Геральдика Бережанщини

 

За адміністративним поділом, запровадженим у Галичині після 1867 року (з часу утворення «двоєдиної» Австро-Угорської імперії), до Бережанського повіту, крім самого міста Бережани – сучасного районного центру, належало також три «надетатових» (позаштатних) містечка – Козлів, Козовата Нараїв; водночас до складу нинішнього Бережанського району частково належить територія колишнього Підгаєцького повіту, до якого входили два міські поселення – повітове місто Підгайці й позаштатне містечко Завалів. Таким чином, говорячи про «міські поселення Бережанського краю», ми повинні мати на увазі шість населених пунктів, кожен з яких мав досить тривалу історичну традицію міського самоврядування (зокрема, магдебурзьке право) і, відповідно, – свій власний герб як атрибут цього самоврядування.
Історія формування геральдики міст Бережанщини обіймає досить тривалий період – від XVI до XIX століпя. У переважній своїй більшості міська символіка краю пов’язана з родовою геральдикою власників поселень, що, загалом, є характерним для старого міського гербівництва в цілому. Навіть у гербових проектах, створених у XIX столітті (зокрема відомим львівським істориком-краєзнавцем А. Шнайдером), дотримано цього звичаю.

БЕРЕЖАНИ
Перша документальна згадка про це поселення над, річкою Золотою Липою датована 1375 роком; що ж до магдебурзького права, то його міська громада одержує 1530 року. Найдавніші печатки міста збереглися із XVII століття;на них упродовж тривалого часу фігурує зображення оленя.
У XVIІІ ст., коли новими власниками міста стали князі Любомирські, бережанський герб відповідним чином ускладнився: його щит тепер було розділено на дві частини, у нижній містився традиційний малюнок оленя, а у верхній – хвиляста смуга (стилізоване зображення річки), запозичена з родового герба Любомирських «Дружина». Саме такий вигляд герб зберігав і після 1772 р. – в період перебування міста під австрійською владою. Офіційний опис цього герба зберігся в гербівнику К. Лінда “Stadte-Wappen von Osterreich-Ungam”, виданому у Відні 1885 року:
«Щит розділений: у верхній його частині на червоному тлі срібна хвиляста річка, у нижній – на блакитному тлі золотий олень із червоними рогами, що біжить».
На міській печатці середини XIX ст. герб увінчано князівською короною (що нагадувала про титул власників міста), і супроводжувано польським написом: “Zwierchnosc miasta Brzezan”. У міжвоєнний період, 18 березня 1929 p., цей герб без змін підтверджено Міністерством внутрішніх справ Польщі.

ЗАВАЛІВ
Опис герба цього містечка зберігся в цікавому документі – рукописному реєстрі гербів міст і містечок Галичини, складеному 1897 року львівським краєзнавцем і геральдистом Ф. Ковалишиним:
«На червоному тлі срібний хрест, під яким – святий Ян Непомуцький. Над хрестом два щитки навскіс: на першому з них – герб «Прус ІІІ» (на червоному тлі срібний п’ятикутний хрест, поставлений на перекинуті половину підкови та лезо коси), на другому – герб «Леліва» (на блакитному тлі золотий півмісяць, обернений рогами догори, над яким золота шестикутна зірка)».
Водночас із наданням маґдебургського 20 березня 1729 p., судячи з усього, містечко почало вживати і власний герб. Два щитки з родовими гербами Яблоновських («Прус III») і Сенявських («Леліва») утворюють так званий «альянс» – геральдичну емблему шляхетського подружжя, яка поєднує родові герби чоловіка й дружини. Що ж до зображення святого Яна Непомуцького, то воно (крім суто патронального змісту) може також відтворювати рік надання поселенню міських прав (саме 1729 року відбулася офіційна канонізація папою Бенедиктом XIII Яна Непомуцького, чеського церковного діяча XIV століття).

