РОСІЯ ГЕНЕТИЧНИЙ ЗРАДНИК

РОСІЯ  ГЕНЕТИЧНИЙ ЗРАДНИК
РОСІЯ  ГЕНЕТИЧНИЙ ЗРАДНИК

МОСКОВІЯ – ГЕНЕТИЧНИЙ ЗРАДНИК

(згадайте про шматування  України, три поділи Польщи та ніж в спину Литви – і все ясно!)

Про зраду під час Могольскої навали згадувати не варто – Мосовії і Москви ще не було!

Свого часу злий геній, Ченгизхан, своєю стратегією обрав коварство! Він зіштовхував інтереси сусідніх держав між собою. Обом сусідам спочатку хвала, а потім обраним втуляв, що вони схожі з ченгизидами, заслуговують на краще життя і обіцяв допомогу і підтримку, вказуючи на загрозу від другого. Знищивши одних, других призначав баскаками (збирачами податі, данини). Так, і московити, збирачі податків хану, з’явилися коли ні Москви, ні Московії ще не існували, бо Москва і будувалася на баскаківськи кошти – частину данини ханові. Це вже потім з‘явився Московський улус і Московський князь, як васал Золотої Орди, напочатку підпорядковані Ростову і Суздалі, з яких збирали мзду Орді. Це надалі, за підтримкою хана, «баскакські князі» стали «збирачами земель руських», підкоряючи князівство за князівством і отримуючі ярлики на правління. Мабуть звідти і рецепти чи завіти Ченгізхана! Слід зазначити, що Московія, принаймні до перетворень Петра, за устроєм, ситемою правління, звичаями та формою культури, ніяк не нагададувала ні слов’янські, ні європейські держави.

Засновниками Москви та її перші управителі, що проходило за часів монгольської навали, спочатку були баскаки та і Москва не була “стольним містом”. Це вже потім стали правителі Московського улусу, а Москва її столицею. А вже далі   Московські хани, Московські і Великі князі (вже після підкорення Казані),   стали Московськими царями, надалі, і вже за Петра І, Московська імперія! Слід зауважити, що Іван IV (Грозний) царем призначив сам-себе, тобто сам коронувався на царство. Бо, ще здавна вважалося, що правителі вищого рівня повинні призначатися попередником, як приємник корони! Вони отримували звання та тиул від рівної особою, або вище за неї, і в багатьох випадках, від наближених до бога “вселенських патріархів церкви”! Царі, королі, імператори, отримували титул від патріарха церкви і «освячувалися їм», а у Великих ханів Татаро-монголії, ханам, князям, дарувався  ярлик, тобто дозвіл від Великого хана Золотої орди, а ярлик повинни було підтвердувати! А тому, хоч племінниця останнього імператора Візантиї Софія Палеолог стала дружиною Івана ІІІ, цей зв’язок був морганатичним, до того ж і Московія була платником данини Кримському хану!

Залишивши в покої всі зради і “ножі в спину”, а їх в зібранні земель не перечести, залишимося в межі відносин між тими державами, яки входили спочатку до «Великого Князівства Литовського», а вже потім до «Речі Посполітої». Слід зауважити, що в укладах між ціма двома Уніями Кревською (1386 р.) та Люблінською (1569) ці держави на рівних правах включали Литву, Київску і Волинську Русь та Польщу, а єдиною мовою була мова Києвської Русі. Ще одна деталь що ці землі звільнилися від Орди і залишалися вільними значно раніше Куликовської битви. Московія і після цієї битви залишалася васалом татар. Дивиться мапу.

«Головною зрадою можна вважати той факт, що зрада відбулася після об’єднання у 1654 році Українського Гетьманату з Московією» фактично зразу [1]! Це сталося на часи коли українське казацтво вело боротьбу боротьбу феодальної Речі посполітої, як козаки казали “з ляхами”. Ця боротьба проти панування польської шляхти мала дуже суттєву особливість. Поляки (ляхи) на той час були за вірою католіками, у той час коли українці переважно ісповідували православіє, як наслідок від часів Києвської  Русі. Культурні, мовні ознаки і історичні зв’язки з державою Московію сильно відрізнялися: на теренах угро-фінської землі “Моксель”, поширеною мовою була “койне” у якої розбіжностей слов’янськими було значно більше, ніж у українського козацтва, та московські традиції  спільні з монголо-ординськими дуже відрізнялися від слов’янських і польсько-литовських. Та рішаючим фактором стала релігія – православіє. Та мабуть задарма…. Російські обіцянки лишилися обіцянками. Навіть первинний документ було втрачено, де двома (рівними, помітьте) головами орла, під час підписання, було зафіксовіано Московію та Україну! Ось тепер, спробуй, докажи…. А рівні культури Гетьманщини і Московії були несопоставимі! Це неодноразово згадувалося у різних публікаціях. Нещодавно, навіть, цітувалося зізнання самого Петра І.

