ДО 20-річчя ВІД ДНЯ СМЕРТІ ВИЗНАЧНОГО ПІДПІЛЬНОГО ДІЯЧА ПЕТРА ДУЖОГО

 

,,Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте.  останнютяжкуюминуту

За неї Господа моліть’’.   Т. Шевченко 

В оцій ювілейній статті, хочу пригадати про одного з найбільш талановитих і жертвенно заслужених діячів-підпільників Петра Дужого з Равщини. Петро Дужий (літературніпсевдонімиАрсенПанасенко, ОпанасСкелястийтаін.) нарродився 7 червня 1916 р. в селіКаровіРава-Руськогоповіту (теперСокальськогорайону) Львівськоїобласти. Село розташоване при головній дорозі Угнів-Рава Руська, в якому ще до Другої світової війни жило біля 780 мешканців і серед них багато славлених національно свідомих українців. Крім родини Дужих звідси походить Гигорій Мазур псевдо «Калинич» — командир УПА сотні ,,Месники-1’’. Макух Василь – український правозахисник, Мельник Юрій (1889–1919) – чотар УГА, герой визвольних змагань 1918-20-х років. Ментух Андрій сучасний художник, Хомінський Яким – уродженець села, син пароха, директор львівської поліції, двічі обраний послом до Галицького сейму (1861 і 1863 років), Іванина Нестор – письменник та ряд інших визначних постатей. В селі була надзвичайно унікальна сім’я Петра Дужого. В родині було одинадцятеро дітей. На привеликий жаль, не всі діти Дужих пережили злидні Першої свірової війни, Залишилося в сім’ї тільки чотири дочки – Марія, Олена, Параскевія, Анна і три сини – Микола, Іван і Петро. Всі сини стали українськими провідними діячами в Галичині. В 1932 р. багатодітна сім’я Дужих зазнала великої болючої втрати – відійшов у вічність батько родини Атанасій, який був головним живителем числанної родини. Крім поневірянь санаційної польської влади, в недовзі на Західну України прийшли червоні орди, які у 1940 р. матір – Параскевію з родиною без причин запроторили ген аж до Казахстану, де від надмірної праці, голоду і холоду у 1943 р. вона там померла далеко від рідної землі. Серед дітей в родині Дужих Петро був надзвичайно здібний і обдарованою дитиною, маючи заледви чотири роки він деклямував на концертах у читальні в селі ,,Заповіт’’, ,,Розриту могилу’’, ,,До Ослав’яненка’’ Тараса Шевченка і своїм дитячим виступом викликав серед присутніх велике зацікавлення, подив і зворушення. А у 1922 році шестилітнім хлопцем Петро пішов у школу і в 1928 році з успіхом, як екстерніст він її закінчив. Вдома підготував дві класи гімназійної науки і без труднощів здав іспити і був прийнятий зразу у 1930 р. до третього класу Рава-Руської ґімназії. У 1932 р. Вступив Петро у рядиЮнацтва ОУН, а черездвароки (1934) ставчленомОрганізаціїУкраїнськихНаціо­налістів (ОУН). Від того часу наш ювілят усесвоє зрілежиттяпов’язавізнаціонально-визвольноюборотьбоюукраїнськогонароду. Неодноразово йому довелося бутив’язнемпольських, німецько-нациських та каратися в російсько-комуністичнихтюремах й концтаборах. Дваразибувзасудженийдострати (гітлерівцями в 1943 р. і большевиками у 1947 р.). Протягом свого життя Петро займався підпільно-політичною діяльністю, продовжував навчання і систиматично займався літературно-публіцистичноюта журналістичною діяльністю.
Літературно-творчою працею став він займатися, ще в гімназійні роки. У 1936 р. і в наступнірокипублікував в українськихкалендарях, у журналах („Просвіта”, „Життя і Знання” таін.) статті й розвідки, присвяченіпопуляризаціїнауковихзнань та писав поезію. У 1937 написав і (перевидано 1941-го) роцідрукомйогообрядову театральну картину у двохвідслонах „Обжинки” та появилося в цей час ряд інших цінних його праць. Восени 1939 року П. Дужужий був арештований польською поліцією, за українську патріотичну дія1льність на Равщині. Але на щастя поліції невдалося його доставити до концтабору ,,Берези Картузької’’, бо на цей час німці вже бомбили Польщу. В такий спосіб Петро врятувавшись від лютої в’язниці. В коротці рідне село Петра і частину Західної України захопилиа Червона армія. Тоді Петро разом з своїм старшим братом Миколою переходять в окуповану німцями територію Закерзоння і тут працюють в мережі ОУН в повітах Томашівськім, Любачівськім, Ярославськім і Перемиськім організаційну ророту ОУН. Та у цьому