ТАКІ ЗАГАДКОВІ ЗАЛІЗНИЧНІ ВІАДУКИ

 

Останнім часом активізувалися наші туристичні організації, влаштовують екскурсії для мешканців міст і сіл над Інгулом. Це, безумовно, є важливим і корисним засобом виховання людей, надто молодих, на знанні історії рідного краю. Екскурсовод, який взяв на себе складну, але вкрай цікаву місію, хоче досконало знати об’єкти, з якими знайомить екскурсантів. На превеликий жаль, іноді йому не вистачає елементарних даних, фактажу, від якого можна відштовхнутися і цікаво розвивати тему. Стосується це чи не найбільше мостів, особливо надто загадкового залізничного, що з’єднує обаполи Інгулу неподалік залізничної станції. Адже він відноситься до тих видів архітектурних споруд, які ніколи не рекламувалися, про них не пишуть не тільки у пресі – навіть у спеціальній літературі. Заборонений плід, самі знаєте… Наш арковий віадук згадується лиш у фаховому виданні 1899 року ”Иллюстрированный путеводитель по Юго- западной железной дороге”. Та й у ньому подається лиш фото мосту, яке пізніше стало класичним для тиражувань. Автор цих рядків протягом багатьох років по крупинці збирав хоч якісь дані про міст, виклав їх у публікації ”Диво Ейфеля на Інгулі”. При підготовці матеріалу у пригоді найбільше стала книжка В. Лясковського ”Столетняя”, випущена одеським видавництвом ”Маяк” у 1966 році до 100-річчя перших залізниць на півдні України. (Мав нагоду придбати у Одесі за часів навчання в університеті). Багато розповіли мінери – учасники боїв за Кіровоград у січні 1944 року: вони розміновували міст, начинений німцями вибухівкою, ”прощупали” конструкцію з сталі, бетону і граніту до сантиметра і вивчили його розміри. Адже це дуже важлива деталь: у жодному виданні не подано параметри мосту, особливо його висота. Встановлено її, звичайно, візуально, можливі відхилення, контури віадуків дуже ілюзійні, тому висота мосту приблизно 90 метрів здається нереальною. Хоча чому нереально – перекриття товщиною до двох метрів покладено на спарені у висоту арки, висота кожної з них дорівнює 36 метрам. До того ж,замір робиться від найвищої точки перил до поверхні води. До речі, схожий одноарковий віадук встановлено під залізничним полотном вулиці Ельворті.
Тим, хто бажає знати більше про міст – шукайте. Але не раджу користуватися недостовірними даними у інтернеті. Там невідомий мені ”Кіровоградський форум”, описуючи міст, повідомляє, що він побудований у 1845 році кременчуцьким купцем Слюньковим. Дійсно, підрядчиком був цей купець, але міст збудував через Інгул на вул. В. Перспективній (існує й тепер), за 20 років до початку прокладання залізниці у наших краях. Трапляються повідомлення, що ”міст будувався полоненими австріяками у 1914-1917 роках” та інші нісенітниці.
На світлині подано ще один зразок залізничного віадука, який застосовувався на початковій стадії будівництва на лінії Одеса – Паркани (Молдавія). Подібний нашому, лиш одноарковий, перекинуто через річку Плетений Ташлик біля однойменної станції. Названі мости діють досі, вони у своєму роді унікальні, викликають інтерес. Але…Вони – стратегічні шляхові одиниці, відносяться до об’єктів державної і військової таємниці.

Фото Юрій Матівоса.
Фото Юрій Матівоса.
Юрій Матівос
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s