КОЗЛІВ
Це містечко, відоме з документальних джерел 1467 року, тривалий час незмінно було власністю Львівської католицької архієпископи. На жаль, геральдичні емблеми Козлова періоду польського панування (аж до XVIII ст.) невідомі сучасним дослідникам. Упродовж XIX ст. місцеві органи влади використовували у своєму діловодстві «написові» печатки, що не містили геральдичної емблематики.
У 1870-х pp. містечкова ґмінна (волосна) влада виступила з ініціативою створення для Козлова власного герба, у зв’язку з чим звернулася з листом до відомого львівського краєзнавця А. Шнайдера, який на той час інтенсивно працював над «Енциклопедією краєзнавства Галичини» (на жаль, учений встиг видати лише перший том цієї фундаментальної праці). У своїй відповіді, датованій 1875 роком, Шнайдер запропонував свій проект козлівського герба, основу якого становив шляхетський родовий герб «Порай» (на червоному тлі – срібна троянда з п’ятьма пелюстками).
Вибір цього символу автор мотивував тим, що до герба «Порай» належав галицький церковний діяч XVI століття – львівський єпископ Ян Боришевський, заходами якого Козлову даровано міські права.
Проект Шнайдера з гербом «Порай» було схвалено місцевою владою, однак офіційне затвердження його Міністерством внутрішніх справ, а потім і цісарем Австрії так і не відбулося.

КОЗОВА
Відомостей про козівську геральдику XV – XVIII ст. не збереглося; що ж до XIX ст., то міське діловодство на той час користувалося печаткою без герба, з написом “Urzad gminny w Kozowie”.
На прохання місцевого ґмінного уряду А. Шнайдер виготовив у 1870-х pp. проект герба і для Козової. Проект мав такий вигляд: щит розколений; у першій його частині – на червоному тлі половина срібного козла (частина герба роду Вольських «Півкозиць»), а в другій – на блакитному тлі срібний неправильний семикутний хрест (герб роду Потоцьких «Пилява»).
Вибір емблем для козівського герба Шнайдер мотивував так: «Містечко Козова фундоване Миколаєм Вольським на початку XVI століття і від герба його «Півкозиць» назване Козовою; пізніше, у XVII ст., після знищення татарами, року 1669 новим власником Анджеєм Потоцьким наново відбудоване».
Згідно з проектом Шнайдера, щит герба мала вінчати королівська корона, а на печатці герб мав супроводжуватися написом: “Pieczec miasta Kozowy”. Проте, як і у випадку з гербом Козлова, цей проект, хоч і схвалений ґмінною владою, все ж «не встиг» одержати цісарського підтвердження.

НАРАІВ
Про герб цього містечка, відомого з 1443 p., багатотомний «Географічний словник Королівства Польського таінших країв слов’янських», виданий у Варшаві впродовж останньої чверті XIX ст.,повідомляє: «Герб Нараєва – на блакитному тлі посередині срібна троянда».
На відміну від майже аналогічного за символікою герба Козліва, герб Нараєва (хоч і має подібність до символу «Порай»), скоріш за все, не є геральдичним атрибутом якогось шляхетського роду, а є загальною, популярною в міській геральдиці католицьких країн, алегорією християнського подвижництва – так званою «трояндою Мадонни». Троянда як алегорія подвижництва (часом навіть мучеництва), поряд із лілеєю та пальмою, прикрашала в католицькій іконографії численні зображення святих; можливо, і в нараївському гербі цей лаконічний символ мав зв’язок із місцевим патрональним культом.

ПІДГАЙЦІ
Місто Підгайці, наділене з 1867 року повітовим статусом, має досить давню й цікаву історію як власного самоврядування, так і власної геральдики.
Як відомо, місто отримало магдебурзьке право ще в XVI столітті – 1539 року. Імовірно, що вже з того часу місцеве діловодство користувалося печаткою, найдавніший відомий нині зразок якої датовано 1658 роком. Ця печатка містить герб, символіка якого є безперечно «промовистою» – тут бачимо ініціал (сигль) назви поселення: в полі герба – латинська літера «Р», під якою – обернений рогами догори півмісяць, а внизу хрест (напис на печатці не зберігся).
У ХІХст. на зміну давнішому символові приходить герб із цілком новою символікою, загалом характерною як для галицької, так і для української в цілому міської геральдики, – стилізоване зображення міського муру з вежами та брамою. Відомості про нього, зокрема, фіксують реєстр Ф. Ковалишина 1897 року, а також джерела початку XX століття. Так, довідник “WojewodztwoTarnopolskie”, виданий у Тернополі 1931 року, подає такий опис підгаєцького міського герба:
«На блакитному тлі зубчастий мур з відчиненою золотою брамою і двома зубчастими вежами без вікон; брама світло-глиняста, отвір брами ясно-золотий».
У сучасному гербі Підгайців, затвердженому міською радою у 1990-х pp., поєднано обидва старі геральдічні символи міста – зображення муру з брамою та двома вежами й композицію з печатки XVII століття (із заміною лише латинського сигля назви міста кириличним).

 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s