НЕВІДОМЕ ПРО ВІДОМЕ: ЕТАПИ ЗАБУДОВИ МІСТА НА СИВОМУ ІНГУЛІ

 

Геніальний Микола Гоголь писав: “Архітектура розповідає навіть тоді, коли вже мовчать і пісні, і легенди, коли вже мовчить все”…Надзвичайно цікаву, дещо утаємничену історію сучасного м. Кропивницького, можуть розповісти будівлі міста, якщо вдумливо їх читати. Причому, незалежно від того – коли, ким і для чого та чи інша будівля споруджена. Виділимо три умовні етапи забудови ХХ століття – до радянсько-німецької війни 1941-1945 років, повоєнний (1945-1960) і новітній. Визначаю часові періоди, здебільшого зафіксовані у пам’яті розповідями сучасників або свідком чого був сам і мої ровесники…
На початок 1930-х років місто, яке на той час називалося Зинов’ївськом, у плані забудови нічим не відрізнялося від архітектури початку ХХ століття. У ньому було 23 вулиці (без передмість), забудованих одноповерховими цегляними, нерідко глиняними спорудами, вкритими оцинкованим залізом. На двох центральних переважали двоповерхові. Було кілька триповерхових: будинок братів Заславських, т.зв. Пасаж, пошта на Великій Перспективній, Соловйова (Дзеркальий магазин) на Московській (тепер Віктора Чміленка), готель “Петербурзький” (перетин Перспективної – Тараса Шевченка), корпуси колишнього кавалерійського училища на Ковалівці. (Варто уточнити: у провінційних містах типу нашого, поверховість визначалася станом суспільства: купцям третьої гільдії дозволялося будувати одноповерхові будинки, другої гільдії – двоповерхові і лиш найвищої, першої – триповерхові. Перші поверхи призначалися під торгівлю. Відповідна градація стосувалася дворянства, військових, чиновників). Житловий фонд простого люду після 1919 року залишався на рівні царських часів плюс “ущільнення буржуїв”, чиї розкішні будинки були перетворені на “комуналки” з загальними кухнями, умивальниками і коридорами, “зручностями” у дворі (зливні ями збереглися й досі у деяких дворах центру міста). Під адміністративно-громадські приміщення, установи, банки, бібліотеки, школи пристосовувалися колишні окремі об’єкти, у тому числі культові, зрідка щось будувалося для виробничих підприємств. Так тривало до окупації міста гітлерівцями 5 серпня 1941 року. Тоді воно вже мало статус обласного центру і називалося Кіровоградом. Той рік вніс корінні зміни у економічний, культурний, освітній розвиток міста. У містобудуванні настали різкі, небачені за два століття, зміни. Про них – наступна розповідь.

Фото Юрій Матівоса.
Фото Юрій Матівоса.
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s