ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ: ТЕМПИ ЧЕРЕПАХИ ТА НЕСПРАВДЖЕНІ НАДІЇ

na sajt ED dva

«Впевненій децентралізації» пішов вже третій рік… І де в цій урочистій валці свята добровільної демократії наша Кіровоградщина? Поки що друга з кінця з п’ятьма створеними об’єднаними громадами.

Таку правду дійсності розповіли громадським активістам та представникам ЗМІ організатори семінару та прес-туру присвяченому цій темі. Але не все так погано, бо процес триває, а невтішне останнє місце посідає все ж Київщина, а не наш край. Такий стан речей все ж таки і через добровільність, недосконалість законодавчої бази і спротив, і недостатню роз’яснювальну роботу у громадах.

На сьогодні в наявності в області є об’єднані громади : Маловисківська, Бобринецька, Новоукраїнська, Соколівська та Великоандрусівська. В стадії організації  ще мабуть стільки.  В наявності маємо рух під умовною назвою – «один район – одна громада». Гальмом у цьому процесі є недовіра до реформи, прихований спротив чиновників та сільських голів та малоймовірна економічна самодостатність запланованих добровільних об’єднань. Всі в очікування «мани небесної», і мало хто планує щось конкретне на перспективу замість рожевих мрій. Дехто за гасло бере тезу, що під час військової агресії того робити не варто. Але і в мирний час справи далі балачок не просувалися… Лякає мешканців села, ще те що залишається на пам’яті, а саме укрупнення колгоспів та передача деяких адміністративних функцій з села у райцентри. А ще перед очима остання гальмівна новація, коли земля навколо села не перебуває у його розпорядженні, і навіть не району і області.

У Верховній Раді є вже кілька проектів законів та поправок до діючих спрямованих на усунення гальмівних моментів децентралізації. Серед них такі, де прописано не проведення додаткових виборів у випадку коли є бажаючі розширити вже створені об’єднані громади, та такі що усувають унеможливненя приєднання до громад сіл та сільрад з інших районних утворень або приєднання окремих сіл з інших сільських рад, коли є такі добровільні бажання.

Ще є проблеми в реорганізації та передання у  відання громад медицини, освіти та інших галузей. Поки нові об’єднані громади безправні і не реорганізовані насправді, всі можливі інвестори ними нехтують. А без власних зароблених коштів та реальних інвестицій розвиток не можливий.

Коли повністю розпочатий процес завершиться нікому невідомо, лише очевидно, що той хто раніше до нього долучився має можливість перебувати у більш виграшному становищі, бо іншим дістануться лише залишки від «розрекламованого пирога».

Попереду всіх в Україні в цьому процесі йдуть Хмельниччина та Тернопільщина, але і там є багато запитань. Процес добровільності і підвищеної тяги до об’єднання не усунув проблему економічної самодостатності.

Організатори заходу з кризового медіа центру програми «Добре» чітко перебувають в темі і нині мають намір охопити своєю консультативною допомогою сім областей України, до яких потрапила і Кіровоградська.

На думку організаторів заходу, децентралізацію кожен розуміє по різному. Для влади – це скинути відповідальність на місця. Для Путіна – це спосіб чужими руками розвалити Україну і провести  федералізацію. Для мерів міст перехід до ОТГ – більше грошей, землі і влади. Для бізнесу – зменшення хабарів владі та збільшення закупівель. Натомість справжня децентралізація – це ліквідація радянської системи централізованого управління, де думка та позиція людей на місцях немає ніякого значення. Децентралізація у підсумку буде успішною лише тоді, коли люди отримають справжні, а не лише задекларовані права на відчують власну відповідальність. Децентралізація набирає обертів, але як це не дивно сама влада починає її гальмувати всупереч попереднім деклараціям.  Для чиновників  спрацьовує  «синдром корита, що віддаляється».

За час «добровільної децентралізації» в області проведено безліч нарад на рівні ОДА та обласної ради, круглих столів, зборів та сільських сходів. Оголошувалося кілька цифр кількості громад від 28 до 53. Працювали за допомогою «пряників і меду», але десь раз за разом для «чорної справи» виринав хтось з «ложкою дьогтю» і все поверталося на круги своя з символічним запитання: «А куди у цього трактора коні запрягати?»  І все починалося з початку, а перед очима був приклад перших об’єднаних громад, які замість того, щоб стати на ноги та випростатись билися у конвульсіях проблем.

http://mandarin-news.kr.ua/decentralizaciya-tempi-cherepaxi-ta-nespravdzheni-nadi%D1%97/

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s