарія. Єдність Європи розхитується. Росія своєю фінансовою підтримкою веде на вибори в європейських країнах крайньоправі, антиєвропейські сили. Справжнім тріумфом для Москви стане перемога на президентських виборах націоналістки Марін Ле Пен, яка поховає Євросоюз, бо без Франції, він нічого не вартий. Вірогідність таких подій не така вже й примарна. Французи втомилися від нашестя біженців і постійні теракти. Все більше виборців стають сприйнятливішими до  популістів, що обіцяють навести порядок. У разі перемоги Ле Пен друзів в Росії побільшає, санкції будуть скасовані, а єдність Європи остаточно похитнеться.


Тоді Європі буде не до України. Вихід Франції з єврозони обвалить європейську валюту, європейську банківську систему, а отже, економіку ЄС. Подальше скасування санкцій проти Росії стане не просто дружнім актом, а нагальною необхідністю порятунку європейської економіки.
У Путіна будуть розв’язані руки. На допомогу Україні не прийде ні ослаблена Європа, ні НАТО, участь в якому Америки стане просто номінальною. Недарма саме зараз Обама перекидає в Європу війська і техніку. Він добре знає, що Трамп цього робити не стане.

Хоча малоймовірно, що Трамп скористається силою, якщо Росія навіть перейде всі межі. Європа не в його пріоритетах. Він навіть зацікавлений у її ослабленості, бо вбачає в ній сильного економічного конкурента. В інтересах дотрампівської Америки була сильна Європа, аби та протистояла Росії. Трампівську Америку Росія, схоже, не лякає, її лякає Китай, її лякає войовничий іслам.
Трампівська Америка самоусунеться не тільки з Європи, а й з Близького Сходу, адже нафту Трамп вирішив видобувати у своїй країні. Саудівська Аравія, таким чином, втратить такого сильного союзника. Цим скористається Росія, яка обов’язково нацькує Іран на саудитів. Ворожнеча між шиїтським Іраном з одного боку і вахабітською Аравією і її сунітськими союзниками з другого призведе до глобальних катастрофічних наслідків – такої собі Великої близькосхідної війни. 

А можливо, вона вже почалася. Опосередковано обидві ворогуючі сторони воюють зараз в Сирії і Ємені. Допоки “Ісламська Держава” не розгромлена, про таку війну рано говорити. Але після цього почнеться боротьба за переділ іракської спадщини. Ірак – це справжня порохова бочка Близького Сходу. За спиною місцевих шиїтів стоїть Іран, сунітів підтримують саудити та їх союзники.


З крахом Сирії та Іраку гостро постане курдське питання. Тому до боротьби в регіоні підключиться і Туреччина, яка не може дозволити собі, аби новоутворена курдська держава стала на заваді амбіціям з відновлення такої собі малої Османської імперії.

Такий конфлікт призведе до гострого дефіциту нафти і різкого підвищення її ціни. Європа на колінах приповзе до Росії із беззаперечним скасуванням санкцій. Через високу ціну на нафту і монопольне становище на енергетичному ринку позиції Росії посиляться. Захід остаточно заплющить очі на можливу широкомасштабну агресію проти України.
Та й не до цього буде. Внаслідок великої близькосхідної війни на Європу обрушиться цунамі біженців. Хоча більш ймовірно, Україна здасться мирно під тиском європейських «друзів» і Росії. Вся Східна Європа буде оголошена сферою впливу нової імперії. Навіть країни Балтії будуть віданні на поталу агресору заради його умиротворення.

Китай очікує велика економічна криза, яка, зрештою, перекинеться на весь світ. Першими її дзвіночками стала незначна девальвація юаня і обвал на фондовій біржі в Китаї у 2016 році. Схоже, китайський уряд вирішив девальвацією національної валюти підвищити конкурентоспроможність власної економіки, адже вона вже починає переживати кризу перевиробництва після скількох років шаленого зростання. Поки що адміністративні методи допомогли, але вони не допоможуть, коли світову економіку лихоманитиме через дефіцит нафти. Тим більше, не варто забувати про циклічність великих економічних криз: 1998 рік — 2008 рік — 2018 рік.


Китай через  глобальну економічну кризу ослабиться, але не здасть позицій Росії. Отже, Москві ніхто не перешкоджатиме відновлювати свою імперію. Хоча можливий варіант, що китайське керівництво, аби відвернути увагу населення від економічних негараздів, змушене буде затіяти невеличку переможну війну, а можливо, і не таку вже невеличку. Жертвами стануть перш за все Тайвань як споконвічна китайська земля, а також Японія і Південна Корея. Японсько-китайські відносини і зараз, м’яко кажучи, не дуже вирізняються теплотою. Постійно відбувається пасивне протистояння між флотами обох країн за спірні острови.

За таких важких умов Україна швидше за все стане розмінною монетою в чиїхось геополітичних іграх і тому зникне з політичної карти світу. Це станеться, якщо вона не проведе реформ і не стане міцною конкурентоздатною державою з дуже потужною армією. 

Василь Герасимчук
Читать полностью: http://h.ua/story/435666/#ixzz4VrfKKSk4

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s