МИШКА, МАШКА – ПУТІНСЬКА РАШКА

 

Ніяк не хочуть у московському Кремлі змиритися з надмірним самолюбством, вгамувати свою штучну велич, яка насправді зводиться до розміру загарбаної віками чужих територій. Безвіз України став черговою колючкою у босу ногу московитів. Заскреготіли зубами, коли їм вслух зачитали лиш частину вірша їхнього поета М. Лермонтова ”Прощай, немытая Россия”. Зашкребло на серці ‘великоросів’. Ще б пак! – нам якісь ”хахли” будуть вказувати! Та ми, та я, та… Знайшли тезкового правнучатого племінника поета. А той – не писав мій прапрапрадід такого, йому приписують. І взагалі – хто вони такі? Володимир Великий, князь Ярослав Мудрий, його дочка Анна, королева Франції – то все ”руський мір”, всі наші.
Наслухався, начитався я путінської маячні і захотів переконатися – може й справді щось не так у своїй історії ми трактуємо. Прочитаю московитських авторів минулого, може щось з’ясую. Беру ”Историю государства Российского” М. І. Карамзіна. Про яку геній Росії О. Пушкін писав: (все подаю мовою оригіналу, щоб кремлівські Миші і Маші не звинуватили у перекрученні тексту) ”Наша словесность с гордостью может выставить перед Европою Историю Карамзина”. Ось так – перед усію Європою. У книжці тій читаю: ”Св. Апостол Андрей, проповедуя у Скифии имя Спасителя, поставил крест на горах киевских, предсказав будущую славу нашей древней столиці”. Київ – столиця якої держави? Давайте назавжди закриємо ”дитяче” питання. Несолідно – сусіди, ХХІ століття…
Про патріотизм. Михайло Глинка. Залишаючи назавжди остогидлу Московію, на кордоні вийшов з карети, плюнув і сказав: ”Когда бы мне никогда более этой гадкой страны не видеть”. Це ще крутіше ”немитої”. Микола Гоголь, класик російської літератури: “Русь, куда же несешся ты? дай ответ. Не дает ответа…Русь тройка, все гремит, все заливается, а в тройке – прохиндей, шулер”. На кого натякав геній? Сергій Єсенін, один з найкращих поетів-ліриків Росії:
А месяц будет плыть и плыть,
Роняя весла по озерам,
А Русь все также будет жить –
Плясать и плакать под забором.
Літературний критик В. Белінський: “России нужны не проповеди (довольно она слышала их!), не молитвы (довольно она твердила их), а пробуждение в народе чувства человеческого достоинства, сколько веков потерянного в грязи и навозе, права и законы, сообразно не с учением церкви, а с здравым смыслом и справедливостью”. Сильно сказано, правда? Свої – своїм. На завершення – ваш улюбленець О. Пушкін:
Властитель слабый и лукавий,
Плешивый щоголь, враг труда,
Нечаянно пригретый славой,
Над нами царствовал тогда.
Прочитайте твори названих авторів і переконаєтеся – чотири відверті рядки вірша Лермонтова – краплина у морі дійсної характеристики псевдо – великоросії, яку їй дають кращі знавці історії Московії.

Фото Юрій Матівоса.
Фото Юрій Матівоса.
Юрій Матівос
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s