Щодо мотивацій, які привели до війського-політиного союзу між Моковією та Гетьманщиною зараз згадують інший фактор, який за радянських часів майже не згадувався, цитую [1]:

«У той час не було поняття національність, головну роль грала віра, саме тому Хмельницький шукав підтримки у одновірців в Москві. За договором, Україна зберігала свою військово-адміністративну систему на чолі з Гетьманом, зберігалося місцеве судовий устрій, залишалися незмінними система митниць та збору податків, система місцевого самоврядування міст, функціонували українські школи, Україна також здійснювала суверенне право зовнішньополітичної діяльності з усіма (крім ворогів Московії – Туреччини і Польщі) країнами».

Тобто привабливим Україні було збереження самостійності, збереження віри, системи правління (зберігався Гетьманат, Запоріжська січ, система освіти, судоустрій, митниці та оподаткування та наших дипломатичних інституцій. Як це було в державі «Велике князівство Литовське» та це декларувалося в «Укладі Речі Посполітої». Фактично, це був СОЮЗ, а не воз’єднання Козацтва з Московією. Нагадаю, те що і назви Росія не було, як такого Воз’єдднання чи Приєднання не було в жодному документі, тобто «Воз’єднання України з Росією», тим більш на Переясловській Раді, бути принципово не могло. Це вигадка і навіть не за часів царизму, а за радянських часів. Додам випадково (це вже відомо) ніяких історичних офіційних документів тих часів не збереглося. Наведу, ще одну цитату:

«Першою зрадила і тим самим анулювала Переяславський договір саме Московія. Московці, як і українці, згідно з Угодою не мали права воювати і вступати у військові союзи один проти іншого. Але не минуло й року, як московити вступили до військового змову з ляхами і зрадницьки атакували Запорізьку Січ. Що ж отримала Україна в результаті? Те, що сталося в 1654 році в Переяславі – найбільша трагедія українського народу. Результат відомий і сумний. Сам Хмельницький був розчарований тим, що відбувалося після укладення союзу з «Московією», про що і вказав у своєму заповіті. А адже це був шанс для Московії створити потужний політичний союз двох різних народів. На ділі ж союз народів однієї віри обернувся царським гнітом, кріпацтвом, русифікацією, репресіями українців, оскаженілої українофобією і заборонами всього українського: від театру до дитячої абетки і Біблії, імперським геноцидом українців».

Справедливості ради помічу: утиснення української православної церкви почалося за царя Петра, а культурні гоніння, заборона української мови, абеток і школ при помістних церквах, вже за Катерини-ІІ.

За часів до союзу з Московією, Гетьманська Україна мала дипломатичні представництва в Європі і за її межами, визнавалася тоді і її незалежність.

В межах цієї публікації розглядути розгорнуто всі зради на які пішла Московія просто неможлива і тому нагадаю головне – поділ України на дві частини: Правоберіжжя і Лівоберіжжя! Знищення Запорожкої Січі, спалення Батурина, зіслання останнього гетьмана – Петра Калнишевського, і тощо, і тощо, і тощо (до того, під час того, після того).

Просто зазначу: Три розділа Польщі – три зради…

Та ножі у спину проти Великого Князівства Литовського!

 

 

ДЖЕРЕЛА:

1.     «Россия предавала Украину всегда», http://ukrmir.info/?p=842, 31.03.2017

2.     Залізняк Л. Л. Первісна історія України: Навч. посібник / Ін-т українознавства Київ. ун-ту ім. Тараса Шевченка. — К. : Вища шк., 1999. — 263 с.: іл. — ISBN 5-11-004740-5.

3.     Штепа П. «Московство: його походження, зміст, форми й історична тяглість». Дрогобич:«Відродження», 2005, 410 с.

4.     Вернадский Г. В. «Московское царство» в 2-х тт, М. «Аграф», 2001 (рос.)

5.     Штепа П. «Українець і москвин: дві протилежності, Дрогобич: «Відродження», 2008. 687 с.

6.      Білінський В. «Країна Моксель, або Московія» (роман-дослідження). К. 2010. 376 с.

РОСІЯ  ГЕНЕТИЧНИЙ ЗРАДНИК

   

РОСІЯ  ГЕНЕТИЧНИЙ ЗРАДНИК
РОСІЯ  ГЕНЕТИЧНИЙ ЗРАДНИК
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s