Любо чи «лєпо» Богу чи Москві?

 Суспільство майже рік тому дізналося про існування «православних журналістів», які навіть Москва об’єднала в Україні у спілку. Десь вони там копошаться, потихеньку інформаційно гадять на своїх сайтиках та в газетках типу «бойових листків» за російське канонічне православ’я.  Одним словом робота у них «кипить» за зразками російських інформаційних військ. А що московським прислужникам та «простим заробітчанам»? Головне щоб гроші платили, чого не робиться в українських «інформвійськах» зібраних з анонімних добровольців, які  успішно розсосалися кадрово в перші ж  два-три місяця від початку діяльності.

Але згаданого збудження суспільства московським попам здалося замало. Мало їм об’яв з вербовки «добровольців» для ідеологічних диверсій в мережі Інтернет. В Кіровоградщині московські попи вирішили застосувати чергове ноу-хау, і здійснити формальне проникнення у ряди НСЖУ. Навіщо московським попам таке членство в цій журналістській спільноті, якщо не для можливоїшкоди українській журналістиці та не для підривної роботи безпосередньо серед і без того часом не дуже професійних журналістських душ.

i-200x300.png

На проникнення в журналістську спільноту НСЖУ на Кіровоградщині нещодавно пішов не якийсь пішак з числа московських «канонічних православних», а сам архієпископ Олександрійський та Світловодський так званої  УПЦ, що насправді є РПЦ в Україні, і славиться благословеннями бойовиків ДНР-ЛНР. Той хто нині зветься Боголєпом, не виключено, що колись від народження був українцем, бо в миру має прізвище Гончаренка. На стезю «московської православної віри» офіційно став в 2002 році, маючи вже вищу економічну освіту та працюючи головним податковим інспектором ДПА. Саме того року почав навчатися заочно у Полтавській духовній семінарії, та почав з 2004 року отримувати починаючи з дячка різні ранги, посади та постриги УПЦ МП.

Далі Валерій Гончаренко ставав і благочинним, і настоятелем храмів поки не отримав посаду архірея на половині територій області у грудні 2012 року. Але маючи таке просування по церковним щаблям, паралельно якось здобув ще одну вищу світську освіту практичного психолога у 2010 році, так необхідну для ідеологічної підривної роботи в Україні. От с таким «журналістом» мають справу в Кіровоградщині, ті хто отримав його заяву про вступ в члени НСЖУ. Що  він написав корисного для України, на жаль, має уявлення лише обмежене коло його читачів у вище згаданих «московських православних газетках та інших друкованих ЗМІ області, які друкували тйого роботи  за вказівками регіоналівської донецької влади, що підтримувала цю конфесію

Нині, в часи гібридної війни, як і ведеться, прихований ворог влізши у овечу шкуру поводить себе зухвало і нетрадиційно. Така підозра, іноді не безпідставно і падає на духівників з РПЦ в Україні. Але в олександрійській районній організації  НСЖУ на заяву про вступ не повелися і відповіли відмовою журрналітові у рясі. А що буде далі? А що буде з читанням подібної заяви в інших районах єпархії, куди вона зможе потрапити,  чи навіть в самому обласному центрі Кропивницькому? Тривожить це тому, що там у правліннях  журналістських організацій ще не перевилися прихильники «руского міра» та всілякі «єлисаветргадці», які радо почнуть грати у демократію та  візьмуться за агітацію на боці представника московської церкви.  Тож бачимо, що  можливий ворог стоїть не лише на порозі НСЖУ, але і зухвало  ломиться у її двері. І це любо чи «лєпо» Москві, але Господь здається вже дав однозначну відповідь на рівні  місцевих олександрійських журналістів.

Але це історія, як і передбачалося отримала продовження. “Справа розглядалася” на обласному рівні в Кропивницькому. І вже на обласному рівні було підтверджено рішення олександрійської районної організації НСЖУ. А що далі? Здається, що можна застосувати вираз про перший млинець комом, і московські “священнослужителі” не заспокояться. Ймовірно слід чекати наступних кроків по вступу в НСЖУ і від інших “православних просвітників русского міра”. Папір же стерпить любі заяви… Хлопці з РПЦ люди мають освіту, творчі і плодовиті, бо пишуть і пишуть, при єпархіях мають власні прес-центри, сайти та газетки, і на цих “успіхах” стояти не мають бажання. То ж ймовірно, що продовження може мати місце.

Читать полностью: http://h.ua/story/432873/#ixzz4i9zW331I

Advertisements

One thought on “Любо чи «лєпо» Богу чи Москві?

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s