Де, як і чому поруч з нами «гибле місце»

 

Майже щотижня у сводках про ДТП у Кропивницькому фігурує одне і те саме місце з розбігом у 50-100 метрів. І давно можна зрозуміти, що то місце без перебільшення є «гиблим». І «згиблим» ще тому, не від гри слів, а тому що там багато років гинуть люди. А поруч з ним церква, як не дивно збудована не українцями, і не за українськими церковними канонами. Церкви в Україні будували на вишині, а ця церква дивним чином поставлена мабуть трохи мене як за сто метрів до води в низині. Навіть в українських селах під січовою козацькою юрисдикцію в селах, що розташовані в низині церкву ставили не біля води, в центрі села, завжди далі від річки. А коли на околиці був пагорб, то використовували його. Цей же храм вперше збудували греки дерев’яним у 1766 році.
Більш ранній храм приблизно 1756-1757 років був справді на вишині, але в межах фортеці, і наплив цивільних там був небажаним, та і вмістити всіх бажаючих не міг. Але хоч і звалася слобода грецькою через перших її поселенців. Українці наступну дерев’яну церкву збудували шість років потому на вишині приблизно за півтора кілометра від «грецької» і мало не в кілометрі від Інгулу, а річечка Чечора все одно була далі ніж за 100 метрів і внизу. Храм назвали Знаменівським, а більше ніж через 100 років його перебудували в кам’яний. Нині цього храму немає. Він був зруйнований за часів радянської влади, як ще чотири православних храми міста: Вознесенський, Петропавлівський, Успенський та Троїцька церква в Лелеківці.


Храм, про який йде мова, нині є кафедральним собором УПЦ МП. Він єдиний у місті ніколи не закривався, навіть за часів німецької окупації, але не завжди належав УПЦ МП. А ще храм кілька разів міняв назву та затоплювався по повінях, що часто виникали у місті навесні. Така от у нього карма. Навпроти храму, що стоїть поруч небезпечним перехрестям збудовано спортивну школу. До того там чого навіть не було: базар, автостанція, і навіть стояли шибениці, а за часів громадянської війни нібито був навіть дитячий коцтабір. . Через дорогу височить будинок суду, а за кілька метрів від нього через закинутий та занедбаний сквер будівля прокуратури. За будинком суду теж колись стояли шибениці. Трохи вище на місці колишнього яблуневого саду школи №10(нині лікарня святого Луки) сквер з пам’ятним знаком жертвам комуністичних репресій, далі хрест та дитячий ігровий майданчик. Останній збудовано невідомо для кого, бо поруч немає житлових будинків і прохід до нього незручний. Є версія, що саме тут був дитячий концтабір від більшовиків.

Береги Інгулу останнім часом теж перетворився у якийсь “пантеон”: пам’ятник чорнобильцям, а навпроти воїнам -інтернаціоналістам . На другому березі бовваніє обрубок, в який нібито вклали майже півмільйона коштів, і він мав стати та не став пам’ятним знаком жертвам Голодомору.

А нижче розташована між двома будинками каральних установ фігура божої матері. Не виключено, що і хрест, і фігура Богородиці освячена московськими священнослужителями, але…  Але це місце так і залишається «згиблим» і небезпечним. За сводками поліції за місяць там трапляється по три – чотири, а то і більше ДТП, буває і люди гинуть чи отримують каліцтва. То виходить, що немає справжньої благодаті у тих кого в народі називають московськими попами.
Храм на невдалому місці ніби бережуть і охороняють якість темні сили. Він оновлюється, перейменовується, перефарбовується та стає кафедральним собором чужої церкви, що не визнає Україну за державу.Так і хочеться назвати це місце притулком темних сил.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s