періоді московські окупанти депортували цілу родину Дужих в далекий Казахстан, Петро Дужий, який вже декілька років працював в місцевому антипольському підпілля ОУН, подався на Холмщину. Там він працював вчителем в Українській холмській ґімназії, та виконував обов’язки шкільного інспектора. Понадто, як активний член ОУН пройшов військовий вишкіл, сам також проводив ідеологічні та культурно-освітні виклади. Коли в 1940 році загострилося питання розколу в ОУН, Петро Дужий став по стороні Степана Бандери, хоча завжди відстоював позицію загальнонаціонального єднання, Таку позицію також відстоював його рідний брат Микола (1901-1955), який був також активним провідним членом ОУН та членом УГВР. Так само і брат Іван (1901-1941), як діяч ОУН був арештований і загунув в тюрмі ,,Бригідках’’ у Львові. У 1941 році Петро Дужий був включений у список 700 активних членів ОУН, які мали виконувати найвідповідальніші завдання. Тут треба пригадати, що Петро в підпіллю коридтувався такими псевдами: «ОпанасСкелястий», «АрсенПанасенко», «ГригорійГраб», «Низовий», «В’ячеславРомановський», ,,Дорош’’, ,,Віталій’’, ..Орест’’ та іншими. Провід ОУН призначив Петра до Похідної групи «Північ». Але Провідник Дмитро Мирон (псевдо «Орлик») покликав Петра Дужого до своєї групи, яка мала підготувати і проголосити Акт відновлення державності у Києві, подібно як у Львові 30 червня 1941 року. Та на жаль 31 серпня 1941 року він був підступно арештований у Василькові під Києвом німецькою поліцією (СД) і перевезений до Львова у тюрму на Лонцького, восени ОУН підставили відповідних свідків, які пітвердили о невинності П. Дужого і в цей спосіб йому вдалося чудом вийти на волю.
Вийшовши на волю П. Дужий зразу перейшов у підпілля під псевдонімом – В’ячеслав Романовський. З того часу він працював у Головній Організаційній реферантурі ОУН. У травні 1942 року Провід ОУН відправив Дужого на пост заступника і організаційного референта Крайового Проводу ОУН на південь України (Дніпропетровськ). А з осені вже після вбивства Дмитра Мирона (Крайового Провідника Київщини і суміжних областей) та загадкового зникнення Пантелеймона Сака—«Могили», південний Провід ОУН поширив свої межі на північ і з цією групою стисло співпрацював Дужий, а крім того в 1942 році він видав наукову працю «Роки революції та державного будівництва» (1917 -1923). Влітку 1943 року Організація відправляє Дужого у Холодноярщину, де почали організувати перші відділи УПА. Тут зовсім припадково Петра Дужого гестапо арештувало черговий раз у містечку Олександрівка тодішньої Кіровоградської області.
Саме тоді П. Дужий послуговувався документами на прізвище Сергій Крученко. Після 14 днів ув’язнення і важких слідчих тортур Його псевдо ґестапівський суд засудив до рострілу. Під час перевезенням його поїздом Петрові вдається втекти з рук катів. Під час втечі був важко поранений, але з трудом дібрався до Умані, де була добре розвинута ОУН. Після короткого лікування переїхав на Волинь. Там стає учасником Першої Конференції поневолених народів на Рівенщині, коло Дубна, де зустрічається з Романом Шухевичем, який від травня 1943 року після Миколи Лебедя очолив ОУН на Рідних Землях. В 1944 році Петра Дужого було прийнято до складу Головного Проводу ОУН на пост референта пропаганди, співредактора і редактора видань ОУН і УПА. 4 червня 1945 року сталося чергова трагічна подія в житті нашого ювілята. В наслідок зради, аґент НКВС уявнив криївку, в якій знаходилося вісім повстанців, у тому числі й Петро Дужий. Чи не вперше каральні органи НКВС застосували струменево-паралітичний газ, в наслідок якого Петро Дужий знепритомнів і в такому стані попав в руки знову лютим большевицьким катам. Важко знайти в нашій мові такі слова за допомогою яких можна б було передати всі види і роди мук, які йому довелося пережити в руках злочинних катів.П’ятнадцять місяців безсонних ночей та катувань під час слідства… У результаті 22 березня 1947 року в спецтюрмі м. Києва Петра Дужого засуджено до розстрілу. Шістдесять п’ять днів і ночей незламний борець Петро Дужий чекав на виконання вироку.
