Консолідація без компромісів

 

Євген МАГДА

Україна надзвичайно потребує консолідації, оскільки виклики, які стоять перед нею сьогодні, є безпрецедентними та надзвичайно небезпечними. Якщо представники правлячої еліти виявляться неспроможними піднятися над особистими та партійними інтересами заради захисту національних, всій країні варто готуватися до драматичного сценарію розвитку подій.

Коли згадують про Українську Революцію 1917 – 1921 років, яка подарувала нашому народу не лише парламентаризм, але і надію на утворення власної держави, чомусь забувають, що світ за 100 років суттєво змінився. Змінилися і українці, свідченням чого стали, зокрема, масштабні пожертви на відновлення Збройних Сил у 2014 – 2015 роках, волонтерська діяльність, яка триває і до цього часу. Нам вдалося зробити серйозні висновки з подій 100-річної давнини, і Збройні Сили сьогодні вийшли на рівень боєздатної сили, з якою змушений рахуватися агресор, та стали потужним фактором української політики.

Проте саме зі Збройними Силами була пов’язана надзвичайна подія – вибухи на артилерійських складах у Балаклії, відносно недалеко від зони проведення АТО. Звісно, не бракує різноманітних коментарів стосовно помилковості зосередження такої кількості боєприпасів, згадують про вибухи на складі у Сватовому восени 2015 року, проте повну картину на сьогодні мають хіба що компетентні органи. До честі військових та місцевої влади треба зауважити, що небезпечна ситуація була оперативно ліквідована, дещо несподівано для обер-пропагандиста Дмитра Кісельова з російського телебачення.

Проте інша НП – вбивство у центрі Києва колишнього депутата Державної Думи Росії Дениса Вороненкова – стала куди більш резонансною. Колишній офіцер ФСКН та член фракції КПРФ, який підтримував анексію Криму, після провальної спроби зберегти депутатський мандат, перебрався до України, де дав свідчення у справі про державну зраду Віктора Януковича. Вороненков володів великим обсягом інформації, і те, в який спосіб його примусили замовкнути назавжди, свідчить про усвідомлення в Кремлі небезпеки. Не стільки від свідчень однієї людини, скільки від самого факту втечі з Росії до України.

Вбивцею Вороненкова виявився колишній військовослужбовець Національної гвардії, який загинув від рук охоронця екс-депутата. Знайти у цій ситуації замовників буде непросто. Проте варто враховувати, що Росія не сидітиме, склавши руки та очікуючи, коли Україна доведе факт її провини. У Кремлі вже ближчим часом розпочнуть інформаційну кампанію не лише у російських, а й у західних медіа про те, що Україна є failed state (неповноцінною державою), якщо на вулицях її столиці вбивають людей.

Припускаю, що Росія постарається перейти у наступ по багатьох напрямах, і ескалація на Донбасі, як не дивно, може стати не головним. У Кремлі добре усвідомлюють, що розхитати країну легше зсередини, про що говорить історичний досвід та традиції. До того ж в Україні не сформовані національні інтереси, протягом попередніх років нашої незалежності до них ніяк не доходили руки. У цій мутній водичці російська влада намагатиметься відшукати тих, хто готовий співпрацювати з нею.

Я далекий від того, щоб навішувати ярлик «агент Кремля» на кожного незгодного з політикою влади. У такий спосіб ми можемо зайти дуже далеко. Проте необхідність відкласти вбік протиріччя та власну користь стає нагальною. Україна зуміла вистояти перед першим ударом з боку РФ, найбільш підступним та важким. Проте це не означає, що протистояння вже завершилося на нашу користь. На жаль, економічний потенціал агресора дозволяє йому робити вигляд, ніби санкції з боку Заходу не грають для нього ролі. Звісно, це не так, проте режим «фортеці в облозі» сьогодні на руку Путіну, оскільки дозволяє мобілізувати підтримку населення, пропонувати чітке визначення «свій – чужий».

Протягом останніх трьох років Україна суттєво змінилася, однак далеко не завжди ці зміни помітні неозброєним оком. У цьому немає нічого дивного, оскільки ми живемо всередині надзвичайно масштабного стресу та не завжди спроможні об’єктивно оцінювати ситуацію. Той факт, що Україна продовжує боротьбу, має не лише надихати, але і свідчити про необхідність консолідації.

Українським політикам необхідно сформулювати перелік завдань, заради яких варто відкладати в бік знаряддя політичної братовбивчої боротьби та зупиняти роботу потужних медіа-батарей. Визначити зрештою національні інтереси, які дозволять кожному змінювати країну на краще, а саму Україну ввести до європейської родини. Парламенту інтенсифікувати свою роботу та шукати спільну мову всередину законодавчого органу, реанімуючи хоча б ситуативно «коаліцію Майдану». Боротися за відновлення суверенітету над Кримом та Донбасом всіма силами, а не шукати фактори, що розділяють суспільство та політикум. Надто багато останнім часом було тривожних дзвіночків, щоб продовжувати жити у режимі мирного часу попри те, що воєнний стан у країні не запроваджений.

Вісті СООР №15/2017

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s