Мовна політика Бельгії чи Канади не може бути взірцем для України

Прихильники російськомовної України часто наводять Бельгію і Канаду як приклад, на їхню думку, мирного співіснування різних мов в одній країні. Порівняння некоректні й маніпуляційні.

Мовна політика Бельгії чи Канади не може бути взірцем для України з багатьох причин.

Канада – держава емігрантів (уявіть, що це, скажімо, росіяни й поляки), які майже до коліна винищили автохтонне населення (українців). Плюс вони в своїй країні одне одного не розуміють. Навіть не так. Росіян у державі значно більше, тому поляки російську мають знати, а росіянам польська – не потрібна. Таким чином поляки (канадські франкофони) ізольовані в своєму маленькому світі – Квебеку, а коли виїжджають за його межі – їхня польська (французька) у спілкуванні з росіянами (англофонами) їм не допоможе. Росіяни їхньої мови не знають і не збираються знати, навіть переїжджаючи в Монреаль.

Далі – Бельгія. Це свого роду клаптикова імперія, де один клаптик – Фландрія зі своєю фламандською (голландською) мовою, інший клаптик – Валлонія з мовою французькою. Обидві мови декларативно офіційні та рівноправні в Королівстві. Але – на своїх територіях. Заїдьте з французькою на територію Фландрії – і на вас косо дивитимуться і відповідатимуть крізь зуби французькою. Заїдьте з фламандською у Валлонію – і вам взагалі не відповідатимуть, бо франкофони фламандської не знають. Вона їм не потрібна. Офіційно двомовний лише Брюссель, але насправді двомовність дуже специфічна – одномовна.

І Канада, і Бельгія через це мають великі проблеми з сепаратизмом. Квебек постійно поривається провести референдум про відокремлення від Канади, Фландрія і Валлонія – вже давно де-факто окремі країни в межах Королівства. Навряд чи це – порятунок від сепаратизму для України.

Українці в Україні – не емігранти, а автохтонне населення зі своєю мовою. Становище України в Російській імперії та СРСР можна порівняти, скажімо, зі становищем Словенії чи Македонії в СФРЮ. І словенці, й македонці були змушені вчити в школі панівну сербськохорватську мову, її поширювали всіма каналами й способами, це близькі мови – все, як з українською та російською. Але ні в Словенії, ні в Македонії ви не знайдете стількох сербськомовних, як російськомовних в Україні.

Так, у нас далося взнаки значно триваліше перебування українців під гнітом, значно агресивніша русифікація, значно жорсткіша репресивна політика. Але не можна заперечувати й того, що словенці та македонці більше опиралися посербленню, ніж українці опиралися – й опираються зараз – русифікації. Незважаючи на невелику кількість носіїв словенської і македонської мов, рівень їхньої літератури й книговидання не надто поступається відповідним українським показникам.

Мову держави, в якій живеш, слід поважати, хоча б про людське око, якщо не щиро. Удома, з друзями, в побутових ситуаціях, з колегами – кожен сам собі обирає, якою мовою йому спілкуватися. У публічному просторі – на вулиці, в установах, закладах – громадяни країни спілкуються мовою, яка їх поєднує – державною. Це демонстрація приналежності до держави, показник патріотизму, про який зараз так всі люблять порепетувати. Якщо вашого патріотизму бракує для демонстрації поваги до державної мови – шановні, якийсь куценький у вас патріотизм1.

Найбільше ж мене особисто непокоять не прибульці з інших планет на зразок Пермі й Магадану, а наші, тутешні російськомовні “патріоти”. Мене дивують розмірковування про “родной язик”, адже дідусі й бабусі переважної більшості з вас говорять українською. Ваші батьки й матері переселилися зі своїх сіл у міста й негайно стали російськомовними, говорячи українською лише в своєму рідному селі. Ви ж уже навіть навіть у селі в бабусі й дідуся говорили російською. Ви – російськомовні в першому поколінні. Це така у вас рідна мова?

Ви ще маєте шанс схаменутися. Маєте змогу повернутися до нормальної європейської практики шанобливого ставлення до державної мови. Зверніть увагу: навіть серед найтолерантніших у світі європейських країн більшість – та майже всі – одномовні. Чому? Бо мова (одна державна) об’єднує громадян у спільноту – націю. Різні мови – різні нації. Ба більше: науковці довели, що різні мови – це різні світи. У носіїв різних мов – різні уявлення про світ.

Поверніться до материнського світу. Поверніться до українства.

Володимир Криницький

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s