Свинячі перегони. Пирогівський етап

surma7 / 19.06.2017

Хочу вперше сказати похвальне слово Міністерству культури України (тьху-тьху, щоб не зглазити). Після чергової пожежі, що сталась на території музею, коли згорів один з кращих експонатів – хата з Мукачівського району Закарпаття – Міністерство відсторонило недолугого попа Бойка від керівництва та призначило комісію. Юрій Бойко, звичайно, терміново заліг на лікування у Феофанію – перехвилювався, напевно. Характерно, що перехвилювався він, лише коли його відсторонили від годівнички. Пожежа його не перехвилювала – адже на другий день після пожежі керівництво музею в особі директора та його заступників – Паньківа та Науменка – спокійно вживали на якомусь черговому фестивалі шашлики та пригощались міцненькою. Тривоги їх ясні чола не затьмарювала.ЛНР керує Міноборони України? Терористи ЛНР святкують перемогу! Їх ставленик, за підтримки ячейки ФСБ, що практично відкрито діє в Міністерстві оборони України, знову очолив Національний військово-історичний музей України – головний музей МОУ! ТАРАНЕЦЬ ВЛАДИСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ Дата та місце народження: 18.08.1968у м. Суми. Освіта: Навчався в середній школі №5 м. Суми. Займався декільками видами спорту. Найбільших успіхівдосяг в біатлоні, був капітаном команди. В1980-1986 був членом ДЮСШ «Колос». В 1986 році поступив до навчання в Саратовське вище військове авіаційне училище льотчиків, на спеціальність льотчик-інженер. В 1988 році за станом здоров’я був списаний з обліку ЗС СРСР. В 1989 році поступив в Київський міжнародний університет цивільної авіації (Київський інститут інженерів цивільної авіації) по спеціальності інженер з організації перевезень та керування на транспорті. Спеціаліст з організації та керування. В 2002 році отримав другу вищу освіту в Київському національному університеті імені ТарасаШевченка (Інститут міжнародних відносин).Магістр міжнародних економічних відносин. Досвіт роботи: Свою трудову діяльність почав у 1986 році авіаційним механіком по вертольотах та двигунах в Сумському учбовомуцентрі ДТСААФ.Після повернення з навчання в СВВАУЛ працював на декількох роботах, а саме: керівник стаціонарної відеотеки Молодіжного центру«Об’єднаних молодіжних ініціатив» при Зарічному РК ЛКСМУ м. Суми; завідувач стрільбищем ДЮСШ ССХІім. Докучаєва. З 1996 року керуючий департаменту роздрібної торгівлі ЗАТ «ІміджУкраїна». З 2005 року генеральний директор ЗАТ «ІміджУкраїна». В 2003 році мною створено Молодіжну громадську організацію «Київський клуб «ЧервонаЗірка». З грудня 2003 року до 2013 року Голова Правління Організації. На рахунку організації понад 100військово-патріотичних, військово-історичних та пошукових заходів. За свою громадську діяльність був відзначений багатьма відзнаками, зокрема: МО України «За сприянняЗбройним Силам України»; ГШ ЗС України «За заслуги перед Збройними Силами України»; МВС України «За сприяння органам внутрішніх справ України»; МВС України «За професіоналізм в управлінні»; ДПС України «За співпрацю з органами Державноїподатковоїслужби»; ДПС України «15 роківДержавнійприкордоннійслужбіУкраїни»; відзнакою Кабінету Міністрів України; відзнаками іноземних держав та громадських організацій. З червня 2013 року виконував обов’язки начальника Національного військово-історичного музею України. З 02 жовтня 2013 року наказом Міністра оборони України (зрадника Лебєдєва, за поданням екс-начальника Департаменту МОУ нині зрадника О.Селіванова, що воює з ЗСУ в лавах МВД ЛНР!) призначений директором Національного військово-історичного музею України. Де і працював по 22 серпня 2016 року.