Вирок був підписаний головою Верховної Ради СРСР М. Шверником. На щастя в цьому періоді вийшов Указ від 26 травня 1947 року, який скасовував смертну кару. Йому вирок замінено на 25 років позбавлення волі. Понад п’ятнадцять років Петра Дужого тримали в далеких концтаборах Колими, Сибіру, Мордовії. В ув’язненні виконував важку працю і писав вірші (підпільно), значна частина яких (поеми, сонати) ввійшла до збірки «Розкуте слово», виданої у Мельбурні (Австралія, 1980 р.). Понадто П. Дужий є авторомнарисів, спогадів, оповідань, статейнапо­літичнітеми.З підйогоперавийшладрукомпублікація „ЗаякуУкраїнуборовсяСтепанБандера?”, щеранішекнижечкапроПершуКонференціюПоневоленихНародів у листопаді 1943 р., учасникомякої вінбув. Крім того Петро автор ,,Повстанська Армія,1943-1949’’, ,,Генерал Тарас Чупринка’’, ,,Роман Шухевич-політик, воїн, громадянин’’, ,,Слово ОУН до українського народу’’, Підготував і видав співник 3-е видання та редагував ,,Вісті української інформаційної служби’’. Цінним виданням є ,,Новорічний подарунок’’ (1994), ,,Біль і гнів’’ (1999), Двотомник публіцистичних творів ,,Українська справа вчора і сьогодні’’ у двох томах та ряд іших цінних публікацій. Звичайно, неспосіб в розмірах статті перерахувати і обговорити всі нпублікації П. Дужого. Можна тільки подивляти працездатність і талант автора, який в край важких умовах міг спромогтися на таку задивляючу кільсть правь, немаючи допомогових джерельних матерялів. При тому слід додати, що Дужий майже весь час своєї творчості працював в підпіллю, до того він був в 30-х рр. одружений із Марією Юрчак, яка померла, а їхніми доньками Ларисою і Мирославою, зайнялися опікою і вихованням батьки померлої дружини у Львові. Петро переживав тюремні винятково трагічні кошмари. Коли його звільнили із смертного вироку, його присуд замінено на 25 років тюрми. Над такими в’язнями, як П.Дужий тюремна сторож в різній формі знущалася, але Петро виявляв неперевершену стійкість і мужність в терпіннях. Він навіть перебуваючи в тюрмі відстоював національну честь. Прямо в неволі жив для своєї Батьківщини і готов був для неї віддати своє життя. Рішуче виступав проти глуму, яким вороги понижували гідність українців. Своїм відважним словом пробуджував національну свідомість і сумління своїх поневолених побратимів. Численні дослідницькі документи пітверджують, що П. Дужий в ув’язнені любив Україну більше за власне життя. Навіть в’язні називали П.Дужого Ґіґантом національного духа і лицаром української нації.
Відбувши своє ув’язнення, в результаті амвнестії Петра Дужого було звільнено з тюрми восени 1960 року і дозволено йому житу тільки в Закарпатю. За ним був безустанно проваджений нагляд спецслужбами і їхніми аґентами. Але в недовзі П. Дужий познайомився з Марією Макогін, яка так як і він повернулася з тюрми до Львова і їй і вдалося відновити своє спадкове право на батьківський будинок – особняк у Львові. З нею Петро одружився в друге і таким чином у тому будинкові оселився Петро Дужий з своїми дітьми і дружиною, яка для нього стала найвірнішим другом. Але важкі тюремні переживання і неустанний нагляд спецслужб значно підорвали здоров’я Петрові. Через сльози тішився, що Україна відновила свою державність, але працювати для неї вже не вистарчало йому сил. Пітримував тісні зв:язки з Михайлом Сорокою (який 40-к років відбув в тюрмі), та Катериною Зарицькою із іншими друзями однодумцями найчастіше з тими, які так як і він каралися у ворожих тюрмах. Нагло захворів і тяжка хвороба 24 жовтня 1997 року зламала життя цього легендарного українського вченого і великого патртіота України. Тільки завдяці вірній дружині Петра Дужого Марії, яка так як і Петро пережила пекло комуністичної неволі, побачили світ залишені ним деякі неопубліковані твори, які ввійдуть до золотого фонду національно-визвольної боротьби українського народу ХХ-століття. Нехай жива і невмируща пам’ятж вічно живе в наших серцях, про таких визначних людей, які ,,зродились великої години’’ із неперевершеною людською гідністю захищали те, що найцінніше в житті нації – Воля, Суверенітет і Незалежність.

Ярослав Стех

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s