Будувати завжди шляхетніше, ніж руйнувати  

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ. “Народне слово”

 

Сьогодні ми починаємо обговорення потреби і можливостей зведення у центрі Фортечних Валів кафедрального собору УПЦ КП на честь Юрія Переможця. На запитання нашого кореспондента відповідають єпископ Кропивницький і Голованівський Марк, народний депутат ВР Олександр Горбунов та заслужений архітектор України, почесний будівельник України, діючий член Української Академії Архітектури Павло Чечельницький.

 

– Почнемо з історії питання…

Владика Марк: – Вже багато років поспіль ми просимо у міста земельну ділянку під будівництво кафедрального собору. Донині це були обіцянки, розмови, а в результаті – відмови.

Пан Олександр Крившенко у свій час в самому центрі Валів отримав місце під будівництво культової споруди. Він хотів зробити місту дарунок, відтворивши церкву Святої Трійці, яка існувала певний час у фортеці. Та з часом його бізнес загальмувався, с коштами стало сутужно, і він цю справу заморозив. Ми звернулися до нього з пропозицією збудувати тут кафедральний собор. Він пішов нам на зустріч і фактично передав цю ділянку в суборенду. Отже, з минулого року ми сплачуємо орендну плату за землю, а нинішнього почали виготовлення проектної документації. Виготовленням ескізного проекту займається відомий архітектор Павло Чечельницький. Ми не бачимо сенсу відновлювати ту невеличку дерев’яну церкву, яка проіснувала там до початку ХІХ століття.

– Чи є якісь перешкоди з боку місцевої влади чи ви одразу знайшли порозуміння з нею щодо цього проекту?

Звичайно, ми наштовхнулися на деяке несприйняття керівництвом міста цього проекту. Воно запропонувало інші місця для будівництва. Проте Вали є найкращим місцем. Чому? Тому що кафедральний собор – це храм загальнообласного значення, де щоденно відбуваються богослужіння. Це вимагає певної атмосфери навколо, головним чином – тиші. Щоби не було гаміру та суєти. Щоби людина могла помолитися, задовольнити свої релігійні потреби, мати користь для душі від відвідин храму. З іншого боку, це дуже відоме і пам’ятне місце для кіровоградців. Тут є Алея Слави, меморіали загиблим воїнам в АТО і у Другій світовій війні. Тому ми думаємо, що храм стане гарним доповненням до цього меморіального комплексу. Адже найкращий спогад і найкраща дія, яку ми можемо вчинити для загиблих, це молитва за них.

Тому ми запланували, що собор матиме нижній храм, який буде присвячений Святій Живоначальній Трійці, і верхній – віддаючи шану нашому воїнству – на честь великомученика Юрія Переможця. Будемо і далі просити Бога, щоби ми знайшли порозуміння з місцевою владою і почали втілювати цей план. Якщо на цьому шляху трапляться великі перешкоди, то ми, звичайно, будемо розглядати інші варіанти.

– На цьому шляху вас підтримав наш народний депутат Олександр Горбунов…

– Ми з ним товаришуємо вже тривалий час. Мали приязні особисті стосунки ще до того, як він став депутатом. Так, він серйозно зацікавлений в тому, аби втілити цей проект. Він взяв на себе певну відповідальність, аби те сталося. Чи вдасться йому цьому посприяти, чи ні, буду йому вдячний навіть за добре слово. Гадаю, чим більше є людей, об’єднаних доброю ідеєю, те треба вітати і цінувати. Але, напевно, вже є багато людей, яким ця ідея може не сподобатися. Це переважно ті, хто за «Руський мір», бо це для них ніби якась моральна поразка. Решту тих, хто має якийсь негатив до цього, або просто нейтральних, я б хотів переконати і запросити долучитися до цього будівництва. Адже будувати завжди благородніше, ніж руйнувати.

– Як ви оцінюєте потребу у такому проекті? Як він рухається? Чи є проблеми, які слід вирішувати саме зараз?