За час роботи був нагороджений відзнакою РНБО та неодноразово був відзначений грамотами Міністерства оборони України. Сімейний стан: одружений. Судимостей не маю. ” data-medium-file=”” data-large-file=”” class=”alignnone size-medium wp-image-1050″ src=”https://i0.wp.com/www.museum-ukraine.info/wp-content/uploads/2017/05/243562-300×169.jpg” alt=”” width=”200″ height=”113″ style=”height: auto; max-width: 100%; clear: both; display: block; margin: 20px 0px;”> А між тим, те, що відбулось на карпатській експозиції, перевершує своєю безглуздістю найсміливіші фантазії. Якщо хтось не знає, як повинні відбуватись зйомки на території музейного закладу, та ще й такого пожежонебезпечного, як музей у Пирогові, можу коротко пояснити. По-перше, укладається договір, в якому жорстко регламентуються правила поведінки знімальної групи. Гроші вносяться в касу. Весь період зйомок біля знімальної групи знаходяться представник музею та чергові пожежні з автомобілем. Жоден(!!!) з цих та ще багатьох пунктів не було виконано. Був якийсь наказ, з яким забули ознайомити відповідальних (цей наказ потім підмінили іншим). Гроші, більшу частину, взяли до кишені. Жодного представника музею, не говорячи вже про охорону та пожежних, на майданчику не було. Дирекція музею о другій годині весело виїхала відпочивати – знімальна група була кинута напризволяще (як з’ясувалось потім, не зовсім – неподалік у будиночку спав п’яний експозиціонер). Одного разу «головний сайт Кіровоградщини» “весь Кіровоград” повідомив супер-новину про переміщення паркану на тротуарі по вулиці Шевченка. Той паркан на той час років п’ятнадцять огороджував пустку на розі вулиць Шевченка та Чорновола. Така пустка у Кіровограді, навіть у центрі міста не поодиноке явище. Крім пусток на особливу увагу у центрі столиці області заслуговують занедбані у ямах і вибоїнах не лише дороги, але і тротуари. Один з таких тротуарів, що виламує людям ноги, є по вулиці Преображенській поруч з готелем «Київ». Без сумніву, що цей шматок землі належить місту, або переданий комусь у оренду. І от 6 квітня саме на цьому шматку тротуару з газоном в місті сталося чергове збурення. Працівники водоканалу на прохання, як виявилося орендаря землі розпочали роботи по очистці та перенесенню водопровідної труби. Але навіть купа дурнів може розуміти, що за правилами техніки безпеки те місце де щось копають треба огородити. Та ті хто підняв ґвалт і скандали навколо зведення того паркану якось не врахували цю обставину… А галасу було на цілий день. Майже невстановлені «активісти» залучили до скандалу представників ЗМІ, депутатів міської ради, якихось «тітушок» під виглядом «учасників АТО», представників водоканалу та орендаря і навіть новенького заступника міського голови пана Грабенка. Поява останнього якась знакова! Невже тому хто залишився за відсутнього у місті міського голову більше немає чим зайнятися, як бігати на встановлення парканів? А що зробили ЗМІ? Підняли ґвалт і дуже зраділи, коли під тиском «ті тушок та активістів» орендарі земельної ділянки прибрали паркан, а водоканалів ці поїхали до з’ясування обставин. Сайт «Гречка» зі знанням справи повідомив, що орендарем земельної ділянки є ПП «Балтімор». А потім змовницьки повідомило, що те ПП є … банкрутом та хто за ким стоїть. І тут швиденько оголосило навіть прізвища тих осіб, яких сайт під чиєсь замовлення років шість «ганьбить» за «всі можливі та неможливі провинності». Тут і хотілося спитати деяких журналістів: «А як це може бути, що банкрути будуть чи щось упорядковують?» Паркан прибрано, ями та вибоїни на тротуарі залишилися недоторканими, всі щось з’ясовують що і до чого, а мешканці міста і далі мають змогу калічитись на тому відрізку тротуару. Як тут декларації влади про впорядкування міста співвідносять з «наїздами на тих хто береться щось впорядковувати. Заступник міського голови вольовим криком все зупинив, навіть не показавши жодного папірця про якісь заборони. А чи можливо у місті , де все заборонене тихо встановлюється лише в нічній темряві, серед біла дня робити щось без дозволів? Навряд чи!!!