О.Горбунов: – У будь-якому випадку цей проект зачіпає відновлення та впорядкування історичної частини колишньої фортеці. Як би я не оцінював потребу у такому проекті, треба будувати більше українських церков. Я розумію, що віра повинна об’єднувати, але ситуація з церквами потребує коригування. Коригування на рівні парафій і на рівні громад, на рівні держави і на рівні Вселенського патріарха Варфоломія, оскільки мова йде про православні церкви.

Щодо остаточного проекту будівництва церкви на Фортечних Валах вважаю, що відповідь на це питання повинно дати законодавство. Оскільки Фортечні Вали – це історична пам’ятка, воно регламентує певні обмеження, певні процедури, які треба буде витримати. Будувати, однозначно, можна. Але мені б хотілося, саме побудову направити у професійну площину. Я б дуже хотів, щоби до реалізації цього проекту долучилася і міська влада в тому числі. Тому що це якраз і є початок відновлення історичного центру, про який влада має піклуватися. Якщо ви так переймаєтесь історією свого міста, шановні, то будівництво храму треба розглядати разом з проектом реконструкції Фортечних Валів. Розглядати в комплексі та професійно вирішувати, як краще це зробити, а не як краще «зарубати» цей проект. Гадаю, після того, як ця земля передана і за оренду цієї ділянки сплачуються кошти української православної церкви, то і де-юре і де-факто цей храм має право на існування. Міській владі треба не просто отримувати гроші, а реалізовувати проекти, які були вже давно намічені. Треба шукати ті позиції, які нас об’єднують!

– Якщо можна, дещо про фінансову складову…

– Я знаю, що у цього проекту вже є спонсори і люди, які готові долучитися до них. І мені б дуже хотілося, аби фундамент, який треба закладати, можна було б закласти ще цього року. А з весни наступного вже зводити стіни храму. Але, наголошую, розглядати проект треба комплексно. Щоб все було гарно, красиво, естетично з усіх боків, відповідно і в плані ландшафтному, і в плані історичному.

– Саме для цього, як я розумію, і запрошено високопрофесійного харківського архітектора Павла Чечельницького.

– Так. У нас не так багато людей, які розробляють проекти культових споруд. Архітектор Чечельницький дуже відома і заслужена людина в Україні. Ним втілено в життя дуже багато проектів у різних куточках України. Приємно, що саме такий фахівець долучився до цієї справи. Можливо, й неважко побудувати храм, обнести його парканом, та забути, що за ним розташовано. Ні, це дуже важливо, що там, за парканом. Воно має бути доповненням, або продовженням духовного й естетного життя вірян. Будь-яке місто, передусім, прикрашають зелені зони та храми. А у нас, так склалося, й донині в центрі держави немає кафедрального собору української православної церкви цієї держави. Його треба будувати.

– Яким вам бачиться архітектурне рішення майбутнього храму?

П.Чечельницький: – Архітектурне рішення храму бачиться мені у стилі «Єлизаветинське бароко», хоча точніше було б казати «Українське рококо». В такому стилі побудована Андріївська церква на Андріївському узвозі у Києві та собор у Смоленському монастирі. Адже коли Єлизавета Петрівна побачила козацьке бароко і воно їй дуже сподобалося, запровадила цей стиль в Росії. Тому у той період там почали масово будувати такі храми. Будували до того моменту, доки інший самодержець не заборонив це, зазначивши, що надто багато малоросійства в Росії.

Цей стиль погоджено з єпископом Марком. Ми обрали саме такий стиль для того, щоб прив’язати його до часу виникнення вашого міста. А це фактично козацька доба.

Споруда буде розрахована так, аби собор вміщав до 400 вірян. Звичайно, планується і дзвіниця, яка стоятиме окремо. Оскільки це найвище місце у межах міста, архітектурний абрис храму добре працюватиме в загальній панорамі, і собор, сподіваюся, стане окрасою міста.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s